11 вересня 2023 рокусправа № 380/23366/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ 25575767), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини Західного територіального управління Національної гвардії України щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 13.05.2020 року по 04.11.2021 року включно;
- зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2020 року по 04.11.2021 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2020 звільнено його з військової служби з військової частини НОМЕР_1 . На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Лише 05.11.2021 позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач вважає, що період з 12.05.2020 по 05.11.2021 існувала затримка у розрахунку у зв'язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 12.05.2020 по 05.11.2021. Позивач просить позов задоволити.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 25.09.2021 року суддею Сакалош В.М. прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 23.03.2022 зупинено провадження у справі № 380/13802/21 до припинення перебування сторін у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою суду від 17.03.2023 суддею Сподарик Н.І. прийняти адміністративну справу №380/13802/21 до свого провадження, поновлено провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 19.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.
Ухвалою суду від 03.05.2023 продовжено розгляд справи № 380/23366/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 09.06.2023 витребувано у позивача додаткові докази.
Ухвалою суду від 09.06.2023 витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ):
- докази виплати компенсації за невикористане речове майно та довідку про розмір грошового забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням, або довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача.
Ухвалою суду від 12.06.2023 строк розгляду справи продовжено на тридцять днів з метою отримання витребуваних доказів.
24.07.2023 від позивача на адресу суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, на якому зазначено причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 10.08.2023 повторно витребувано у позивача та відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 10.08.2023 строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, повторно продовжено на тридцять днів з метою отримання витребуваних доказів.
25.08.2023 за вх.№65174 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
30.08.2023 за вх.№66280 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі вручено відповідачу, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.05.2020 №108 підполковника ОСОБА_1 , звільнено наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) від 29.04.2020 № 79 з військової служби у запас за підпунктом “б” п.2 ч.5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з 12 травня 2020 року.
Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини, з останнім не було проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №380/572/21, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Національної гвардії України розрахувати станом на 01 січня 2020 закупівельну вартість предметів речового майна ОСОБА_1 :“пальто зимове”, “плащ демісезонний”, “куртка і штани”, “штани”, “джемпер”, “кашне”, “рукавиці трикотажні”, “шкарпетки літні”, “шкарпетки зимові”, “панама літня”, “штани костюма літнього”, “костюм-утеплювач”, “рукавиці зимові”, “термобілизна”, “черевики з високими берцями зимові”, “плащ із плащової тканини”, “светр”, “сумка польова”, “кашкет парадно-вихідний”, “кашкет повсякденний”, “мундир парадно-вихідний”, “кітель повсякденний”, “куртка повсякденна літня”, “брюки парадно-вихідні”, “брюки повсякденні”, “галстук чорного кольору”, “ремінь шкіряний для поясного спорядження”, “ремінь парадний”, “аксельбант”, “шапка з овчини”, “костюм (куртка і штани) польовий”, “ремінь поясний з натуральної шкіри”, “шарф-труба літній”, “шарф-труба зимовий” та довести даний розрахунок до відома військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України видати ОСОБА_1 нову довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, щодо предметів речового майна : “пальто зимове”, “плащ демісезонний”, “куртка і штани”, “штани”, “джемпер”, “кашне”, “рукавиці трикотажні”, “шкарпетки літні”, “шкарпетки зимові”, “панама літня”, “штани костюма літнього”, “костюм-утеплювач”, “рукавиці зимові”, “термобілизна”, “черевики з високими берцями зимові”, “плащ із плащової тканини”, “светр”, “сумка польова”, “кашкет парадно-вихідний”, “кашкет повсякденний”, “мундир парадно-вихідний”, “кітель повсякденний”, “куртка повсякденна літня”, “брюки парадно-вихідні”, “брюки повсякденні”, “галстук чорного кольору”, “ремінь шкіряний для поясного спорядження”, “ремінь парадний”, “аксельбант”, “шапка з овчини”, “костюм (куртка і штани) польовий”, “ремінь поясний з натуральної шкіри”, “шарф-труба літній”, “шарф-труба зимовий”.
Зобов'язано Західне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі, визначеній військовою частиною НОМЕР_3 Національної гвардії України в довідці про вартість речового майна, що належить до видачі, щодо предметів речового майна, право на яких набув ОСОБА_1 : “пальто зимове”, “плащ демісезонний”, “куртка і штани”, “штани”, “джемпер”, “кашне”, “рукавиці трикотажні”, “шкарпетки літні”, “шкарпетки зимові”, “панама літня”, “штани костюма літнього”, “костюм-утеплювач”, “рукавиці зимові”, “термобілизна”, “черевики з високими берцями зимові”, “плащ із плащової тканини”, “светр”, “сумка польова”, “кашкет парадно-вихідний”, “кашкет повсякденний”, “мундир парадно-вихідний”, “кітель повсякденний”, “куртка повсякденна літня”, “брюки парадно-вихідні”, “брюки повсякденні”, “галстук чорного кольору”, “ремінь шкіряний для поясного спорядження”, “ремінь парадний”, “аксельбант”, “шапка з овчини”, “костюм (куртка і штани) польовий”, “ремінь поясний з натуральної шкіри”, “шарф-труба літній”, “шарф-труба зимовий”, з урахуванням виплачених сум..
На виконання вищевказаного рішення суду, відповідачем виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі у розмірі 18758,41 грн. Такі кошти поступили на картковий рахунок позивача 05.11.2021.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведений не в день виключення із списків, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про стягнення із військової частини середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При вирішення справи суд виходить з наступного.
При вирішенні справи суд застосовує положення законодавства, які були чинні на момент подання позовної заяви.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закон № 2011-XII).
Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 Кодексу законів про працю України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 Кодексу законів про працю України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 Кодексу законів про працю України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Відтак Велика Палата підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Також зазначено про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.05.2020.
Остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду проведений відповідачем тільки 05.11.2021, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача, то суд вважає, що період, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві, як звільненому працівникові, сум, є період з 13.05.2020 (наступний день після звільнення) по 04.11.2021 (день який передує дню виплати грошової компенсації за неотримане речове майно). Вказаний період становить 540 календарних днів.
Аналогічна позиція щодо схожих правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року у справі № 825/598/17.
Розрахунок належної до стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було проведено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно за весь час затримки виплати в розмірі 17944,67 грн на виконання судового рішення.
Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв'язку із звільненням проведено виплатою грошової компенсації за неотримане речове майно 05.11.2021, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.05.2020 по 04.11.2021 терміном 540 календарні дні.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.
Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.
Відповідно до довідки форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування розмір грошового забезпечення позивача за два повні місяці перед звільненням становив: за березень 2020 року 20027,01 грн та за квітень 2020 року 20027,01 грн, усього 40054,02 грн при ділення цієї суми на 61 день середньоденне (в календарних днях) грошове забезпечення становить 656,62 грн.
Враховуючи, що недоплачена сума грошової компенсації за неотримане речове майно становить 17944,67 грн і є меншою ніж середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 354574,8 грн. (540 днів затримки розрахунку*656,62 грн.) суд вважає за можливе застосувати до даних правовідносин принцип співмірності.
Зокрема, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 17944,67 грн./ 354574,8грн. (сума індексації грошового забезпеченням /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) =0,05. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить: 656,62 грн. (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,05 х 540 (дні затримки розрахунку) = 17728,74 грн.
Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 17728,74 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 806/345/16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 року у справі №524/1714/16-а.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні (в частині невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно) за період з 13.05.2020 по 04.11.2021 в сумі 17728,74 грн.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ 25575767) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задоволити.
Стягнути з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 13.05.2020 по 04.11.2021 у сумі 17728 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 74 копійки.
Стягнути з Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна