11 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/6510/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, яка передбачена абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), у період з 01 та 31 травня 2022 року та зобов'язання нарахувати і виплатити таку винагороду за відповідний період виходячи з її розміру 100000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 квітня 2022 року під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, перебуваючи в складі 60 опбр поблизу населеного пункту Високопілля під час безпосереднього ведення бойових дій отримав важке поранення - вогнепальне сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча, вогнепальний відкритий перелом 1 - 2 плесневих кісток правої стопи. У період з 06 по 19 квітня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а з 20 квітня 2022 року до переведення для подальшої військової служби до Військової частини НОМЕР_2 за висновком військово-лікарської комісії - у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Однак, додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн відповідач нарахував та виплатив за період з 06 по 30 квітня 2022 року. У подальшому відповідач здійснював нарахування та виплату такої винагороди у розмірі 30000,00 грн. Уважає, що відповідач протиправно не провів нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період перебування на лікуванні у зв'язку з пораненням.
Ухвалою суду від 15 березня 2023 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
06 квітня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що довідка військово-лікарської комісії про потребу у відпустці за станом здоров'я, видана позивачу, не містить будь-яких відомостей про те, що отримане останнім поранення було тяжким. Оскільки положеннями Постанови №168 передбачено проведення нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн особам, зазначеним у пункті 1 цієї Постанови, які перебувають у відпустці для лікування саме після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, правові підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди позивачу за травень 2022 року у зазначеному розмірі відсутні.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач у період з 04 березня по 31 травня 2022 року проходив службу у В/ч НОМЕР_1 на посаді помічника начальника штабу - начальника розвідки штабу і батальйону спеціального призначення.
05 квітня 2022 року, перебуваючи в складі 60 опбр поблизу населеного пункту Високопілля під час безпосереднього ведення бойових дій проти збройних сил російської федерації, позивач отримав поранення та був госпіталізований у Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР», де перебував до 15 квітня 2022 року. У період з 16 по 19 квітня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні Комунальному некомерційному підприємстві «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
19 квітня 2022 року військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» проведено огляд позивача та видана довідка №87 про потребу у відпустці за станом здоров'я на 30 календарних днів.
На підставі зазначеної довідки наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 від 20 квітня 2022 року №51 позивачу надано відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 20 квітня по 19 травня 2022 року.
Після прибуття з відпустки за станом здоров'я відповідач знову направив позивача до військового шпиталю Житомирського гарнізону, де 23 травня 2022 року було проведено повторний медичний огляд позивача військово-лікарською комісією та складено довідку №891, відповідно до якої він потребував надання відпустки за станом здоров'я тривалістю 30 календарних днів.
На підставі вказаної довідки наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 від 24 травня 2022 року №88 позивачу надано відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 24 травня по 22 червня 2022 року.
Суд зауважує, що надані відповідачем копії наказів тимчасово виконуючого обов'язки командира В/ч НОМЕР_1 від 20 квітня 2022 року №51 та від 24 травня 2022 року №88 містять описки в частині року їх видання « 2023» замість « 2022». Однак, ураховуючи письмові пояснення відповідача, наведені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд уважає, що такі накази видані 2022 року.
Уважаючи, що за період перебування на лікуванні у травні 2022 року відповідач провів нарахування і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у меншому розмірі, ОСОБА_1 11 липня 2022 року звернувся до нього із відповідним рапортом.
Відповіді за наслідками його розгляду позивач не отримав.
Згідно інформаційної довідки щодо проведених позивачу виплат, додаткова винагорода бойові нараховані та виплачені позивачу за період з 20 березня по 04 квітня 2022 року та за поранення за період з 05 по 30 квітня 2022 року, тобто нарахування та виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн проведена позивачу за період з 20 березня по 30 квітня 2022 року, а з 01 та 31 травня 2022 року проводиться нарахування і виплата такої винагороди у розмірі 30000,00 грн.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168, якою на виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64 та «Про загальну мобілізацію» №69 у пункті 1 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У подальшому постановою Уряду від 01 квітня 2022 року №400 до наведеного пункту внесено зміни, якими, зокрема, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Визначальним питанням для вирішення справи є надання правової оцінки діям відповідача в частині не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період перебування у відпустці для лікування за висновком військово-лікарської комісії.
Як установлено судом та не заперечує відповідач, у спірний період позивач перебував у відпустці для лікування за висновками військово-лікарської комісії від 20 квітня та 23 травня 2022 року.
Однак, як зауважує відповідач, такі висновки не містять інформації про те, що поранення, отримане позивачем, є тяжким.
Надаючи правову оцінку наведеному твердженню відповідача, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 1.2 цієї глави військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.
Згідно пункту 6.5 зазначеної глави для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров'я або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
При цьому форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення №402. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.
Підпунктом «в» пункту 20.3 Положення №402 встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у «відпустці для лікування після тяжкого поранення». Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у «відпустці за станом здоров'я на визначену нею кількість календарних днів».
З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає «відпустку для лікування після тяжкого поранення» за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише «за станом здоров'я».
Зазначене протиріччя усунути тільки з 25 серпня 2023 року, шляхом внесення змін до Положення №402 наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року №490, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 серпня 2023 року за №1467/40523. Зокрема, названим наказом передбачено замінити слова «відпустці за станом здоров'я» словами «відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)».
У той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.
Так, всі надані позивачем до В/ч НОМЕР_1 , виписки та довідки ВЛК за спірний період містять інформацію про отримання позивачем поранення 05 квітня 2022 року, яке пов'язане з проходженням військової служби та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров'я терміном на 30 календарних днів, а тому суд приходить до висновку, що всі надані за станом здоров'я відпустки фактично були відпустками для лікування, оскільки рекомендації щодо лікування передбачалися після виписки з медичного закладу, яке передувало таким відпусткам.
Щодо необхідності зазначення у довідці ВЛК ступінь тяжкості отриманого поранення або травми, суд зауважує на таке.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», та Постанови №168, 25 січня 2023 року Міністерством оборони України видано наказ №44, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, який набрав чинності 31 січня 2023 року.
Названим наказом внесено зміни до Порядку №260, а саме доповнено його розділом ХХХІV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Пункт 12 цього розділу передбачив, що керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Отже, тільки після 31 січня 2023 року у керівників ВЛК виник обов'язок по складанню та наданню військовослужбовцям документів про ступінь важкості отриманого поранення.
Суд зауважує, що позивачем надано копію свідоцтво про хворобу №199-п, складене 25 січня 2023 року госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військово-клінічний госпіталь».
У пункті 12 свідоцтва зазначено, що під час проходження служби позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, баротравми (27 серпня 2014 року) та мінно-вибухове поранення (05 квітня 2022 року), які за наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 липня 2007 року №370 є важкого ступеня.
Зважаючи на характер травми, що зазначений у вказаних вище довідках ВЛК, позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, як такий, що перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, враховуючи наведені вище положення нормативно-правових актів та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, як такий, що отримав поранення 05 квітня 2022 року, пов'язане із захистом Батьківщини, за всі періоди перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.
Аналогічний висновок наведений у поставах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №140/7135/22 та від 23 червня 2023 року у справі №500/159/23, а також Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №160/1259/23.
Додатково суд зауважує, що позивач перебував у відпустці за станом здоров'я згідно наказу від 20 квітня 2022 року №51, який виданий на підставі довідки військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №87, виданої 19 квітня 2022 року, що не містить інформації пор тяжкість отриманого поранення.
При цьому згідно інформаційної довідки щодо проведених позивачу виплат, яка надана відповідачем, додаткова винагорода за поранення нарахована і виплачена за період з 05 по 30 квітня 2022 року.
Отже, посилаючись на необхідність зазначення у висновку ВЛК інформації про те, що поранення, отримане позивачем, є тяжким, для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 01 по 31 травня 2022 року, відповідач, на переконання суду, діє непослідовно, оскільки така винагорода була нарахована і виплачена позивачу за період з 20 по 30 квітня 2022 року на підставі аналогічних документів.
Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
Однак, у цьому випадку відповідач проводив нарахування та виплату додаткової винагороди, однак у меншому розмірі, а тому вчинив активні дії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України уважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 по 31 травня 2022 року у розмірі 30000,00 грн та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену додаткову винагороду за відповідний період у розмірі 100000,00 грн з урахуванням попередньо виплаченої суми додаткової винагороди.
Такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Додатково суд уважає за необхідне зазначити таке.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією №9299-3477-3181-9219 від 13 березня 2023 року.
Враховуючи, що відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, відповідна сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 по 31 травня 2022 року у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 за період з 01 по 31 травня 2022 року, виходячи з її розміру 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої винагороди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис