11 вересня 2023 р. № 400/6589/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001,
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 року № 0022602-2414-1427,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 р. № 0022602-2414-1427.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником нежитлової будівлі корівника. Вказана будівля не об'єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
21.07.2023 р. відповідач подав відзив на позов, в якому підтвердив, що об'єкт нерухомості позивача дійсно призначений для використання в сільськогосподарській діяльності, але позивач не є сільськогосподарським товаровиробником. Оскаржуваним рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно за 2021 рік (з січня по травень 2021 року). Позивач не звітував про свою діяльність по розведенню сільськогосподарських тварин.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
На підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2012 р. позивач був власником нежитлових будівель та споруд, а саме: корівників з молочним блоком по АДРЕСА_2 .
08.06.2021 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на зазначені нежитлові будівлі зареєстровано за ПСП "Кумари".
13.04.2023 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022602-2414-1427, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 82205,00 грн.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).
Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачеих цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2020 р. у справі № 500/2407/18.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності в січні-травні 2021 року належав об'єкт нерухомого майна, а саме: корівники з молочним блоком по АДРЕСА_2 .
Вказані будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».
Позивач посилається на те, що, вищенаведений об'єкт нерухомості, щодо якого відповідачем донараховані податкові зобов'язання, використовувався ним за призначенням, на доказ чого надано довідку Лугинської селищної ради від 07.02.2020 р. № 158. Позивач вважає, що в податковому законодавстві не встановлено обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначено цільове призначення їх використання, за виключенням випадків, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Разом з тим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутня будь-яка наявна інформація, що підтверджує факт здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності, та використання у такій діяльності належних останньому нежитлових будівель, що в свою чергу свідчить про те, що позивач безпосередньо не займається сільськогосподарською діяльністю, тобто, не зайнятий у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Довідка Лугинської селищної ради від 07.02.2020 р. № 158 не є належним доказом здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності, оскільки видана в 2020 році, а оскаржуване рішення стосується 2021 року.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували те, що позивач здійснює виробництво (вирощення) сільськогосподарської продукції, та в подальшому її реалізовує, чи/або приймає участь в сільськогосподарській виробничій діяльності, а тому суд доходить висновку, що до позивача не є застосовною пільга, котра притаманна сільськогосподарському товаровиробнику.
На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності, як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд звертає увагу на те, що лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівлі, призначеної для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача, як сільськогосподарського товаровиробника.
З аналогічних підстав позивачу вже було відмовлено в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно за 2019 рік (справа № 400/77/21).
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2023 р. № 0022602-2414-1427 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.01.2021 р.
Суддя Н.В. Лісовська