11 вересня 2023 рокусправа № 380/4754/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13 лютого 2023 року № 546 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області за порушення службової дисципліни»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27 лютого 2023 року № 91 о/с;
- поновити позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області;
- стягнути з Головного Управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом № 546 від 13.02.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» за грубе порушення службової дисципліни на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке реалізовано 27.02.2023 року шляхом видачі наказу по особовому складу. Зазначає, що підставою для видачі оскаржуваних наказів стали матеріали службового розслідування призначеного відповідним наказом начальника ГУНП № 358 від 30.01.2023 року за фактом складання 28.01.2023 року відносно позивача матеріалів за ознаками адміністративних правопорушень передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. В описовій частині дисциплінарного наказу йдеться про те, що 28 січня 2023 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою в цивільному одязі без вогнепальної зброї, керуючи транспортним засобом допустив порушення ПДР (здійснив наїзд на пішохода та керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), чим порушив, серед іншого, Правила етичної поведінки поліцейського, Дисциплінарний статут Національної поліції України, а також Присягу поліцейського. Оскаржувані накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Так само, позивач вважає факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не підтвердженим, оскільки постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.02.2023 провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що службове розслідування варто було б провести після отримання результатів розгляду у суді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 заперечив проти висновків відповідача про те, що сам факт складання протоколів про адміністративне правопорушення автоматично означає наявність вини у скоєнні дисциплінарного проступку.
Стверджує, що Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає обов'язкову обставину для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення - «встановлення вини», чого відповідачем у висновку службового розслідування не встановлено та не підтверджено належними доказами. Вважає, що позивачем не вчинено грубого порушення службової дисципліни, у зв'язку з чим він звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 15.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача 05.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23459 від 05.04.23), у якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина 1 статті 17 Закону № 580-VIII). Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п. 1 ч. 1 ст. 8); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п. 2 ч. 1 ст. 18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п. 3 ч. 1 ст. 18).
Вказує, що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Таким чином, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
Відповідач звертає увагу на те, що факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом тесту № 3408, згідно з яким стан алкогольного сп'яніння становив 1,08 проміле. Крім того, позивач і в позовній заяві, і в поясненнях, наданих в ході службового розслідування, визнав факт вживання ним алкогольних напоїв і факт керування транспортним засобом через невеликий проміжок часу після вживання ним алкогольних напоїв. Крім того, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується поясненнями начальника СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_2 , який прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, в поясненні ОСОБА_2 зазначив, що «... на момент прибуття до місця події ОСОБА_1 був на місці події з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. При спілкуванні із ОСОБА_1 останній пояснив, що 28.01.2023 о 09:00 він вийшов з приміщення відділення, сів у свій автомобіль та додому в смт. Великий Любінь. їдучи в напрямку м. Бібрка, поблизу с. Ушковичі, відчув втому, зрозумів, що хоче спати, зупинився та ліг відпочивати. У своєму автомобілі мав пляшку пива, котру спожив. Орієнтовно через 1 год. коли він спав до нього зателефонувала його вагітна дружина та повідомила йому, що їй погано, тому він вирішив повернутися в м. Перемишляни та по дорозі здійснив наїзд на пішохода. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на визначення ступеню алкогольного сп'янінння за допомогою газоаналізатора «Драгер» такий погодився пройти тест результат котрого становив 1,08 проміле...». Так само, процес проходження ОСОБА_1 тесту на встановлення стану алкогольного сп'яніння зафіксований на відеозапис, який додається до матеріалів службового розслідування разом із відзивом на позовну заяву.
Вважає, що зазначення ОСОБА_1 на роздруківці тесту «...алкогольні напої не вживав» є таким, що не відповідає дійсності та наданий з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов'язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції.
Також наголошує, що у ході службового розслідування не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративних правопорушень, а надавалася правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує наявність в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.
Вважає, що службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги Правил етичної поведінки поліцейського, Правил дорожнього руху, Присяги працівника поліції та статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала в тому числі поведінка ОСОБА_1 , обставини тих подій, що мали місце 28.01.2023 року за його участю.
У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування, на думку відповідача, містить повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку щодо встановлення наявності вини порушника. Відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв'язку із реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України від 10.08.2013 року до 06.11.2015 року, а з 07.11.2015 року був прийнятий до Національної поліції України. З 16 липня 2021 року прийнятий на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенцїї відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області. Тобто, з вказаного часу проходив службу у зазначених підрозділах, що згідно з положеннями п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України свідчить про проходження позивачем публічної служби.
Наказом начальника Львівського РУП № 2 від 03.01.2023 № 12 «Про направлення до відділення поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області та передачу для тимчасового зберігання табельної вогнепальної зброї» ОСОБА_1 було направлено терміном на 30 діб з 04.01.2023 по 02.02.2023 до сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП для надання практичної допомоги вказаному сектору.
28 січня 2023 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про вчинення ДТП та складання адміністративних матеріалів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області (далі - ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відрядженого до Сектору реагування патрульної поліції (далі - СРПП) відділення поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області (далі - ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області) на підставі наказу ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 03.01.2023 № 12.
Враховуючи те, що в діях дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 були наявні ознаки порушення службової дисципліни, виникла необхідність у призначенні службового розслідування відповідачем.
Наказом № 358 від 30.01.2023 року за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
08.02.2023 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Львівській області (далі - Висновок службового розслідування).
Висновком службового розслідування встановлено, що 28 січня 2023 року близько 11:50 по вул. Галицька, 73 в м. Перемишляни, дільничний офіцер поліції сектору превенції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 (0118270), наказом ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 03.01.2023 № 12, відряджений до СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області до 02.02.2023 (із вогнепальною зброєю), керуючи автомобілем марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_3 (на підставі довіреності), здійснив наїзд на пішохода - гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку с. Ушковичі, Львівського району. Внаслідок наїзду останню госпіталізовано до КНП « 8-ма міська клінічна лікарня м. Львова», де встановлено діагноз: «поверхнева травма інших частин голови, садно». Під час оформлення матеріалів за фактом наїзду на пішохода у водія старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, останньому запропоновано пройти огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становить 1,08 проміле. На момент скоєння ДТП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою, після добового чергування, в цивільному одязі. У подальшому працівниками СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП (протокол серії ААД №174869) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ААД №474004). Відомості з даного приводу в ЄРДР не вносились.
Крім того, проаналізувавши сукупність встановлених обставин допущеного старшим лейтенантом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія дійшла до висновку, що останній, як працівник поліції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» повинен запобігати вчиненню правопорушень, однак сам вчинив ряд порушень, що не лише суперечить призначенню та завданням правоохоронних інституцій, а й розхитує підвалини державності, викривляє уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції України в європейську спільноту, а також знехтував інтересами служби, проявив безвідповідальне ставлення до обов'язку з честю і гідністю поводитися у позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні законності, чим скоїв дисциплінарний проступок, що принижує та дискредитує працівника поліції.
В ході службового розслідування ОСОБА_5 надав пояснення, в яких зазначив таке: «...він перебуває на посаді дільничного офіцера поліції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП та наказом начальника ЛРУП № 2 ГУНП від 03.01.2023 № 12 відряджений для проходження служби та надання практичної допомоги до СРПП ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП. У користуванні ОСОБА_1 має автомобіль марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 (на підставі довіреності). 28 січня 2023 року близько 08:20 ОСОБА_1 закінчив несення служби та здавши зброю та спеціальні засоби знаходився у відділенні поліції. Близько 09:00 цього ж дня, вийшов з підрозділу та сів у вищезазначений автомобіль, на котрому попрямував у напрямку м. Бібрка, Перемишлянського району. По дорозі він відчув втомленість та захотів спати, у зв'язку з чим зупинився поблизу с. Ушковичі та вирішив відпочити. У автомобілі була пляшка пива об'ємом 0,5 л. «Тетерів темне» котру він спожив перед сном, після чого задрімав. Цього ж дня, близько 11:25, до нього зателефонувала його дружина котра перебуває на 9 місяці вагітності та повідомила про біль в низу живота та спині також повідомила, що необхідно їхати до лікарні, оскільки в неї можуть початися пологи. Оскільки ОСОБА_1 вжив пиво, то зателефонував до співробітника (інспектора СРПП ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП ОСОБА_6 ), котрий також перебував після зміни та в особистих справах знаходився у м. Перемишляни, та запитав його чи він ще є у місті та чи не міг би він завезти ОСОБА_1 автомобілем до дому, оскільки у дружини ймовірно розпочалися пологи. ОСОБА_7 повідомив, що знаходиться поблизу ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП, після чого ОСОБА_1 попросив зачекати його там та направився до відділення поліції за кермом автомобіля. Дорогою, на проїжджу частину по АДРЕСА_1 , неочікувано вибігла літня жінка, ОСОБА_1 розпочав екстрене гальмування та здійснив на неї наїзд. Вийшовши з автомобіля він підійшов до вказаної жінки запитав про її самопочуття та остання повідомила що почуває себе нормально, нічого її не болить та запевнила, що сама винна в ситуації. В подальшому хтось із очевидців здійснив повідомлення на лінію «103» після чого приїхала карета ШМД та працівники поліції. Працівники ШМД повідомили, що зобов'язані доставити потерпілу до КПП « 8-ма міська клінічна лікарня м. Львова», щоб переконатись що з нею все гаразд. В подальшому працівниками ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився та пройшов вказаний огляд, результат котрого становив 1,08 проміле. В зв'язку із цим, працівниками поліції відносно нього було складено адміністративні матеріали за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі ААД № 474004 позивач письмово виклав свою незгоду із результатом огляду на стан сп'яніння».
Наказом № 546 від 13.02.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» за грубе порушення службової дисципліни, зокрема порушення вимог пунктів 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3, 7 частини третьої статті 1 Розділу І, пункту 5 статті 15 Розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, абзацу 2 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.02.2020 № 803 «Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», а також Присяги поліцейського, на підставі пункту 7 частини З статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 91 о/с від 27.02.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
З прийнятими наказами про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Суд при вирішенні спору керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини в даній справі пов'язані з проходженням публічної служби на підставі Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року № 580-VIII, яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок призначення та звільнення поліцейських зі служби, Дисциплінарного статуту Національної поліції, Правил етичної поведінки поліцейських (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно зі ст. 18 Закону "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджуються законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут).
У преамбулі Закону України № 2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Згідно зі ст. 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Відповідно до ст. 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 13 Статуту передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтями 14-19 Статуту врегульовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 1-3, 5-6 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Згідно з частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до ч. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Надання завідомо неправдивих пояснень. або відмова поліцейського надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови надавати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Судом встановлено з матеріалів справи, що 28 січня 2023 року близько 11:50 по вул. Галицька, 73 в м. Перемишляни, дільничний офіцер поліції сектору превенції ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 (0118270), який наказом ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області від 03.01.2023 № 12, відряджений до СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області до 02.02.2023 (із вогнепальною зброєю), керуючи автомобілем марки «Citroen Berlingo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_3 (на підставі довіреності), здійснив наїзд на пішохода - гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку с. Ушковичі, Львівського району. Внаслідок наїзду останню госпіталізовано до КНП « 8-ма міська клінічна лікарня м. Львова», де встановлено діагноз: «поверхнева травма інших частин голови, садно».
Як слідує із Висновку службового розслідування від 08.02.2023 року, під час оформлення матеріалів за фактом наїзду на пішохода у водія старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 встановлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, останньому запропоновано пройти огляд на встановлення ступеню алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становить 1,08 проміле. На момент скоєння ДТП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою, після добового чергування, в цивільному одязі. У подальшому працівниками СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП (протокол серії ААД № 174869) та ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ААД № 474004).
У свою чергу, у протоколі від 28.01.2023 серії ААД № 474004, складеному за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, позивач висловив незгоду із результатами огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», тому хотів пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, проте працівник поліції не видав йому направлення на огляд і не доставив в лікарню для огляду, чим, як стверджує позивач, порушив приписи п. 7 розділу І «Інструкції, про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують, увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МЛОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
ОСОБА_1 вважає дане службове розслідування безпідставним, оскільки воно проводилося до отримання результатів розгляду у суді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначена справа була розглянута Перемишлянським районним судом Львівської області (справа № 449/118/23) та постановою вказаного суду від 23.02.2023 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На думку позивача, працівники поліції, що складали протокол серії ААД № 474004, провели огляд на стан сп'яніння всупереч вимогам наведеної Інструкції, а постанова Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 449/118/23 має значення для підтвердження чи спростування фактів, що стали підставою для початку службового розслідування. Акцентує увагу на тому, що працівники СРПП відділення поліції № 2 Львівського РУП №2 ГУНП порушили встановлений законом порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, відтак отримані ними результати та висновки такого огляду не можуть бути належним доказом про наявність у нього стану алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів позивача про відсутність правових підстав для призначення службового розслідування суд зазначає таке.
Згідно положень ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Так, 28 січня 2023 року до ГУНП у Львівській області надійшла інформація про вчинення ДТП та складання адміністративних матеріалів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Наказом № 358 від 30.01.2023 року за даним фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
08.02.2023 року затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП у Львівській області (далі - Висновок службового розслідування).
Наказом № 91 о/с від 27.02.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Таким чином, доводи позивача в частині порушення порядку проведення службового розслідування не знайшли свого підтвердження, тому відхиляються судом.
Щодо доводів позивача про не підтвердження факту алкогольного сп'яніння під час ДТП у зв'язку із закриттям провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд враховує таке.
Як вже встановлено судом, у ході службового розслідування ОСОБА_1 надав письмові пояснення у яких, крім іншого, зазначив, що «…Близько 09:00 цього ж дня, вийшов з підрозділу та сів у вищезазначений автомобіль, на котрому попрямував в напрямку м. Бібрка, Перемишлянського району. По дорозі він відчув втомленість та захотів спати, у зв'язку з чим зупинився поблизу с. Ушковичі та вирішив відпочити. У автомобілі була пляшка пива об'ємом 0,5 л. «Тетерів темне» котру він спожив перед сном, після чого задрімав. Цього ж дня, близько 11:25, до нього зателефонувала його дружина котра перебуває на 9 місяці вагітності та повідомила про біль в низу живота та спині також повідомила, що необхідно їхати до лікарні, оскільки в неї можуть початися пологи. Оскільки ОСОБА_1 вжив пиво, то зателефонував до співробітника (інспектора СРПП ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП ОСОБА_6 ), котрий також перебував після зміни та в особистих справах знаходився у м. Перемишляни, та запитав його чи він ще є у місті та чи не міг би він завезти ОСОБА_1 автомобілем до дому, оскільки у дружини ймовірно розпочалися пологи. ОСОБА_7 повідомив, що знаходиться поблизу ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП, після чого ОСОБА_1 попросив зачекати його там та направився до відділення поліції за кермом автомобіля…».
Суд встановив, що до матеріалів справи відповідачем долучено роздруківку тесту № 3406 за допомогою газоаналізатора «Драгер», згідно з яким стан алкогольного сп'яніння позивача становив 1,08 проміле. Безпосередньо на роздруківці тесту ОСОБА_1 зазначено, що «алкогольні напої не вживав».
Отже, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом тесту № 3408, згідно з яким стан алкогольного сп'яніння - 1,08 проміле. Крім того, позивач і в поясненнях, наданих в ході службового розслідування, і в позовній заяві визнав факт вживання ним алкогольних напоїв і факт керування транспортним засобом через невеликий проміжок часу після вживання ним алкогольних напоїв.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Так, згідно із матеріалами службового розслідування, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується поясненнями начальника СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_2 , який прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди. Так, в поясненні ОСОБА_2 зазначив, що «... на момент прибуття до місця події ОСОБА_1 був на місці події з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. При спілкуванні із ОСОБА_8 останній пояснив, що 28.01.2023 о 09:00 він вийшов з приміщення відділення, сів у свій автомобіль та додому в смт. Великий Любінь. їдучи в напрямку м. Бібрка, поблизу с. Ушковичі, відчув втому, що хоче спати зупинився та ліг відпочивати. У своєму автомобілі мав пляшку пива котру спожив. Орієнтовно через 1 год. коли він спав до нього зателефонувала його вагітна дружина та повідомила йому, що їй погано, тому він вирішив повернутися в м. Перемишляни та по дорозі здійснив наїзд на пішохода. В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на визначення ступеню алкогольного сп'янінння за допомогою газоаналізатора «Драгер» такий погодився пройти тест результат котрого становив 1,08 проміле...».
Крім того, процес проходження ОСОБА_1 тесту на встановлення стану алкогольного сп'яніння зафіксований на відеозапис, який долучений до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву від 05.04.2023 року.
Відтак, суд звертає увагу на те, що факт перебування позивачем у стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом тесту № 3406 за допомогою газоаналізатора «Драгер», відеозаписом, поясненнями начальника СРПП ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_2 та особисто позивачем у його поясненнях, наданих у ході службового розслідування, а також у позовній заяві, тому зазначення ОСОБА_1 на роздруківці тесту «...алкогольні напої не вживав» є таким, що не відповідає дійсності.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача, де він зазначає, що до показань ОСОБА_1 потрібно ставитись критично та як до таких, що надані з метою уникнення відповідальності, адже саме у своїх поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, позивач підтверджує факт вживання алкогольних напоїв та подальше керування транспортним засобом через невеликий проміжок часу після цього.
Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що факт закриття адміністративного провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення мав бути врахований відповідачем при вирішенні питання призначення службового розслідування, з огляду на таке.
Згідно із Дисциплінарним статутом підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально- ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Звідси випливає, що саме вчинення дисциплінарного поступку є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, а не встановлення вини за адміністративне правопорушення.
Слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Згідно правового висновку постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року по справі № 420/3659/19. Наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Крім того, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку. Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Аналогічна позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 520/10268/19...».
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що службовим розслідуванням не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , щодо вчинення адміністративних правопорушень, а надавалася правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку, при цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує наявність в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , складу дисциплінарного проступку.
Службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача протоколів про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень (постанова ВС від 17 липня 2019 року по справі № 806/2555/17).
Відтак, закриття адміністративного провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення не спростовує факту перебування позивача під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо порушення позивачем Присяги поліцейського, то суд враховує таке.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Із тексту Присяги поліцейського випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постановах від 21.09.2018р. у справі № 824/227/17-а, від 08.08.2019р. у справі № 824/1015/16-а у подібних правовідносин.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
Крім того, абз. 7 п. 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179) під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 під свій особистий підпис попереджений про неприпустимість випадків вчинення порушень службової дисципліни, як у робочий та позаробочий час, зокрема керування транспортним засобом у стані сп'яніння: алкогольного, наркотичного чи іншого, що підтверджено Розпискою-Попередженням-Зобов'язанням від 05.02.2021 року.
Таким чином, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки як у службовий так і позаслужбовий час.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про відсутність у його діях факту порушення Присяги поліцейського, оскільки адміністративні правопорушення скоїв у позаробочий час у цивільному одязі та без вогнепальної зброї.
У постановах Верховного Суду, від 19.04.2021 р. у справі № 240/2677/20, від 17.06.2021 р. у справі № 804/6242/17, від 12.05.2022 р. у справі № 260/1/19, від 26.06.2022 р. у справі № 2240/2329/18 від 14.07.2022 р. у справі № 520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновків, що дії ОСОБА_1 , які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.
Крім того, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у даному випадку є правомірним і пропорційним вчиненому правопорушенню.
Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
На відміну від адміністративної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Відтак, наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно особи поліцейського, не виключає можливості застосування стосовно нього звільнення у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають авторитет поліції в очах громадськості і є несумісним з подальшим проходженням служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15.
Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов'язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов'язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі № 819/736/18 (адміністративне провадження № К/9901/69758/18).
Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 січня 2012 року в справі "Горовенки та Бугара проти України" (заяви № 36146/05 та 42418/05 пункт 28) зазначено, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям.
Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського.
При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.
Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі № 804/1831/16.
На думку Суду факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_1 є вчинком, що дискредитує систему органів поліції та поліцейських в очах громадськості.
Поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті.
Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. № 21-2440а15 та № 21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі № 815/3636/15 (адміністративне провадження № К/9901/7668/18).
Виходячи із законодавчих приписів та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази прийняті на підставі, в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
В силу ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код ЄДРПОУ 40108833).
СуддяКачур Роксолана Петрівна