11 вересня 2023 року Справа № 160/10636/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській обласні від 31.03.2023 року № 047250012202 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі поданої заяви від 24.03.2023 року в розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму, пенсію за віком, із зарахуванням до загального трудового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоду роботи в повному обсязі та календарному обчисленні з 04.04.1994 року по 02.03.2002 рік на ПВКФ «АІСТ» згідно трудової книжки № серії НОМЕР_2 від 06.04.1982 року, в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004 року, як за повні місяці, без застосування розрахунку стажу за вказаний період згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку та має достатньо страхового стажу, тому набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала відповідні документи для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії. Заяву позивача в порядку екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Позивач вважає відмову пенсійного органу протиправною та впевнена, що має право на призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 18.05.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
31.05.2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась 24.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за принципом екстериторіальності розглянуто звернення позивача від 24.03.2023 року щодо призначення пенсії, за результатом розгляду якого було винесено рішення № 047250012202 від 31.03.2023 року про відмову в призначені пенсії.
Згідно поданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи з 04.04.1994р. по 02.03.2002р. та період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку по трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 06.04.1982 року. Відповідач-2 вказує, що страховий стаж позивача складає 22 роки18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Зважаючи на викладене, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
26.06.2023 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив відповідача-2, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, викладену в позовній заяві.
05.07.2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач-1 вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась 24.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за принципом екстериторіальності розглянуто звернення позивача від 24.03.2023 року щодо призначення пенсії. Розглянувши надані позивачем документи було винесено рішення № 047250012202 від 31.03.2023 року про відмову в призначені пенсії.
Згідно поданих документів до страхового стажу не враховано періоди роботи з 04.04.1994р. по 02.03.2002р. та період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку по трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 06.04.1982 року.
Представник відповідача-1 зауважив, що законні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи та періоду догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку по трудовій книжці відсутні.
Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.03.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивачем було додано, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.04.1982 року.
Судом встановлено, що матеріали позивача було передано за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 31.03.2023 року № 047250012202 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. За наслідками розгляду заяви та доданих документів до страхового стажу не було зараховано:
- період роботи з 04.04.1994р. по 02.03.2002р. у Приватній виробничо-комерційній фірмі «Аіст» за записами трудової книжки від 06.04.1982 року серії НОМЕР_3 - оскільки запис про роботу визиває сумніви, а саме порушено хронологію внесених записів до трудової книжки та в Реєстрі відсутня звітність до Пенсійного фонду. Періоди роботи підлягає перевірці;
- період догляду за дитиною до досягнення 3-річного ОСОБА_2 , відсутність інформації про досягнення дитиною 3-річного віку.
Відповідно до оскаржуваного рішення за наданими документами страховий стаж позивача складає 22 роки 18 днів.
Позивач, вважаючи рішення пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно ч. 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року № 637, де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, зокрема, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Таким чином, надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону 1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно п.4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Крім того, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача записи про періоди роботи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату та скріплені печатками підприємств, тобто відповідно до вимог Інструкцій №58, а тому, не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами. Тобто, вказані періоди роботи є такими, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Також, приписами п.3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як орган, що прийняв оскаржуване рішення, протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене та з метою захисту прав позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 06.04.1982 року.
Щодо вимоги про зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, з урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку останнім органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, як визначеним суб'єктом призначення.
При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
Відповідачем-1 здійснено лише направлення позивача спірного рішення, яке було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача-1, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов'язаних з розглядом заяви позивача, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_4 від 31.03.2023 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в приватній виробничій комерційній фірмі «Аіст» згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.04.1982 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного. Позивач в позовній заяві просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Пенсійного фонду в Луганській області судовий збір та витрати на надання правової допомоги у розмірі 3 500, 00 грн.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було надано до суду договір від 09.05.2023 року, акт про надання правової допомоги від 11.05.2023 року, ордер на надання правничої допомоги від 11.05.2023 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Натомість, суд зазначає, що позивачем не було подано квитанції про понесені витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Станом на дату розгляду справи доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу позивачем суду не подано, квитанції про сплату понесених витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.
На переконання суду, довідка Адвокатського об'єднання «Легал Партнерс Юкрейн» не є належним платіжним документом, який би підтверджував сплату позивачем правничої допомоги. Тому суд дійшов висновку про передчасність вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 536,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією №32528798800006890353 від 12.05.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_4 від 31.03.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в Приватній виробничо-комерційній фірмі «Аіст» з 04.04.1994р. по 02.03.2002р. відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.04.1982 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 11.09.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька