11 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/22524/23
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради щодо відмови продовження дії посвідчення інваліда війни 2 групи;
- зобов'язати відповідача продовжити статус особи з інвалідністю внаслідок війни на період дії групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки позивач має травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, а відтак вважає, що наявні підстави передбачені статтею 7 Закону №3551-ХІІ для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №4277 від 06.10.2016 травма ОСОБА_1 отримана 17.02.200 під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру в школі №304 м. Києва, тобто травма отримана не під час участі в бойових діях на фронті або у мирний час, позивач не є учасником бойових дій. За вказаними обставинами підстави для надання позивачу статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" відсутні, у зв'язку з чим позивачу правомірно відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Позивачем подано відповідь на відзив, за змістом, якого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол №4277 від 06.10.2016) травма ОСОБА_1 , так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
28.05.2020 Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи строком дії до 01.06.2023.
З 21.06.2023 за результатами повторного огляду позивачу встановлено другу групу інвалідності терміном до 23.05.2026, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серія №12 ААГ №405431.
На цій підставі Житомирським обласним ТЦК та СП видано посвідчення від 07.07.2023 серії НОМЕР_1 ветерана військової служби.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради з заявою про продовження дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни згідно пункту 1 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Листом Управління соціального захисту населення Корольовського району від 26.06.2023 №1293/03-02 повідомлено, що згідно доданих до заяви документів, зокрема, протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії №4277 від 06.10.2016 травма ОСОБА_1 отримана 17.02.200 під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру в школі №304 м. Києва. Тобто, травма, яка стала причиною інвалідності не була одержана під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; під час виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами, а тому підстави для продовження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.
Вважаючи протиправною відмову, у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернулася до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (надалі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.
Підставою для відмови позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статей 4, 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (під час воєнних дій), тому позивач не може вважатися інвалідом війни (особою з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, але одержана під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації в школі №304.
Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551 безпосередньо пов'язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "осіб з інвалідністю внаслідок війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма отримана з виконанням обов'язків військової служби" не є безпосередньо підставою для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог та з підстав, визначених Законом № 3551.
Оскільки травма, яку отримав позивач при проходженні військової служби та внаслідок якої встановлено інвалідність другої групи, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання статуту ветерана війни позивачу.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.
Отже, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради (площа Польова, 8, м. Житомир, 10009, код ЄДРПОУ 42103215) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко