08 вересня 2023 року м. Львівсправа № 380/456/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 квітня 2022 року № 262640003950 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту а) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 02 квітня 2022 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 квітня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та необхідними документами за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 квітня 2022 року № 262640003950, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також оскаржуване рішення), позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що згідно з поданими документами право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - також Закон № 1058) він матиме з 23 жовтня 2023 року, тобто після досягнення віку 52 років. Зазначене рішення відповідача-1 позивач уважає протиправним та таким, що прийняте із порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788 (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Позивач зауважує, що про необхідність застосування до спірних правовідносин положень саме статті 13 Закону № 1788, а не статті 114 Закону № 1058 вказав Верховний Суд у рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Позивач стверджує, що його пільговий стаж роботи за списком № 1 становить 12 років 09 місяців 26 днів, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними уточнюючими довідками. Крім того, в період з 26 травня 1991 року по 21 січня 1993 року позивач проходив строкову військову службу, період проходження якої також підлягає зарахуванню до пільгового стажу. Відтак пільговий стаж роботи позивача за списком № 1 становить більше 14 років. Загальний страховий стаж позивача, визначений пенсійним органом, становить 30 років 08 місяців 29 днів.
Із наведеного позивач висновує, що на момент звернення до відповідача-2 за призначенням пенсії досяг встановленого пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 пенсійного віку (50 років), набув необхідного пільгового стажу (більше 14 років з 10 необхідних) та загального страхового стажу (більше 30 років з 20 необхідних), а відтак має право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зважаючи на вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до норм чинного законодавства України. Пільговий стаж роботи позивача за списком № 1 становить 08 років 11 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Згідно з поданими документами позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 з 23 жовтня 2023 року.
Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що згідно з наданими позивачем документами: ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 08 місяців 29 днів, пільговий стаж за списком № 1 - 08 років 11 місяців 17 днів. Відповідно до поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 статті 114 Закону № 1058 позивач матиме право з 23 жовтня 2023 року. Зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні протиправні дії, оскільки вказаний пенсійний орган не брав участь у розгляді заяви позивача про призначення пенсії та не приймав рішення про відмову в призначенні пенсії.
Також відповідач-2 зауважує, що до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачем не заявлено позовні вимоги, що суперечить нормам КАС України.
Зважаючи на вищевикладене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 11 січня 2023 року в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03 липня 2023 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до участі у справі як другого відповідача.
Ухвалою суду від 25 липня 2023 року в задоволенні клопотання відповідача-2 від 18 липня 2023 року про залишення позову без розгляду відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
02 квітня 2022 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 квітня 2022 року № 262640003950, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 з таких підстав:
«[…] На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком виробництв, робіт, професій, посад і працівників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Вік заявника 50 років 05 місяців 10 днів.
Страховий стаж особи 30 років 08 місяців 29 днів (в т.ч. додаткові роки за Списком № 1 - 08 років).
Пільговий стаж особи становить 08 років 11 місяців 17 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
*за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Згідно з поданими документами право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ст. 114 Закону № 1058 особа матиме з 23.10.2023 […]».
Позивач, уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 квітня 2022 року № 262640003950 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд уважає за необхідне відзначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацами першим-другим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом першим частини другої цієї ж статті визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону № 1058 (статті 13 Закону № 1788), а саме:
- досягнення віку 50 років - для чоловіків;
- зайнятість на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- виконувана робота відповідає списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців першого, другого, сьомого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема відомостей про умови праці, характер виконуваної роботи.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі № 263/9464/16-а.
У аспекті наведеного суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 423/3787/16-а.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке: «Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 23 вересня 2021 року № 227/4273/16-а, зазначивши, що «[…] уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці».
Суд встановив, що оскаржуваним рішенням відповідач-1 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу, який повинен становити не менше 10 років.
У цьому рішенні відповідач-1 зазначив, що пільговий стаж позивача становить 08 років 11 місяців 17 днів, зауваживши при цьому, що за доданими документами до пільгового стажу зараховано всі періоди.
Перевіряючи, які саме періоди відповідач-1 зарахував позивачу до пільгового стажу згідно з поданими ним документами, суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач подав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_1 .
У цій трудовій книжці вчинені наступні записи про роботу позивача, зокрема:
- з 31 серпня 1993 року по 15 березня 1997 року позивач працював електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Комсомолець Донбасу»;
- з 15 липня 2005 року по 01 липня 2014 року позивач працював електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Буран ЛТД».
Робота позивача на шахті «Комсомолець Донбасу» в період з 31 серпня 1993 року по 15 березня 1997 року на посаді електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем під землею передбачена розділом І «Гірничі роботи» підрозділом 1010100а «Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах» списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, який був чинним у вказаний період роботи позивача.
Робота позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Буран ЛТД» в період з 15 липня 2005 року по 01 липня 2014 року на посаді електрослюсаря підземного четвертого розряду з повним робочим днем під землею передбачена розділом І «Гірничі роботи» підрозділом 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, який був чинним у вказаний період роботи позивача.
Таким чином, зі змісту оскаржуваного рішення чітко видно, що до пільгового стажу відповідач-1 зарахував лише період роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Буран ЛТД» з 15 липня 2005 року по 01 липня 2014 року, який становить 08 років 11 місяців 17 днів, та підтверджений, окрім записами в трудовій книжці, також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15 жовтня 2014 року № 62, виданою ТОВ «Буран ЛТД».
Втім, як установлено судом вище, у період з 31 серпня 1993 року по 15 березня 1997 року позивач працював електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Комсомолець Донбасу».
Записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 про вказаний період роботи позивача належним чином оформлені, що не заперечується пенсійним органом, та підтверджують його зайнятість на підземних роботах впродовж повного робочого дня.
Однак зазначений період роботи, яка передбачена списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, відповідач-1 до пільгового стажу позивача згідно з оскаржуваним рішенням не зарахував.
Жодних аргументів, мотивів незарахування такого періоду роботи позивача до його пільгового стажу оскаржуване рішення відповідача-1 не містить.
За таких обставин зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, чому наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею за період з 31 серпня 1993 року по 15 березня 1997 року, підтверджений належним чином оформленими записами в трудовій книжці, яка є основним документом, не зараховані відповідачем-1 до пільгового стажу за списком № 1.
Крім того, записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджено, що у період з 26 травня 1991 року по 21 січня 1993 року він проходив строкову військову службу.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналіз процитованої норми дає підстави для висновку, що умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи зайняття посади, що передбачали право на пенсію за віком на пільгових умовах.
На момент призову на строкову військову службу позивач займав посаду машиніста холодильних установок овочевої бази, що підтверджується записами у його трудовій книжці.
Однак в оскаржуваному рішенні відповідачем-1 не надано оцінки займаній позивачем на момент його призову на строкову військову службу посаді у контексті того, чи давала така право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, та, як наслідок, наявності підстав для зарахування часу проходження позивачем строкової військової служби у період з 26 травня 1991 року по 21 січня 1993 року до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, з огляду на сказане судом вище, відповідач-1, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому вказане рішення відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України не може вважатися таким, що прийняте обґрунтовано.
Зважаючи на наведене, таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити повністю.
Стосовно посилань позивача на те, що про необхідність застосування до спірних правовідносин положень саме статті 13 Закону № 1788, а не статті 114 Закону № 1058 вказав Верховний Суд у рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, суд зазначає, що, як пункт «а» статті 13 Закону № 1788, так і пункт перший частини другої статті 114 Закону № 1058 визначають необхідний мінімальний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 для чоловіків - 50 років. У цій справі позивач на момент звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії досягнув віку 50 років, тобто, одна з умов для призначення пільгової пенсії, а саме вік позивача, не є спірною. Водночас відмова пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії позивачу пов'язана з недостатністю у нього необхідного пільгового стажу, а не через недосягнення визначеного законом пенсійного віку. Тому обґрунтування заявленого позову позивачем посиланням на рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 жодного правового значення для вирішення цього спору не має.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту а) статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 02 квітня 2022 року суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі й поданих вперше.
При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Оскільки згідно з оскаржуваним рішенням відповідач-1 безпідставно не взяв до уваги записи у трудовій книжці позивача про роботу за період з 31 серпня 1993 року по 15 березня 1997 року на шахті «Комсомолець Донбасу» та про проходження строкової військової служби за період з 26 травня 1991 року по 21 січня 1993 року, що стало наслідком незарахування вказаних періодів до пільгового стажу за списком № 1, то суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача-2, як органу, до якого позивач звернувся із заявою та необхідними документами за призначенням пенсії, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У зв'язку з наведеним цю позовну вимогу належить задовольнити частково.
Стосовно ж доводів відповідача-2 про те, що до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачем не заявлено позовні вимоги, що суперечить нормам КАС України, суд зазначає, що у позовній заяві позивач визначив відповідачем лише Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно позовні вимоги були звернені позивачем лише до вказаного суб'єкта владних повноважень. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві суд залучив до участі у справі як другого відповідача ухвалою від 03 липня 2023 року з власної ініціативи, мотивувавши в ухвалі необхідність такого залучення. Тому та обставина, що позовна заява не містить позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, жодним чином не нівелює право суду обирати належний спосіб захисту порушеного права позивача з урахуванням того кола відповідачів, які залучені до участі в справі вже у процесі її розгляду.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, підлягає сума у розмірі 858,88 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08 квітня 2022 року № 262640003950 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 квітня 2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 429,44 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 429,44 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна