11 вересня 2023 року Справа № 160/13866/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог від 04.07.2023 просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області м. Дніпро;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахування та доплату пенсій згідно з п. 7 «Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівника льотно-випробувального складу», затвердженого Постановою КМ України від 21.04.1998 р. №418 з 01.03.2020 року по 2023 рік і провести належні позивачу доплати з урахуванням вже виплачених сум без обмеження граничним розміром з 01.03.2020 р. по липень 2023 року включно.
- доповнити зміст позовної заяви по справі № 160/13866/23 ст.46 Закону України «Про обов'язкове загальне пенсійне страхування» про виплату Пенсійним фондом України пенсії за минулий час (у тому числі, вважаю - і заборгованості), де говориться, що:
1. Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право... частина суми не отриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта виплачується щомісячно рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
2. Нараховані суми пенсії, що не виплачені з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
-в подальшому виплачувати позивачу пенсії без обмеження виплати граничним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він одержує державну пенсію за вислугою років, призначену Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII. Відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713, відповідачем з 01.04.2020 було збільшено розмір пенсії до 20785,13 грн., а з 19.02.2021 до 22945,05 грн., однак із застосуванням обмеження виплати пенсії за вислугу років, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме до 16380 грн. та 17690 грн. відповідно. Крім того, відповідачем було застосовано таке ж обмеження і в наступних перерахунках з врахуванням зростання прожиткового мінімуми для громадян, що втратили працездатність, яке призвело до заборгованості між призначеною та фактично виплаченою пенсією у розмірі 94640,00 грн. Позивач вважає, з обмежуючи до виплати розмір його пенсії, відповідач помилково посилається на норму статті 27 Закону №1058-IV, оскільки пенсія йому призначена за іншим Законом. Стаття 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дійсно має обмеження щодо максимального розміру пенсії. Водночас, такі обмеження не застосовуються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668 від 01.10.2011. Тому дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час її перерахунку з 01.03.2020 є протиправними, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання суду уточненої позовної заяви, конкретизувавши у ній позовні вимоги щодо дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з якими (яким) не погоджується, або бездіяльності, яку вважає протиправною, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; доказів на підтвердження обставин звільнення від сплати судового збору або оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1073,60грн., сплаченого в установленому порядку заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовними вимогами щодо перерахунку та виплати пенсій з 01.03.2020 року по 2022 рік, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
27.06.2023 позивачем подано заяву, в якій просив доповнити зміст позовної заяви по справі №160/13866/23.
29.06.2023 на адресу суду від позивача надійшла заяву, до якої позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору та в якій просив доповнити зміст позовної заяви по справі №160/13866/23 та приєднати до матеріалів справи заяву про поновлення строку.
04.07.2023 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині вимог щодо перерахунку та виплати пенсій з 01.03.2020 року по 2022 рік повернуто позивачу.
Позов щодо іншої частини позовних вимог визнано таким, що відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, та підсудним Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Ухвалою суду від 10.07.2023 адміністративний позов (уточнений) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13866/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у відповідача засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
15.08.2023 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу цивільної авіації, яка виплачується з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004. Відповідно до п. «в» ч. 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року № 418 в редакції постанови Кабінету Міністрів України ввід 09.08.2005 року № 713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року), заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Відповідно до п.3 ст.27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги, індексації), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні приписи містить ст.85 Закону №1788-ХІІ. Посилання позивача на п.2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є безпідставним, оскільки він застосовується до пенсій, розмір яких (на дату набрання чинності Законом України №3668-VI, а саме - 01 жовтня 2011 рок)у, перевищував встановлений цим Законом максимальний розмір пенсії. В такому разі пенсії виплачувались без обмеження, а і без індексації. Станом на 01.10.2011 року розмір пенсії позивача не перевищував максимального розміру пенсії (7640,00грн. = 764,00грн. х 10), а тому в подальшому перерахунки пенсій позивачу проводились відповідно до Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418. Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Оскільки таке перевищення пенсії позивача стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, відповідач вважає, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
До відзиву відповідачем долучено копію пенсійної справи позивача.
18.08.2023 позивачем подано заяву, до якої долучив копію відзиву у справі №160/12076/19, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №160/12086/19, та просив звернути увагу на ідентичність позиції відповідача.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що у період з 28.08.2023 по 10.09.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з 07.12.1999 отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; спеціальний стаж, що надає право на пенсію за вислугу років (льотний та льотно-випробний склад) - 54 роки 03 місяці 25 днів.
Згідно із протоколами перерахунку та алгоритмом розрахунку пенсії по пенсійній справі №912040814694, пенсія позивача обрахована по двох складових. Під час перерахунків загальний розмір пенсії за віком становив:
- з 01.03.2020 по 30.06.2020 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 20718,70 грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 16380,00 грн.;
- з 01.07.2020 по 30.11.2020 загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 20718,70 грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 17563,41 грн.;
-з 01.12.2020 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 20718,70грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 17690,00 грн.;
-з 01.03.2021 по 30.06.2021 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 22878,62 грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 17690,00грн.;
-з 01.07.2021 по 30.11.2021 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 22878,62 грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 18540,00грн.;
-з 01.12.2021 по 21.04.2023 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 22878,62 грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 19340,00грн.;
-з 22.04.2023 - загальний розмір пенсії по 2-м складовим - 22878,62грн.; максимальний розмір пенсії до виплати - 19340,00 грн.
Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» №А55FKFGN21FRBKR0 від 19.06.2023, пенсія позивачу з 01.01.2023 виплачується у розмірі 20930,00грн. (а.с. 17).
24.04.2023 позивач через звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив з 12.04.2023 перерахувати його пенсію без її обмеження максимальним розміром (а.с. 11-12).
Листом №22432-17370/А-01/8-0400/23 від 17.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що він перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-виробного складу цивільної авіації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівників авіації і льотно-випробного складу». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Законом України від 02.12.2021 №1928-XI «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 грудня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2093,00 грн. Згідно з частиною 3 статті 27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії в максимальному розмірі складає 20930,00 грн. (2093,00 грн. х 10). Іншого чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною третьої статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.
При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт «а» статті 54 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 затверджено Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення (далі - Порядок №418).
Пунктом 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
У відповідності до абзацу 1 пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2015 №529), пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону №1788, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно із підпунктом «в» абзацу 4 пункту 7 вказаного Порядку №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії, в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи« від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).
За правилами частини першої статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України «Про державну службу» (3723-12), «Про прокуратуру» (1789-12), «Про статус народного депутата України» (2790-12), «Про Національний банк України» (679-14), «Про Кабінет Міністрів України» (2591-17), «Про дипломатичну службу» (2728-14), «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), «Про судову експертизу» (4038-12), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (540/97-ВР), «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1977-12), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-XII (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналізуючи норми абзаців першого та другого пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, суд зазначає, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
При цьому, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Відтак, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI слід здійснювати в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:
1) особи, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI,
2) особи, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом.
При цьому, виділення осіб другої категорії, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, а відтак - до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Крім того, норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Водночас, з часу набрання чинності вказаним Законом, він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті частини першої статті 2 Закону України № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ.
За таких обставин, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі 580/234/19, від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 30.03.2023 №420/8165/21 та підлягає врахуванню судом у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення» (Закону №1788-ХІІ) та йому щороку здійснювався перерахунок пенсії, загальний розмір якої з надбавками по 2-м складовим з 01.03.2020 становив 20718,70 грн.; з 01.07.2020 - 20718,70 грн.; з 01.12.2020 - 20718,70грн.; з 01.03.2021 - 22878,62 грн.; з 01.07.2021 - 22878,62 грн.; з 01.12.2021 - 22878,62 грн.; з 22.04.2023- 22878,62грн., а відтак, внаслідок такого перерахунку розмір пенсії перевищив максимальний розмір пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки таке перевищення є результатом перерахунку в період дії як загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, так і частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ (в редакції Законів № 3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016), то до спірних правовідносин підлягає застосування обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Посилання позивача на те, що первинно йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ще з 07.12.1999, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», не враховують спірних відносин, оскільки така обставина не виключає можливість обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що встановлений цим Законом.
Суд повторно зазначає, що положення пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України №3668-VI щодо осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності вказаним Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру (7640,00грн. = 764,00грн. х 10), то на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI в частині її розповсюдження на осіб, пенсії яким призначені згідно із Законом №1788-ХІІ, та частини 3 статті 85 Закону №1788-ХІІ, в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, № 1774-VIII від 06.12.2016, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язковими для застосування.
Посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №160/12076/19 не приймаються судом, адже попри схожість сторін стосуються іншого періоду.
Поряд з цим, суд зауважує, що відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд доходить до висновку, що застосовуючи до пенсії позивача обмеження її максимального розміру (у спірному випадку з 01.01.2023), що встановлені частиною третьою статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 2 Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що адміністративний позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова