справа№380/3893/23
11 вересня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913070173239 від 01.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з часу звернення з заявою від 30.01.2023 року починаючи з 30 січня 2023 року, яку обчислити у розмірі 60 відсотків від заробітку за грудень 2022 року, вказаного у листом Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.01.2023р. №2603-вих-108.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». 30.01.2023 року позивач звернулася до відповідача-2 із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Рішенням №913070173239 від 01.02.2023 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посаді державного службовця, що є необхідною умовою для призначення пенсії. На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця є протиправними, оскільки нею дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії. У зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 03.03.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Перелік посад працівників місцевих рад та їх виконавчих комітетів, які відносились до відповідних категорій посад державних службовців, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №239 від 18.04.1994, яка була чинна до 26.10.2001, оскільки 04.07.2001 набрав чинності Закон України №2493-111 від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців. Тому, стаж роботи в органах місцевого самоврядування, набутий після 04.07.2001, не може бути врахований до стажу державної служби в розумінні п.10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Отже, періоди роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889, відповідно, не враховується і заробітна плата за період роботи в органах місцевого самоврядування згідно наданих довідок. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 недотримано вимог пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VII установою, де вона працювала, позивачці відмовлено у наданні довідки для призначення пенсії встановленого зразка. Таким чином, за відсутності станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій державної служби, право на обчислення пенсії в порядку, визначеному абзацом шостим пункту 4 Порядку №622 у позивачки відсутнє. На підставі викладеного, прийняте законне та обґрунтоване рішення про відмову в перерахунку пенсії - перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058. Як вбачається із записів трудової книжки з 04.06.1999 позивачка працювала на посаді спеціаліста з присвоєнням 15 рангу державної служби відділу субсидії Залізничної районної адміністрації і прийняла Присягу державного службовця. Враховуючи те, що ОСОБА_1 обіймала посади, за якими після 04.09.2001 склала присягу посадової особи органу місцевого самоврядування, а також присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, а не ранги державного службовця, такі посади з 04.07.2001 не відносяться до категорій посад державних службовців та не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Вважає, що позовні вимоги позивачки є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідача-2, у якому зазначає, що Системний аналіз п. 1 Порядку №239 та п. 4 Порядку №283, дає підстави для висновку, що як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.05.2018 у справі N351/1792/17, підтвердив, що після набрання чинності законом України «Про державну службу» N 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України «Про державну службу» № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби. З огляду на записи трудової книжки позивача якими підтверджується служба в органах місцевого самоврядування, та враховуючи викладені положення Законів, вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано стаж роботи позивача з 04.07.2001 по 20.01.2023 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державного службовця.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , 30.01.2023 року звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розгляду заяв і звернень, була розглянута відповідачем-1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.02.2023 року №913070173239 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії - перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 45 років 04 місяці, 20 днів; стаж роботи на посадах державної служби позивача становить 16 років 10 місяців 26 днів.
Вважаючи рішення відповідача-1 про відмову в перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон від 10.12.2015 №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон від 16.12.1993 №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п. 10 - 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 по справі № 560/2398/19, від 01.12.2020 по справі № 466/6057/17.
З аналізу вищенаведених норм ст. 37 Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, суд висновує, що для реалізації позивачем права на пенсію державного службовця необхідним є дотримання таких умов: 1) вік (для жінок, які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року - 56 років 6 місяців); 2) загальний страховий стаж не менше 30 років; 3) наявність стажу не менше 10 років державної служби станом на 01.05.2016 року.
Відмовляючи у переведенні позивача на пенсію державного службовця, відповідач-1 вказав на відсутність у позивача станом на 01.05.2016 необхідного стажу державної служби, оскільки займана позивачем посада не віднесена до відповідних категорій посад державних службовців.
Із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 20.10.1975 року судом встановлено, що у період з 04.06.1999 по 28.09.2001 позивач працювала на посаді спеціаліста другої категорії відділу субсидій Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради. У період з 01.10.2001 по 03.01.2007 позивач працювала на посаді спеціаліста ІІ-ї категорії Відділу праці та соціального захисту населення Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради. У період з 04.01.2007 по 20.01.2023 позивач працювала на різних посадах у Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, була посадовою особою місцевого самоврядування 11 рангу.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон від 07.06.2001 № 2493-III).
Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1 Закону від 07.06.2001 № 2493-III)
Посадовою особою місцевого самоврядування, в розумінні ст. 2 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 07.06.2001 № 2493-III, дія Закону від 16.12.1993 № 3723-ХІІ поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Статтею 46 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п. 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом від 07.06.2001 № 2493-III.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок №283) (чинним до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Пунктом 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), в тому числі, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону від 07.06.2001 № 2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17 та від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а.
Отже, посади у Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради та посади у Сихівському відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, які позивач обіймала у період з 04.06.1999 по 01.05.2016 року, включені до переліку посад, робота на яких зараховується при обчисленні стажу державної служби.
З наведеного суд висновує, що період роботи ОСОБА_1 з 04.06.1999 по 01.05.2016 року на посадах в органах місцевого самоврядування протиправно не врахована до стажу її роботи на посадах державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01.04.2020, справа № 607/9429/17.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від про відмову у переведенні позивача на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, є протиправним, оскільки відповідач при його прийнятті не врахував наведені вище норми матеріального права та не зарахував спірний період роботи позивача до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця.
Судом зазначалося вище, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Суд висновує, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016, становив більше 10 років, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Отже, суд робить висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області необґрунтовано відмовлено у призначенні позивачу пенсії на підставі Закону України «Про державну службу».
Тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913070173239 від 01.02.2023 рок є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з часу звернення з заявою від 30.01.2023 року починаючи з 30 січня 2023 року, яку обчислити у розмірі 60 відсотків від заробітку за грудень 2022 року, вказаного у листом Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.01.2023р. №2603-вих-108, суд зазначає наступне.
Відповідно п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку №622).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», а саме: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач 19.01.2023 звернулась до Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою щодо видачі довідок про складові заробітної плати. Листом від 27.01.2023 №2603-вих-108, Управління соціального захисту повідомило позивача про відсутність підстав для видачі довідки про заробітну плату для призначення пенсії відповідно до норм Закону України «Про державну службу», оскільки посада позивача не віднесена до категорій посад державних службовців. При цьому, позивачу повідомлено про розмір її заробітної плати за грудень 2022 року.
Отже, позивачем не було отримано довідку про заробітну плату встановленої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 форми, що подається для призначення пенсії державним службовцям, та відповідно таку не подано до фонду.
З наведеного суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 з часу звернення з заявою від 30.01.2023 року починаючи з 30 січня 2023 року, яку обчислити у розмірі 60 відсотків від заробітку за грудень 2022 року, вказаного у листом Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.01.2023р. №2603-вих-108.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч. 3 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 536,80 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №913070173239 від 01.02.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 13322403) 536,80 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 11.09.2023 року.
Суддя Костецький Н.В.