11 вересня 2023 року Справа № 160/5279/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме:
- не проведення об'єктивної та всебічної перевірки звернення ОСОБА_1 від 30.05.2021 року, що суперечить вимогам статті 19 та статті 15 Закону України «Про звернення громадян»;
- нездійсненні захисту конституційного та законного права на інформацію, про порушення якого було повідомлено в заяві від 30.05.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомив про порушення його права на інформацію, що полягало у ненаданні відповіді Львівською обласною державною адміністрацією на запит позивача від 06.04.2021 року.
Однак, відповідачем було надано відповідь, якою повідомлено, що за результатами перевірки фактів, наведених в заяві, з'ясовано, що отриманий Львівською обласною державною адміністрацією поштовий конверт, у якому заходився лист ОСОБА_1 не містив запиту на інформацію щодо полігонів ТВП у Львівській області, що підтверджується наданим Львівською обласною державною адміністрацією відповідним актом від 13.04.2021 року.
Таким чином, у межах повноважень за заявою ОСОБА_1 щодо порушень Львівською обласною державною адміністрацією вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині ненадання відповіді на запит, не встановлено.
Позивач пояснює, що разом з відповіддю він отримав вказаний акт, який раніше до позивача не направлявся.
На думку позивача, відповідач проводячи перевірку обставин звернення, проігнорував вимоги нормативно-правових актів України, не перевірив чи відповідають дії Львівської ОДА законодавству України, у зв'язку з чим, позивач не отримав захисту порушеного права на інформацію.
Як пояснює позивач, через протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення об'єктивної перевірки заяви позивача від 30.05.2021 року і як наслідок - нездійснення захисту порушеного права, позивач звертався до адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/15189/21 від 10.11.2021 року встановлено факт порушення права позивача на інформацію Львівською ОДА щодо розгляду запиту від 06.04.2021 року.
Позивач впевнений, що протиправна поведінка відповідача створила невідворотні наслідки, оскільки відповідач не здійснив об'єктивної перевірки фактів викладених у заяві, не перевірив дії Львівської ОДА на предмет відповідності закону, під час розгляду звернення ігнорував принципи верховенство права та правової визначеності.
Ухвалою суду від 12.04.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 30.05.2021 року, в якій просив: 1) провести своєчасну, об'єктивну та всебічну перевірки звернення; 2) відкрити провадження з приводу порушень законних та конституційних прав ОСОБА_1 та повідомити про його відкриття; 3) зафіксувати в установленому порядку адміністративне правопорушення, вчинене посадовими особами Львівської обласної державної адміністрації, а саме: ненадання відповіді на запит на інформацію; витребувати у Львівської ОДА запитувану інформацію, або зобов'язати надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 06.04.2021 року.
Листом № 26774.4/М-9443.3/30.1 від 10.09.2021 року Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив, що за результатом перевірки, проведеної Секретаріатом Уповноваженого за наведеними у заяві фактами, з'ясовано, що отриманий Львівською обласною державною адміністрацією поштовий конверт, у якому заходився лист ОСОБА_1 , не містив запиту на інформацію щодо полігонів ТВП у Львівській області, що підтверджується наданим Львівською обласною державною адміністрацією відповідним актом від 13.04.2021 року.
Таким чином, у межах повноважень, за заявою ОСОБА_1 щодо порушень Львівською обласною державною адміністрацією вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині ненадання відповіді на запит не встановлено.
Окрім того, у зв'язку з отриманням Львівською ОДА копії запиту від Секретаріату Уповноваженого, він був розглянутий та листом Львівської ОДА від 23.06.2021 року, від 27.07.2021 року ОСОБА_1 направлено повну інформацію.
Також, вказаним листом повідомили позивача, що додаткових підстав для вжиття заходів реагування у межах повноважень за вказаним зверненням відсутні, у зв'язку з чим повідомлено про його закриття.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №380/15189/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2022 року,визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо несвоєчасного розгляду та надання інформації ОСОБА_1 на запит на отримання публічної інформації від 06.04.2021 року.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не проведення об'єктивної та всебічної перевірки звернення ОСОБА_1 від 30.05.2021 року та нездійснення захисту конституційного та законного права на інформацію, про порушення якого було повідомлено в заяві від 30.05.2021 року, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі Закон № 776/97-ВР).
Підстави для провадження справ та призначення перевірок Уповноваженим ВРУ передбачені у статті 16 Закону, відповідно до якої Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.
Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВРвизначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Разом з тим, частинами другою-п'ятою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" встановлено особливий порядок розгляду Уповноваженим звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах.
Згідно зі частиною третьою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", при розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.
Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013р. №18/02-13 (далі - Порядок).
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Водночас, суд зауважує, що провадження Уповноваженого - це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини, строк здійснення яких ані Законом України «Про звернення громадян», ані Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не визначено.
Відповідно до пункту 6.1 Порядку, провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з'ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом №776 заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.
Так, як вже було встановлено судом, в матеріалах справи міститься лист №26774.4/М-9443.3/21/30.1 від 10.09.2021 року, яким позивача додатково до раніше наданої інформації, повідомлено, що за результатом перевірки, проведеної Секретаріатом Уповноваженого за неведеними у заяві фактами, з'ясовано, що отриманий Львівською обласною державною адміністрацією поштовий конверт, у якому заходився лист ОСОБА_1 не містив запиту на інформацію щодо полігонів ТВП у Львівській області, що підтверджується наданим Львівською обласною державною адміністрацією відповідним актом від 13.04.2021 року.
Таким чином, у межах повноваження за заявою ОСОБА_1 щодо порушень Львівською обласною державною адміністрацією вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині ненадання відповіді на запит не встановлено.
Окрім того, у зв'язку з отриманням Львівською ОДА копії запиту від Секретаріату Уповноваженого, він був розглянутий та листом Львівської ОДА від 23.06.2021 року, від 27.07.2021 року, ОСОБА_1 направлено повну інформацію.
Також, вказаним листом повідомлено позивача, що додаткові підстав для вжиття заходів реагування у межах повноважень за вказаним зверненням відсутні, у зв'язку з чим повідомлено про його закриття.
Зі змісту вищевказаного листа, вбачається наявність попередньої відповіді від Секретаріату Уповноваженого з прав людини, якої позивачем не надано до суду.
Також, зі змісту вказаного листа, вбачається, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було відкрито провадження, направлено до Львівської ОДА копії запиту від Секретаріату Уповноваженого, який, в свою чергу був розглянутий та листом Львівської ОДА від 23.06.2021 року, від 27.07.2021 року ОСОБА_1 направлено повну інформацію.
Таким чином, відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо провадження за заявою позивача від 30.05.2021 року, тому суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності в даному випадку.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відтак необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є з огляду на наведені положення статті 5 КАС України, порушення, у зв'язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому самому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (неюридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на те, що судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною - відмовити.
Судові витрати у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 11.09.2023 року.
Суддя І.О. Лозицька