08 вересня 2023 року м. Львівсправа № 380/8203/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії № 134550019355 від 15 березня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом обчислення пенсії із заробітної плати за 60 календарних місяців підряд за період роботи: з травня 1981 року по лютий 1984 року на підставі архівної довідки, виданої муніципальним архівом адміністрації Пуровського району від 10 квітня 2019 року № С-820; з лютого 1986 року по липень 1992 року на підставі архівної довідки, виданої муніципальним архівом міста Новий Уренгой від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, та виплатити її з урахуванням виплачених сум.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). 07 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії за віком із заробітної плати, отримуваної в російській федерації, за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону № 1058, долучивши до заяви необхідні архівні довідки про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820, видану муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, видану муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 березня 2023 року № 134550019355, прийнятим за принципом екстериторіальності (далі - також оскаржуване рішення), позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що ним не надано первинних документів або акта перевірки архівних довідок про заробітну плату.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача-2, уважає його протиправним, оскільки в наданих архівних довідках про заробітну плату зазначено, що вони видані на підставі особових карточок за формою Т-2, відомостей про нарахування заробітної плати (особових рахунків) за 1981-1984 роки, 1986-1992 роки, тобто первинних документів, які зберігаються в архіві.
Крім цього, станом на момент звернення позивача за перерахунком пенсії - 07 березня 2023 року чинною була Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - також Угода від 13 березня 1992 року), якою передбачено, що обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Також абзацом п'ятим підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
З наведеного позивач висновує, що при зверненні за перерахунком пенсії з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820 та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016 він виконав вимоги Закону № 1058 та Порядку № 22-1. Натомість формальний підхід пенсійного органу до розгляду поданих ним документів не може слугувати підставою для обмеження його у реалізації конституційного права на соціальний захист. У спірному випадку пенсійний орган без обґрунтованих підстав вказав, що позивач не надав первинних документів або акта перевірки архівних довідок про заробітну плату.
Позивач уважає, що у межах спірних правовідносин пенсійний орган, приймаючи оскаржуване рішення, діяв неправомірно, недобросовісно та необґрунтовано, чим порушив його право на належне пенсійне забезпечення, з огляду на що заявлений позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що разом із заявою про проведення перерахунку пенсії позивач не надав первинні документи або акт перевірки архівних довідок про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820 та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, а отже у нього відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року. Станом на сьогодні пенсії громадянам, які проживали/перебували на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.
З огляду на вказані обставини та оскільки у документах пенсійної справи відсутні довідки про підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду російської федерації, підстав для врахування спірних архівних довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії позивача немає.
Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить у задоволені позову відмовити повністю.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Разом із заявою про проведення перерахунку пенсії позивач не надав первинні документи або акт перевірки архівних довідок про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820 та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, а отже у нього відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії. Також будь-яких інших документів, які б підтверджували нарахування, а крім того, й виплату позивачеві зазначених в архівних довідках сум (платіжні відомості тощо), що є необхідною умовою для включення відомостей про заробітну плату до довідок, й відповідно врахування при обрахунку розміру пенсії, позивачем не надавалося.
З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року. Станом на сьогодні пенсії громадянам, які проживали/перебували на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.
З огляду на викладене відповідач-2 уважає, що відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі поданих архівних довідок про заробітну плату діяв правомірно та в межах закону, а тому в задоволенні заявленого позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 24 квітня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
07 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із заробітної плати за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону № 1058.
До заяви позивач долучив, зокрема, архівні довідки про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820, видану муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, видану муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 березня 2023 року № 134550019355, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою ним заявою, у зв'язку з тим, що разом із заявою позивач не надав первинні документи або акт перевірки архівних довідок про заробітну плату від 15 квітня 2019 року та від 10 квітня 2019 року, виданих адміністрацією міста Новий Уренгой (російська федерація) № 120402/1016 та № С-820.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача-2, уважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 березня 2023 року № 134550019355 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням архівних довідок про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820 та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Водночас статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14 січня 1993 року) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
При цьому згідно зі статтею 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).
Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Поряд з тим частина друга статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За змістом абзацу п'ятого підпункту третього пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Абзац перший пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Суд відзначає, що Угодою від 13 березня 1992 року встановлено правила обчислення розміру пенсій.
Згідно із частиною 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав № 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Отже, наведені положення зазначених вище Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Як установив суд позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058.
07 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із заробітної плати за період до 01 липня 2000 року відповідно до статті 40 Закону № 1058.
До заяви позивач долучив, зокрема, архівні довідки про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820, видану муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, видану муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Зі змісту оскаржуваного рішення видно, що заробітна плата позивача, яка зазначена у цих архівних довідках, не врахована пенсійним органом при обчисленні розміру пенсії позивача, оскільки такі, за твердженням відповідачів, не підтверджені первинними документами або актом перевірки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Наданою позивачем пенсійному органу довідкою від 10 квітня 2019 року № С-820, виданою муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, підтверджено розмір заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях) за період роботи з 15 травня 1981 року по 30 січня 1984 року.
Наданою позивачем пенсійному органу довідкою від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, виданою муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, підтверджено розмір заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях) за період роботи з лютого 1986 року по липень 1992 року.
У цих довідках зазначено, що вони видані на підставі особистих карточок форми Т-2, відомостей про нарахування заробітної плати (особових рахунків), а отже суми, вказані у них, відповідають первинним документам.
Будь-яких посилань на невідповідність архівних довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач-2 в оскаржуваному рішенні не навів.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Указана правова позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для перерахунку пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних архівних довідках, тому під час обчислення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані у таких довідках періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Стосовно посилань відповідачів у відзивах на позовну заяву на те, що: з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року; станом на сьогодні пенсії громадянам, які проживали/перебували на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058; при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі відповідними Указами Президента України строк дії правового режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
Як уже зазначено вище постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Однак, на переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, припинено співробітництво та обмін поштою з цією державою.
Відтак суд уважає необґрунтованими доводи відповідачів щодо неможливості обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням наданих ним архівних довідок про заробітну плату, з огляду на припинення 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки на період роботи позивача в російській федерації положення вказаної Угоди до виходу з неї України поширювалися та передбачали право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, та заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Доводи відповідача-1 про те, що позаяк у документах пенсійної справи відсутні довідки про підтвердження сплати страхових внесків (зборів) до Пенсійного фонду російської федерації, то підстав для врахування спірних архівних довідок про заробітну плату для розрахунку пенсії позивача немає, суд оцінює критично, оскільки вказане не було підставою для відмови у перерахунку пенсії позивача згідно з оскаржуваним рішенням.
Крім цього, суд зазначає, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частинами 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону № 1058-IV.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.
Обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду російської федерації виник з 01 січня 2012 року.
Водночас обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку № 22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідачів. Нездійснення відповідачами такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Разом з тим, як вже зазначено вище, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року, листування із російською федерацією зупинено.
Таким чином, суд відзначає, що розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів російської федерації для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків, як і самостійне звернення позивача є неможливими, що, в свою чергу, позбавляє останнього можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Разом з тим неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у Пенсійний орган російської федерації у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з архівними довідками про заробітну плату від 10 квітня 2019 року № С-820, виданою муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, виданою муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, та прийнято протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.
Ураховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне відновити порушене відповідачем-2 право позивача на пенсійне забезпечення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 березня 2023 року № 134550019355 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як орган, в якому позивач перебуває на пенсійному забезпеченні та в якому знаходиться його пенсійна справа, здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) позивача з урахуванням заробітної плати за період з травня 1981 року по лютий 1984 року відповідно до архівної довідки від 10 квітня 2019 року № С-820, виданої муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та за період з лютого 1986 року по липень 1992 року відповідно до архівної довідки від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, виданої муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.
Щодо дати, з якої належить зобов'язати відповідача-1 здійснити перерахунок пенсії позивача, суд зазначає таке.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Ураховуючи положення частини четвертої статті 45 Закону № 1058 та беручи до уваги той факт, що позивач звернувся із заявою про перерахунок його пенсії 07 березня 2023 року, порушені права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2023 року.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, які виступають відповідачами у справі, підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15 березня 2023 року № 134550019355 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з травня 1981 року по лютий 1984 року відповідно до архівної довідки від 10 квітня 2019 року № С-820, виданої муніципальним архівом адміністрації Пуровського району, та за період з лютого 1986 року по липень 1992 року відповідно до архівної довідки від 15 квітня 2019 року № 1204-02/1016, виданої муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, починаючи з 01 березня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна