Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 вересня 2023 року Справа№200/4223/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03 серпня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Заремба О.А., представник позивача ОСОБА_1, подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за №263040007379 від 04.11.2022;
- визнати дії щодо відмови в зарахуванні до стажу періоду проходження військової служби з 02.05.1979 по 17.05.1981 на підставі трудової книжки, в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви про призначення пенсії від 30.10.2022 та проведенні відповідних виплат - неправомірними;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу період проходження військової служби з 02.05.1979 по 17.05.1981 на підставі трудової книжки, призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви про призначення пенсії від 30.10.2022 та провести відповідні виплати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30 жовтня 2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням №263040007379 від 04.11.2022 Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області відмовило в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу період проходження військової служби згідно з записом в трудовій книжці, та не врахував, що період роботи з 02.12.1982 по 01.03.1996 матросом-мотористом в плавскладі на промисловому судні по видобутку та обробці риби в Естонському промисловому об'єднанні рибної промисловості «Естрибпром» підлягає включенню до пільгового стажу, оскільки професія матрос-моторист включена в список №2 (пункт 17 розділу ХХІV постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 04.11.2022 № 263040007379 було прийнято за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, необхідних для призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не розглядалось, оскільки звернення позивача з відповідною заявою відсутнє.
До страхового стажу позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.11.1981 не зараховано період проходження військової служби з 02.05.1979 по 17.05.1981, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Згідно з Угодою між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення, вчиненою 5 жовтня 2010 року у м. Таллінні, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення» від 02.11.2011 № 3990-VI, стаж, набутий позивачем на території Естонської Республіки, може бути врахований для визначення права на пенсію в Україні лише за умови його підтвердження Естонською Республікою. До страхового стажу ОСОБА_1 не враховані:
період роботи з 01.01.1999 по 05.06.2000 в Естонський Республіці відповідно до довідки про підтвердження страхового (трудового) стажу від 27.07.2022 №6-3/41566-3 (формуляр ЕЕ/UA-205), оскільки відсутня сплата страхових внесків;
періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.11.1981 з 01.01.2004 по 11.07.2006 та з 24.09.2010 по 06.02.2012, у зв'язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 10 місяців 11 днів (в тому числі за кордоном (Естонія) - 14 років 08 місяців 02 дні), що є не достатнім для призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
07 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позивачу поновлений строк звернення до суду.
07 серпня 2023 року від відповідача витребувані докази.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_2 .
31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення пенсії за віком.
04 листопада 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №2630440007379, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
Згідно з рішенням страховий стаж заявника становить 24 роки 10 місяці 11 днів, в том числі за кордоном (Естонія) - 14 років 08 місяців 02 дні.
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- період проходження військової служби згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.1.1981 з 02.05.1979 по 17.05.1981, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
- період роботи згідно з довідкою про підтвердження страхового (трудового) стажу в Естонії від 27.07.2022 №6-3/41566-3 (формуляр ЕЕ/UA-205) з 01.01.1999 по 05.06.2000, оскільки відсутня сплата страхових внесків.
До стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.11.1981 з 01.01.2004 по 11.07.2006 та з 24.09.2010 по 06.02.2012, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Прийнято рішення про відмову
22 листопада 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №2600-0213-8/152940 повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з дублікатом атестату НОМЕР_5, який виданий 01 липня 1986 року, ОСОБА_1 21 жовтня 1981 року поступив в Талліннську морехідну школу, і 21 жовтня 1982 року закінчив повний курс школи за професією матрос 1 класу, моторист 2 класу.
В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 27.11.1981 на ім'я позивача, містяться наступні записи:
запис №1 - 02.05.1979 - 17.05.1981 - служба в рядах Радянської армії, в/б НОМЕР_4;
Талліннська морехідна школа
запис №2 - 21.10.1981 - зарахований курсантом в групу матросів мотористів 1 класу, наказ №401 від 21.010.1981;
запис №3 - 24.11.1982 - закінчив школу та направлений до роботи в об'єднання «Естрибпром», наказ №485 від 24.11.1982;
Естонське виробниче об'єднання рибної промисловості «Естрибпром»
запис №4 - 02.12.1982 - прийнятий на роботу за направленням ТМШ матросом-мотористом в плавсклад на промислові судна по здобичі та обробки риби, наказ 2909 від 02.12.1982;
записи №5 від 01.03.1996, №6 від 17.08.1998, №7 від 17.09.1998, №8 від 05.10.1998, №9 від 05.06.2000 свідчать про роботу на території Естонської Республіки;
Адвокатське об'єднання «Правовий центр ХХІ століття»
запис №10 - 17.06.2000 - прийнятий на посаду начальника охорони, наказ 18/5 від 17.06.2000;
запис №11 - 11.07.2006 - звільнений за особистим бажанням, наказ 10/7 від 11.07.2006;
ТОВ «Центр реалізації проблемних активів»
запис №12 - 24.09.2010 - прийнятий на посаду директора, наказ №24-09/10 від 24.09.2010;
запис №13 - 06.02.2012 - звільнений з посади директора згідно зі ст. 38 КЗпП України, наказ №06-02/12 від 06.02.2012;
ТОВ «Вінтегра»
запис №14 - 05.08.2015 - прийнятий на посаду директора, наказ №1-15к від 05.08.2015
За даними форми РС-право стаж для розрахунку права ОСОБА_1 обчислений наступним чином:
21.10.1981 - 24.11.1982 - Естонія - 1 рік 1 місяць 1 день
02.12.1982 - 01.03.1996 - Естонія - 13 років 3 місяці 0 днів
17.08.1998 - 17.09.1998 - Естонія - 0 років 1 місяць 1 день
05.10.1998 - 31.12.1998 - Естонія - 0 років 2 місяці 27 днів
17.06.2000 - 31.12.2003 - 3 роки 6 місяців 15 днів
17.01.2010 - 02.02.2010 - 0 років 0 місяців 24 дня
05.08.2015 - 28.02.2022 - 6 років 7 місяців 0 днів
Всього: 24 роки 10 місяців 11 днів
в тому числі за кордоном: 14 років 8 місяців 2 дні
в тому числі в Україні: 10 років 2 місяці 9 днів.
Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) страховий стаж ОСОБА_1 облікований за січень-лютий 2010 року, та за період з серпня 2015 року по лютий 2022 року.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Під час обчислення страхового стажу позивача за 1979-1991 роки відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV.
Відповідно до статті 2 Закону України від 12 вересня 1991 року №1543-XII «Про правонаступництво України» до ухвалення нової Конституції України на території
України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР.
Згідно зі статтею 71 Конституції (Основного Закону) Української РСР закони СРСР є обов'язковими на території Української РСР.
Відповідно до статей 71 та 74 Конституції (Основного Закону) Союзу Радянських Соціалістичних Республік до складу СРСР входили Українська Радянська Соціалістична Республіка та Естонська Радянська Соціалістична Республіка, закони СРСР мають однакову силу на території всіх союзних республік.
30 березня 1990 року Верховна Рада Естонської РСР прийняла постанову «Про державний статус Естонії», якою була визнана незаконною державна влада Союзу РСР і проголосила початок відновлення Естонської Республіки.
20 серпня 1991 року Верховна Рада Естонської Республіки прийняла постанову «Про державну незалежність Естонії», якою підтвердила державну незалежність Естонської Республіки.
26 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла постанову «Про визнання державної незалежності Естонської Республіки», якою визнала державну незалежність Естонської Республіки.
Таким чином, в період з 1979-1991 роки на територіях України (Українська РСР) та Естонської Республіки (Естонська РСР) діяло законодавство Союзу РСР.
Отже, при обчисленні стажу позивача за період з 1979 року по 20 серпня 1991 року відповідач мав керуватися Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі - Положення №590) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162).
Щодо неможливості зарахування періоду проходження військової служби згідно з трудовою книжкою.
Відповідно до підпункту «а» пункту 117 Положення №590 доказом стажу роботи є, зокрема, трудова книжка.
Згідно з підпунктом «к» пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР […]
Згідно з підпунктом «а» пункту 2.17 Інструкції №162 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів запис про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, де на тих, хто проходить службу, не поширюється законодавство про працю та державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) та дати звільнення зі служби.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначає наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд враховує вказаний правовий висновок і вважає, що період служби позивача у складі Збройних Сил СРСР з 02.05.1979 по 17.05.1981 підлягає зарахуванню в страховий (загальний) стаж останнього.
Щодо наявності у позивача стажу за Списком №2.
Згідно з підпунктом «з» пункту 109 Положення №590 окрім роботи в якості працівника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.
При призначенні пільгової пенсії період, вказаний в підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В період 1979-1991 роках був чинним «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.
Плавсклад риболовних, краболовних, китобійних, звіробійних, пошукових суден і флотилій, рефрижераторів-виробничих, які плавають в океанах та морях, зокрема, «матрос» та «моторист» віднесені до Списку №2 розділу XXIV «Харчова промисловість».
Судом встановлено, що після закінчення Талліннської морехідної школи позивач працював матросом-мотористом у плавскладі на промислових суднах по здобичі та обробки риби Естонського виробничого об'єднання рибної промисловості «Естрибпром».
Таким чином, періоди навчання з 21 жовтня 1981 року по 21 жовтня 1982 року в Талліннській морехідній школі та трудової діяльності з 02 грудня 1982 року по 20 серпня 1991 року (день проголошення державної незалежності Естонської Республіки) матросом-мотористом у плавскладі на промислових суднах по здобичі та обробки риби Естонського виробничого об'єднання рибної промисловості «Естрибпром» підлягали включенню до пільгового стажу за Списком №2 (9 років 8 місяців 18 днів).
Як встановлено судом за даними форми РС-право період трудової діяльності позивача з 02 грудня 1982 року по 20 серпня 1991 року віднесений до роботи в Естонії.
Такий висновок відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві України з мотивів, наведених вище.
Щодо позовної вимоги призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Пунктом 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого пенсії абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
З аналізу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV можна дійти наступних висновків:
1. За загальним правилом, встановленим абзацом першим, особа чоловічої статі має право на пільгову пенсію, після досягнення 55 річного віку, якщо має страховий стаж не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2;
2. За першим виключенням, встановленим абзацами чотирнадцятим - двадцять третім, особа чоловічої статі має право на пільгову пенсію, якщо досягла 55 років, не має страхового стажу в 30 років, але має не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2, звернулася за призначенням пенсії на пільгових умовах до 01 квітня 2024 року і на дату звернення має страховий стаж, встановлений абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім;
3. За другим виключення, встановленим абзацами двадцять четвертим - двадцять п'ятим, особа чоловічої статі має право на пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку 60 років (на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за Списком №2), якщо має страховий стаж не менше 30 років і має не менше половини від необхідних 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2.
Судом встановлено, що позивач як на час досягнення 55 річного віку, так і на час подання заяви про призначення пенсії, яка є предметом розгляду даної справи, не відповідав жодній з вищенаведених умов для призначення пільгової пенсії.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Питання пенсійного забезпечення особи, яка працювали на території України та Естонії, вирішується згідно з законодавством кожної з держав з урахуванням положень Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010, ратифікованою Законом України від 2 листопада 2011 року №3990-VI «Про ратифікацію Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення» (далі - Угода).
Статтею 6 Угоди встановлено:
1. Якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін.
2. Якщо право на пенсію виникає в результаті підсумовування страхового стажу, то при призначенні пенсії враховується страховий стаж, набутий відповідно до законодавства кожної із Сторін, за умови, що інша Сторона не виплачує пенсію за той самий страховий стаж. Кожна із Сторін нараховує і виплачує пенсію на підставі фактичного страхового стажу, набутого на її території, якщо цією Угодою не передбачено інше.
3. Якщо право на пенсію виникає на підставі спеціального закону та/або у зв'язку із здійсненням трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, то пенсію на цій підставі призначає і виплачує тільки та Сторона, на території якої виникло право на пенсію, і тільки згідно із своїм законодавством. Періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством Сторін, не підсумовуються. Якщо згідно із вищезазначеним законодавством будь-якої із Сторін право на пенсію не виникає, то при призначенні пенсії ці періоди враховуються на загальних підставах.
На підставі записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 27.11.1981 на ім'я позивача, та даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), судом встановлено, що:
- за період трудової діяльності з 02 травня 1979 року по 20 серпня 1991 року позивач набув страховий стаж за законодавством Союзу РСР, який за приписами статті 24 Закону №1058-ІV має враховуватися для визначення права на пенсію, при цьому період з 21 жовтня 1981 року по 19 серпня 1991 року підлягає включенню до пільгового стажу за Списком №2;
- за період трудової діяльності з 20 серпня 1991 року по 05 червня 2000 року позивач набув страховий стаж для визначення права на пенсію за законодавством Естонської Республіки, при цьому період роботи згідно з довідкою про підтвердження страхового (трудового) стажу в Естонії від 27.07.2022 № 6-3/41566-3 (формуляр ЕЕ/UA-205) з 01.01.1999 по 05.06.2000 до страхового стажу не враховується, оскільки відсутня сплата страхових внесків;
- за період трудової діяльності з 17 червня 2000 року по лютий 2022 року позивач набув страховий стаж для визначення права на пенсію за законодавством України, при цьому періоди з 01 січня 2004 року по 11 липня 2006 року, з 24 вересня 2010 року по 06 лютого 2012 року не можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, періоди з 12 липня 2010 року по 23 вересня 2010 року та 07 лютого 2012 року по 04 серпня 2015 року не можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки відсутні дані про трудову діяльність та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу на те, що оскільки позивач претендує на призначення пільгової пенсії, періоди трудової діяльності у певній професії або у певних умовах, набуті згідно із законодавством Естонської Республіки, не підсумовуються, ці періоди враховуються на загальних підставах.
З урахуванням вищенаведених законів про пенсійне забезпечення та встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що позивач не набув права на пільгову пенсію відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, оскільки не має як відповідного страхового стажу (навіть за умови зарахування до страхового стажу періоду служби у складі Збройних Сил СРСР з 02.05.1979 по 17.05.1981), так і відповідного стажу на роботах за Списком №2.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Питання розподілу судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010, e-mail: gu@dn.pfu.gov.ua) про:
скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за №263040007379 від 04.11.2022;
визнання дій щодо відмови в зарахуванні до стажу періоду проходження військової служби з 02.05.1979 по 17.05.1981 на підставі трудової книжки, в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви про призначення пенсії від 30.10.2022 та проведенні відповідних виплат - неправомірними;
зобов'язання зарахувати до стажу період проходження військової служби з 02.05.1979 по 17.05.1981 на підставі трудової книжки, призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до заяви про призначення пенсії від 30.10.2022 та провести відповідні виплати, відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко