11 вересня 2023 року (09:55)Справа № 280/5583/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора; Донецької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
19.07.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області, за період з 12.04.2023 по 15.06.2023;
стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній розмір заробітної плати за час затримки виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі № 280/3460/22, допущенного до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області за період з 12.04.2023 по 15.06.2023 у сумі 20925,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, зобов'язано Генерального прокурора поновити позивача на посаді заступника прокурора Донецької області. Отже, у відповідача з 12.04.2023 виник обов'язок добровільно і негайно виконати таке рішення в частині поновлення позивача на роботі. Незважаючи на це, відповідач рішення суду про поновлення позивача на посаді виконав лише 13.06.2023, у зв'язку з чим, позивач вважає, що у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з дати поновлення на посаді до дати фактичного виконання судового рішення. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
11.08.2023 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 34892), в якому зазначає, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі. Так, позивач після винесеного судового рішення про поновлення його на посаді до Офісу Генерального прокурора із заявою про виконання рішення суду не звертався. Кадровим підрозділом Офісу Генерального прокурора 28.04.2023 та 31.05.2023 позивачу скеровані листи із пропозицією з'явитися для вирішення питання щодо виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді. Із заявою про добровільне виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора лише 02.06.2023. Після надходження заяви ОСОБА_1 , до Офісу Генерального прокурора та на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 наказом Генерального прокурора від 13.06.2023 № 217к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Донецької області з 11.05.2022. Позивачем 03.07.2023 подано заяву про звільнення за власним бажанням, що підтверджує той факт, що останній не мав наміру продовжувати трудові відносини з органами прокуратури. При цьому слід зазначити, що затримка з виконання рішень суду зумовлена тим, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач станом на 12.04.2023 здійснював адвокатську діяльність (отримав у Раді адвокатів Донецької області свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 6192). Право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» лише з 15.06.2023. Зазначає, що як Закон України «Про прокуратуру» так і Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виключають можливість особи одночасно обіймати посаду прокурора та займатися адвокатською діяльністю. Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
11.08.2023 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 34765), в якому зазначає, що позивач лише 02.06.2023 звернувся до Генерального прокурора із заявою про виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі № 280/3460/22 та поновлення його в органах прокуратури на раніше займаній посаді. За результатом розгляду заяви, ОСОБА_1 повідомлено, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 наказом Генерального прокурора від 13.06.2023 № 217-к скасовано наказ Генерального прокурора від 06.05.2022 № 49-к, яким його звільнено з посади заступника прокурора Донецької області та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Донецької області з 11.05.2022. Разом з цим, зазначає, що позивач просить суд стягнути з Донецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.04.2023 по 15.06.2023. Однак, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 стягнуто з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати за період з 11.05.2022 по 12.04.2023 у розмірі 152 818,10 грн. Цю суму за вказаний період ОСОБА_1 нараховано та виплачено за вказаний період. Таким чином, 12.04.2023 вже оплачено ОСОБА_1 , а днем початку розрахунку у разі можливого задоволення позовних вимог має бути 13.04.2023. Так, згідно з наказом Офісу Генерального прокурора від 13.06.2023 № 217-к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Донецької області. З цієї дати позивач вважається поновленим на посаді. Тобто, період для розрахунку можливого стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду починається 13.04.2023 та закінчується 12.06.2023. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі № 280/3460/22, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2022 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову, зокрема:
визнано протиправним і скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 07.02.2022 №7 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації;
визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 49к від 06.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури;
зобов'язано Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Донецької області з 11.05.2022;
стягнуто з прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній розмір заробітної плати за період з 11.05.2022 до 12.04.2023 в розмірі 152 818грн.10 коп.
Наказом Генерального прокурора від 13.06.2023 №217к, на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, наказ Генерального прокурора від 06 травня 2022 року № 49к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Донецької області з 11 травня 2022 року (а.с.14).
Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 про поновлення на посаді за період з 12.04.2023 по 15.06.2023, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Також ч. 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною сьомою цієї статті передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15, що врахований судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов'язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18.
Суд встановив, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 фактично виконана лише 13.06.2023 прийняттям наказу Генерального прокурора № 217к від 13.06.2023.
Період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі визначається з наступного дня від дати прийняття рішення суду - 13.04.2023 по день, який передував прийняттю наказу про поновлення позивача на посаді від 13.06.2023 - 12.06.2023.
Оскільки, судом встановлено факт затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 у період з 13.04.2023 по 12.06.2023, то суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.04.2023 по 12.06.2023.
Що стосується розміру суми, що підлягає стягненню, суд звертає увагу на таке.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок).
За змістом пункту 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13.
Під час розгляду справи № 280/3460/22, суд прийняв до уваги довідку Донецької обласної прокуратури про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , якою підтверджувалось, що у березні 2022 року та у квітні 2022 року (два останні календарні місяці роботи, що передували звільненню позивача) йому нараховано 27266,48 грн. та встановив, що середньоденний заробіток позивача становить 634,10 грн. (а.с.17).
Період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - з 13.04.2023 по 12.06.2023, (включно), з урахуванням положень частини 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (щодо незастосування під час воєнного стану статей 71-73 КЗпП України щодо святкових і неробочих днів), який набрав чинності з 24.03.2022, становить 43 робочі дні.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 13.04.2023 по 12.06.2023 становить 27266,30 грн. (634,10 грн. х 43 днів) та належить до стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь позивача.
За змістом позову, позивачем наведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 20925,30 грн., виходячи з помилкової кількісті робочих днів.
Внаслідок здійсненого судом належного розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №280/3460/20, судом встановлено, що належна до стягнення сума є більшою, ніж заявлено позивачем у позові.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та стягнення з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 27266,30 грн., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.
Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Разом з цим, у частині доводів відповідача 1 щодо несумісності посади прокурора зі статусом адвоката, як однієї з причин невиконання рішення, суд звертає увагу на наступне.
Згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття адвокатською діяльністю позивача зупинено з 15.06.2023 на підставі заяви адвоката.
Статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.
На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
Пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено вимоги щодо несумісності діяльності адвоката, серед яких робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що посада прокурора є несумісною з діяльністю адвоката, при цьому у разі виникнення обставин несумісності, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Суд звертає увагу, що обставиною несумісності, виникнення якої обумовлює обов'язок адвоката зупинити адвокатську діяльність, в контексті спірних правовідносин є видання відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді.
Суд також звертає увагу на те, що норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі або провадить адвокатську діяльність, а питання несумісності повинно вирішуватись після поновлення позивача на посаді.
Аналізуючи наведені норми права у контексті статті 235 КЗпП України та статей 370-372 КАС України, суд зазначає, що негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, у тому числі від перебування особи на іншій службі або заняття нею адвокатською діяльністю. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі №280/4402/21, від 08 листопада 2022 року у справі №460/15639/21.
Таким чином, доводи відповідача 1 щодо неможливості виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з огляду на несумісність посади прокурора з адвокатською діяльністю позивача також є безпідставними.
Доводи відповідача 1 про те, що у разі добровільного невиконання рішення суду про поновлення на посаді таке судове рішення виконується примусово в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», суд також не приймає до уваги, оскільки згідно статті 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в такій затримці.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, положеннями КАС України встановлено чіткий порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, та визначено певну послідовність дій, котрі необхідно вчинити з метою зобов'язання відповідача (суб'єкта владних повноважень) належним чином виконати рішення суду.
У рішенні від 19 березня 1997року у справі «Горнсбі проти Греці» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення та/або неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення та/або його не належне виконання не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, встановлено, що фактичною підставою для звернення до суду із вищезазначеною позовною вимогою стала незгода позивача із діями відповідача 1 під час виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22.
Отже, заявлені позовні вимоги у відповідній частині стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
З огляду на зазначене, а також те, що позивачем у пункті 1 прохальної частини позовної заяви заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів, які стосуються питання виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22, суд доходить висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Беручи до уваги вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 допущенного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Донецької області.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не заявлено, в силу вимог статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 ЄДРПОУ 00034051); Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, - задовольнити частково.
Стягнути із Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №280/3460/22 про поновлення на посаді за період з 13.04.2023 по 12.06.2023 у розмірі 27266,30 грн. (двадцять сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 30 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.09.2023.
Суддя Ю.В. Калашник