08 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/13450/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України Головнокомандувача Збройних Сил України Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними, скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправними дії командувача Військової частини НОМЕР_1 щодо переміщення ОСОБА_1 усупереч стану здоров'я до Військової частини НОМЕР_2 ;
- скасувати наказ Головнокомандуючого Збройних Сил України від 05.04.2023№392-РС у частині, що стосується переміщення ОСОБА_1 з раніше займаної посади у Військовій частині НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 невідкладно подати клопотання Головнокомандувачу Збройних Сил України про здійснення переміщення ОСОБА_1 у частину (підрозділ) забезпечення, військовий комісаріат, установу, організацію або навчальний заклад та зобов'язати Головнокомандувача Збройних Сил України здійснити переміщення ОСОБА_1 у частину (підрозділ) забезпечення, військовий комісаріат, установу, організацію або навчальний заклад.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що був призваний на військову службу під час загальної мобілізації. Надалі, за результатами медичного обстеження Центральної військово-лікарської комісії його було визнано обмежено придатним до військової служби, про що видана відповідна довідка, в якій зазначено, що він непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Водночас, відповідач всупереч наведеному, здійснив переміщення позивача до військової частини, яка на його думку, відноситься до бойових частин.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-43В від 07.07.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 24.07.2023 по 11.08.2023.
Відповідачами подано відзиви на позов, в яких проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на те, що переміщення позивача до іншої військової частини відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, військова частина НОМЕР_2 , до якої здійснено переміщення, не відноситься до високомобільних десантних військ, плавскладу, морської піхоти, спецспоруд, а відтак зазначене повністю узгоджується із рекомендаціями військово-лікарської комісії.
Треті особи подали письмові пояснення, в яких зазначають про необґрунтованість позовних вимог та додатково вказують, що у довідці ВЛК позивачу не визначено конкретних місць проходження військової служби.
В судовому засіданні 28.08.2023 представник позивача, яка приймала участь у режимі відеоконференції, підтримала позовні вимоги та просила задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, наведених у відзивах на позов.
Представники третіх осіб вважають позов необґрунтованим й таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд в судовому засіданні ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши надані сторонами пояснення та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 року, проходив військову службу, в тому числі у Військовій частині НОМЕР_1 , де з 01.06.2022 був солдатом гранатометником 516 окремого батальйону спеціального призначення м.Харків 2 батальйону 2 роти спеціального призначення 3 відділення спеціального призначення 3 взводу.
При цьому, Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_3 .
30.01.2023 за результатами медичного обстеження Центральної військово- лікарської комісії позивача було визнано обмежено придатним до військової служби, про що видана довідка військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" №1788 від 30.01.2023 року, у якій зазначено, що на підставі статей 2-в, 46-в, 52-г, 54-б, 64-г, 23-г графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Позивачем подано рапорти командирам Військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_3 щодо подання клопотання про переведення його за станом здоров'я до військових частин (підрозділів) забезпечення, військових комісаріатів, установ, організацій, навчальних закладів.
05.04.2023 наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №392-РС ОСОБА_1 було зараховано на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу 176 батальйону резерву Військової частини НОМЕР_2 регіонального управління територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Не погоджуючись із даним наказом та діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
У відповідності до частини другої статті 65 Конституції України, визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 год, 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації. В подальшому воєнний стан продовжувався, наразі відповідно до Указу Президента України №451/2023 від 26.07.2023 строком на 90 діб.
Згідно норм ч.ч.1,4 ст.2 Закону України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.13 ст.6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. (далі по тексту - Положення №1153).
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно абзацу 2 пункту 12 Положення №1153, зокрема визначено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 82 Положення №1153, серед іншого, передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється на рівнозначні посади за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 110 Положення №1153 переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється, зокрема між видами Збройних Сил України - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України.
Згідно із п.112 Положення №1153 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Частиною 2 пункту 257 Положення №1153 встановлено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України;
Командування об'єднаних сил Збройних Сил України;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки;
органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Як видно із матеріалів справи, переміщення позивача здійснено із виду Збройних Сил України - Сухопутних військ до окремого роду сил Збройних Сил України - Сил територіальної оборони.
Відповідно до п.15 ст.1 Закону України "Про основи національного супротиву" від 16.07.2021 № 1702-IX (далі - Закон №1702-IX) сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.
Район територіальної оборони - частина сухопутної території України, яка включена до території відповідної зони територіальної оборони України та межі якої збігаються з адміністративними межами району у складі Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя (п.11 вказаної статті).
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1702-IX завданнями територіальної оборони є:
1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості;
2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;
3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;
4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;
5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;
6) участь в охороні та обороні важливих об'єктів і комунікацій, інших критично важливих об'єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об'єктів обласного, районного, сільського, селищного, міського значення, районного у містах рад, сільських, селищних, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення;
7) забезпечення умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;
8) участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон/районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій;
9) участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах;
10) участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;
11) участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;
12) участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника);
13) участь у наданні населенню правничих послуг у порядку, передбаченому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".
На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій (ст.8 Закону №1702-IX).
Отже, Сили територіальної оборони належать до окремого роду сил Збройних Сил України, які виконують завдання організаційного, забезпечувального характеру, спрямовані на підвищення рівня обороноздатності держави та на час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за №1109/15800 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час (п.1.1 Розділу ІІ Положення №402).
При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я (п.6.9 Розділу ІІ Положення №402).
Відповідно до абзацу другого підпункту "г" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби".
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Пунктом 20.4 глави 20 розділу II Положення №402 обумовлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають-індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "обмежено придатний до військової служби".
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: "обмежено придатний до військової служби"; "придатний до військової служби".
У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, ІІІ, ВЛК приймає постанову "придатний до військової служби", за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.
При цьому, у додатку 1 до Положення №402 вказано назви хвороб/станів здоров'я і їхнє співвідношення з придатністю чи непридатністю до служби.
Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що саме до повноважень ВЛК належить визначати придатність за станом здоров'я до військової служби військовослужбовців та у зв'язку з цим визначати, які види служби й роботи протипоказані цій особі та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я. При цьому, обмежено придатні військовослужбовці в силу свого стану здоров'я не можуть нести службу у бойових частинах, тобто брати безпосередню участь у бойових діях.
Як зазначалось, позивача переміщено до Військової частини НОМЕР_2 у складі Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України, яка не відноситься до високомобільних десантних військ, плавскладів, морської піхоти, спецспоруд, де за медичним висновком не може проходити службу позивач.
При цьому, у висновку не вказано конкретних місць служби чи військових спеціальностей та посад, де позивач може виконувати обов'язки військової служби. Також не встановлено протипоказань щодо перебування на посаді "солдат резерву", на яку переміщено позивача.
В позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що оскільки він перебуває у резерві, у будь-який час його може бути залучено до виконання бойових завдань у зоні проведення бойових дій.
Як встановлено судом, на даний час Військова частина НОМЕР_2 виконує завдання, передбачені ч.3 ст.3 Закону №1702-IX та не знаходиться у зоні (районі) проведення бойових дій, а відтак позивач наразі не залучається до участі в бойових діях, зворотнього матеріали справи не містять.
При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє, судовому захисту підлягають лише порушені права.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що переміщення позивача проведено із дотриманням норм Положення №1153 та з врахуванням рекомендацій ВЛК, порушень його прав наразі не встановлено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд звертає увагу, що станом на день розгляду справи судом наказом Міноборони від 18.08.2023 внесено зміни до Положення №402 (набрали чинності 25.08.2023).
Зокрема, у п.20.3 Положення №402 вказано, що одночасно з постановою про обмежену придатність до військової служби ВЛК приймає постанову про придатність до військової служби за військовою спеціальністю.
Порядок проходження військової служби військовослужбовцями, які визнані ВЛК обмежено придатними до військової служби, визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
У разі визнання ВЛК військовослужбовця обмежено придатним до військової служби та непридатним до військової служби за військовою спеціальністю, командир (начальник) від командира окремої військової частини, йому рівних та вище, перед переміщенням військовослужбовця на іншу посаду, для визначення можливості військовослужбовця за станом здоров'я на посаді виконувати обов'язки військової служби, може направити його на медичний огляд ВЛК із обов'язковим зазначенням у направленні мети медичного огляду ВЛК - визначення придатності до військової служби за військовою спеціальністю (із зазначенням посади, на яку переміщується військовослужбовець, виду, роду військ (сил))
Враховуючи наведене, у разі необхідності залучення Військової частини НОМЕР_2 до виконання бойових завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, командиром частини щодо позивача мають бути враховані рекомендації ВЛК щодо обмеженої придатності до військової служби (неможливість прийняття безпосередньої участі у бойових діях) та перед переміщенням на іншу посаду дотримано п.20.3 Положення №402 (у новій редакції).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідачами доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 08 вересня 2023 р.