справа№380/5697/23
11 вересня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 7247,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача існує податковий борг внаслідок несплати податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами в розмірі 7247,87 грн. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашається, просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що належний позивачу на праві співвласності об'єкт нежитлової нерухомості - склад, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1565,6 кв. м, частка власності 1/2, який за своєю суттю віднесений до групи «Будівлі промислові та склади (код 125 Державного класифікатора будівель і споруд ДК-018-2000)», що є підставою для звільнення позивача від обов'язку сплати податків за правилами пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Крім цього, податковим органом у 2019 та 2020 роках виносились податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошове зобов'язання позивача зі сплати податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказаним об'єктом нерухомості. Такі податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/6071/20 позов задоволено повністю та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення по податкових зобов'язаннях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Звертає увагу, що, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, склад за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1565,6 кв. м. окреслений як об'єкт житлової нерухомості, внаслідок чого відсутні підстави для застосування ставки податку, належної при оподаткуванні нежитлової нерухомості. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позову.
У поданій до суду відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено пунктом 525 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким встановлено, що об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 ПК України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року. Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа - підприємець, тому підстави для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні. Документів щодо підтвердження віднесення об'єкту нерухомого майна - склад, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1565,6 кв. м, до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» не надано. Крім того, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 (копія додана до скарги) зазначено, що позивачем не наведено підтверджень тому, що будівля складу, що належить ОСОБА_1 , відповідає класу будівель за кодом 1271 К 018-2000. При цьому, зазначено, що за договором безкоштовного користування від 19.11.2017 зазначений об'єкт переданий у користування іншій особі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було придбано 1/2 частки в об'єкті нерухомості - будівлі складу за адресою: Львівська обл., Бродівський район на території Пониковицької сільської ради (с. Суходоли, Урочище «за селом») (загальною площею 1 565,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203)
Згідно довідки ГУ ДПС у Львівській області від 02.03.2023 №2365/5/13-01-13-06-12, податковий борг відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, станом на 27.02.2023 становить 7247,87 грн.
Заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкового повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області 28.01.2022 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0001815-1306-1314 на суму 6778,13 грн., яку надіслано платникові податків.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена, доказів оскарження суду не надано.
Оскільки відповідач, у встановлений законодавством строк, не сплатив узгоджені грошові зобов'язання у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1, 41.2 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями пп. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. (п. 57.3. ст. 57 ПК України).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно матеріалів справи, податковий борг відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, станом на 27.02.2023 становить 7247,87 грн. Заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкового повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн.
Із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/6071/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування податкових повідомлень-рішень. Предметом спору у даній справі було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань за 2018 та 2019 роки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єкту нерухомості - будівлі складу АДРЕСА_3 (загальною площею 1 565,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/6071/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У вказаному рішенні суд зробив висновок про те, що позивачами не наведено підтверджень тому, що будівля складу №1 за адресою: урочище «За селом», буд. 2 на території Пониковицької сільської ради Бродівського району Львівської області (яка як склад відповідає класу будівель за кодом 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000) належить сільськогосподарським товаровиробникам або що вона дійсно використовувалася безпосередньо в сільськогосподарській діяльності. Більш того, слід узяти до уваги, що за договором безкоштовного користування нерухомим майном від 19.11.2017 року такий об'єкт (у відповідних частках) був переданий позивачами ФОП ОСОБА_3 , що відповідно до норми ст. 827 Цивільного кодексу України є тотожним передачі речі в позичку, що перешкоджає застосуванню відповідної пільги у 2019 році. Водночас, суд звернув увагу на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (як це засвідчується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2013 року №4140191), споруда за адресою: урочище «За селом», буд. 2 на території Пониковицької сільської ради Бродівського району Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203), окреслена як об'єкт житлової нерухомості. Суд наголосив, що виходячи зі змісту ст. 266 Податкового кодексу України, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно беруться до уваги при визначенні грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ураховуючи такі дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в яких належне позивачам майно визначається як об'єкт житлової нерухомості), відсутні правові підстави для застосування ставки податку, належної при оподаткуванні нежитлової нерухомості. Крім цього, як вбачається з розрахунків податку, контролюючим органом також не було враховано вимог пп. 266.4.1 Податкового кодексу України щодо зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які ним передбачені. Суд вказав, що у ході розгляду справи відповідачем не було надано розумних пояснень таким неузгодженостям і ним не було наведено достатнього обґрунтування правомірності своїх рішень і коректності визначеного позивачам грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як нежитловій нерухомості, в той час, як Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визначає її як житлову.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи ту обставину, що рішенням суду від 15.03.2021 у справі №380/6071/20, яке набрало законної сили, встановлено, що об'єкт належний відповідачу на праві співвласності об'єкт нерухомості - склад за адресою: Львівська обл., Бродівський район на території Пониковицької сільської ради (с. Суходоли, Урочище «за селом») (загальною площею 1 565,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203) окреслена як об'єкт житлової нерухомості, суд вважає, що дані обставини не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на те, що у ході розгляду цієї справи позивачем не було наведено достатнього обґрунтування правомірності своїх рішень і коректності визначеного позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як нежитловій нерухомості, в той час, як Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визначає її як житлову, суд висновує про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Що стосується стягнення на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в попередній сумі 6000 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України , для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З огляду на те, що відповідачем не подано доказів понесення ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 6000 грн., у суду відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
у задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 11.09.2023 року.
Суддя Костецький Н.В.