11 вересня 2023 року Справа № 160/8112/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.04.2023 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, що виразилася у не скасуванні податкової застави, зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.08.2018 за №17043860 зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії - звільнити майно ОСОБА_1 з податкової застави, зареєструвати у Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинення/скасування податкової застави №17043860.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
14.03.2023 р. з метою реалізації свого права на розпорядження належним йому майном (продажу) позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області. За інформацією, що міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, було встановлено, що 23.08.2018 14:12:57 за №17043860 реєстратором: Роденко Павло Анатолійович, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (в стані припинення з 02.08.2019), .зареєстровано обтяження рухомого майна - податкову заставу, об'єкт обтяження: майно платника податків згідно Акту опису майна від 17.08.18 №17, підстава реєстрації запису про обтяження - ст. 88, 89 Податкового кодексу України. На час звернення до суду з цим позовом, наявність податкової заяви підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17043860.
14.03.2023 р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просить відкликати повідомлення рішення від 30.06.2015 та 05.08.2016, та зняти арешт з належного йому майна. Позивач посилався на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті помилково, всупереч вимогам чинного законодавства, з часу їх прийняття прошло 2814 та 2412 днів відповідно, а відтак, податковий борг є безнадійним і підлягає списанню (як і пеня та штрафні санкції, нараховані за невиконання зобов'язання). Заява прийнята відповідачем до розгляду 17.03.2023, про що свідчить штамп про отримання, проставлений відповідачем на копії заяви.
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №23261/6/04-36-13- 11-16 від 06.04.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Відповідач обгрунтував відмову у зняття податкової застави тим, що за даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 станом на 05.04.2023 р. обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб на суму 50000 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача по визнанню податкового боргу безнадійним, а також відмову у припиненні/скасуванні податкової застави протиправними, позивач звертається до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 16.05.2023 р., провадження у справі, після залишення ухвалою суду від 20.04.2023 р. даної позовної заяви без руху, було відкрито та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Витребувано у позивача: докази щодо звернення до контролюючого органу із заявою щодо відсутності/наявності у контролюючого органу доказів ініцюювання стягнення податкового боргу; докази про списання податкового боргу, як безнадійного; докази щодо списання контролюючий органом податкового боргу, як безнадійного, рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили щодо визнання у судовому порядку податкового боргу, за означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2015 р. та від 05.08.2016 р., безнадійного.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, з дотриманням вимог ст. ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувано у відповідача письмові пояснення з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: «безнадійного податкового боргу у розмірі 25000 грн.».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 07.07.2023 р. продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/8112/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, до 11.09.2023 р., враховуючи період відпустки судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Жукової Є.О.
Повторно витребувано у позивача: докази щодо звернення до контролюючого органу із заявою щодо відсутності/наявності у контролюючого органу доказів ініцюювання стягнення податкового боргу; докази про списання податкового боргу, як безнадійного; докази щодо списання контролюючий органом податкового боргу, як безнадійного, рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили щодо визнання у судовому порядку податкового боргу, за означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2015 р. та від 05.08.2016 р., безнадійного.
Представником відповідача було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом 22.05.2023 обліковується податковий борг на загальну суму 50 114,88 грн., в тому числі: по транспортному податку з фізичних осіб (ККДЬ 18011000) в сумі 50 000,00 грн.; по земельному податку з фізичних осіб (ККДВ 18010700) в сумі 114,88 грн. Відповідно до ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платнка податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
На виконання вимог ст. 89 Кодексу ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт опису майна від 17.08.2018 року №17, податкову заставу зареєстровано в Державному реєстрі рухомого майна 23.08.2018 за №17043860.
Водночас, представник відповідача зазначає, що наразі діє низка законодавчих норм, які для контролюючих органів зупиняють перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, пункт 102.9 статті 102 Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні законодавчі підстави для списання податкової заборгованості (визнання її безнадійною) та звільнення майна ОСОБА_1 з-під податкової застави.
З урахуванням викладеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи, позиваечм не було надано до суду доказів, витребуваних ухвалою суду16.05.2023 р., так і від 07.07.2023 р., а саме: докази щодо звернення до контролюючого органу із заявою щодо відсутності/наявності у контролюючого органу доказів ініцюювання стягнення податкового боргу; докази про списання податкового боргу, як безнадійного; докази щодо списання контролюючий органом податкового боргу, як безнадійного, рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили щодо визнання у судовому порядку податкового боргу, за означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2015 р. та від 05.08.2016 р., безнадійного.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Відповідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рехомого майна №17043860 від 18.04.2023 р., реєстратором 18.04.2023 р. 20:22:07 зареєстроване публічне обтяження - податкова застава; об'єкт обтяження - майно платника податків згідно Акту опису майна від 17.08.2018 р. №17; боржник - ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що передуванню реєстрації публічного обтяження (податкової застави) слугувало наступне.
В інтегрованих картках платника податку ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 50 114,88 грн, в тому числі по транспортному податку з фізичних осіб (ККДБ 18011000) в сумі 50 000,00 грн.; по земельному податку з фізичних осіб (ККДБ 18010700) в сумі 114,88 грн. на підставі податкови повідомлень-рішень від 30.06.2015 р. за №16114-04 на суму 25000,00 грн. та від 05.08.2016 р. за №161114-04 на суму 25 000,00 грн.
14.03.2023 р. позивачем - ОСОБА_1 було направлено заяву на адресу керівника ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відкликання подоткових повідомлень-рішень від 30.06.2015 р. та від 05.08.2016 р., як такі, що втратили свою чинність та знати арешт з майна.
06.04.2023 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист, в тексті якого зазначено, що у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні законні підстви для відкликання податкових повідомлень-рішень по транспортному податку з фізичних осіб, списання податкової заборгованості (визнання її безнадійною) та звільнення майна ОСОБА_1 з-під податкової застави.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобовязує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; 5) обовязковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Визначення поняття «податкова застава» наведене у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за яким податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.4 статті 36 цього кодексу виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Статтею 37 Податкового кодексу України врегульоване питання виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, пунктом 37.3 встановлено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є:
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;
37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Поняття безнадійного податкового боргу визначено у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
До безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб: пов'язаних з таким кредитором; які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах; які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхнь заборгованості не перевищує три роки".
В межах спірних правовідносин позивач вважає, що заборгованість є безнадійною, оскільки є заборгованістю за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (абзац а) підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу).
Відповідно пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
За змістом пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Підстави виникнення права податкової застави визначені пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу, відповідно до якого право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).
Згідно з пунктом 89.8 статті 89 цього кодексу контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Підстави та строки звільнення майна платника податків з податкової застави встановлені пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, за приписами якого майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним;
93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 93.2 статті 93 цього кодексу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Пунктом 93.3 статті 93 кодексу передбачено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику Пунктами першим та другим розділу VI Порядку
застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 р. за № 859/30727, визначено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Таким чином, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави є одна з наступних підстав: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
В контексті спірних правовідносин такими підставами можуть бути: 1) отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; 2) визнання податкового боргу безнадійним; 3) отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
Статтею 101 Податкового кодексу України регулюється питання списання безнадійного податкового боргу, відповідно до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з пунктом 101.2 статті 101 цього кодексу під терміном "безнадійний" розуміється:
101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
понад 720 днів перебуває у розшуку;
101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;
101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим Наказ Міністерства фінансів України 28 липня 2022 року № 220 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2022 р. за № 908/38244 (далі - Порядок №220).
Відповідно до пункту 3 Порядку №220, визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу.
Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі штрафні санкції, пеня, нараховані на такий податковий борг.
Визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з зазначених вище випадків.
Списання податкового боргу відбувається на підставі рішення, прийнятого керівником територіального органу ДПС за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу. Рішення про списання оформляється на бланку за формою згідно з додатком до Порядку № 220.
Тобто, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом.
Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного податкового законодавства, так і доводів сторін, суд зазначає, що податкова застава застосована контролюючим органом у зв'язку з наявністю у позивача як платника податку податковано боргу з транспортного податку, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, а саме: від 30.06.2015 р. за №16114-04 на суму 25000,00 грн. та від 5.08.2016 р. №16114-04 на суму 25000,00 грн.,у зв'язку з чим зареєстровано 18.04.2023 р. за № 17043860 публічне обтяження - податкова застава майна платника податків згідно з актом опису майна від 17.08.2018 р. №17, боржник - ОСОБА_1 , обтяжувач - ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Водночас, аналіз приведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов'язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов'язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов'язок не є виконаним.
Суд також зазначає, що словосполучення «минув строк позовної давності» означає, що протягом і в межах цього строку контролюючим органом не було вжито заходів, направлених на його стягнення, або вжиті заходи не призвели до його погашення (тобто, захід примусу, вчасно вжитий відповідачем для стягнення податкового боргу, ще не стримав свого результату (як позитивного, так і негативного), тому податковий борг не відповідає критерію безнадійності в розумінні ПК України.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі №2a-3025/11/0970 (адміністративне провадження №К/9901/37631/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки контролюючим органом не приймалось рішення про списання безнадійного податкового боргу, а позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні норм ст.ст. 73, 74 КАС України щодо списання податкового боргу, як безнадійного, так і щодо списання контролюючим органом податкового боргу, як безнадійного, рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили щодо визнання у судовому порядку податкоовго боргу, за означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.06.2015 р. та від 05.08.2016 р., безнадійного, відсутні й підстави для зобов'язання відповідача звільнити майно з податкової застави та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинення/скасування податкової застави скасування обтяження № 17043860.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, а тому у задоволенні даної позовної заяви позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 18.04.2023 р. № 32528798800006738231 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн., 60 коп.).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова