Рішення від 11.09.2023 по справі 160/12951/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Справа № 160/12951/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - позивач, ТОВ «АТБ-маркет») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2023/000096/2 від 04.02.23 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000226 від 04.02.2023 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ТОВ «АТБ-маркет» з метою митного оформлення імпортованого товару подало митну декларацію №23UA500500003433U4 від 02.02.2023 разом із усіма документами, передбаченими ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджували митну вартість товару. Однак, 04.02.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000096/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000226 від 04.02.2023. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства України. Зазначає, що зауваження митного органу про те, що в інвойсі наявні виправлення, підчищення, видимі зміни, ознаки сканування на оригіналі документа безпідставні, оскільки всі реквізити документу правильні, відповідають дійсності та добре видимі. Крім того, в оспорюваному рішенні суб'єкт владних повноважень не навів жодних відомостей, що інформація є підробленою, а наведене формулювання: «наявні елементи створення або зміни електронного документа за допомогою графічних редакторів» немає жодного юридичного змісту. Доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності, оскільки згідно з умовами договору від 31.12.2019 № 3405-SO/CN ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару. Зауваження митного органу щодо різних умов оплати у контракті та специфікації, не надання коносаменту, та документу, що підтверджує сплату безпідставні з огляду на те, що відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. За таких обставин розбіжності, про які зазначив відповідач в оспорюваному рішенні, відсутні, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити заявлену митну вартість товару за ціною договору. У зв'язку з чим, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12951/23; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.07.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація № 23UA500500003433U4 від 02.02.2023. На виконання вимог статті 54 МКУ та зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500003433U4 від 02.02.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023. Так було встановлено, що серед поданих в електронному вигляді документів, наявні товаросупровідні документи, а саме інвойс від 10.11.2022 № HMA22213, у якому наявні виправлення, підчищення, видимі зміни, ознаки сканування на оригіналі документа та який не є суцільним по своїй структурі, тобто, наявні елементи створення або зміни електронного документа за допомогою графічних редакторів. Також, відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до п.5.2 зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 № 3405-SO/CN товар повинен бути упакований, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Крім того, в специфікації від 10.11.2022 №25 зазначені такі умови оплати: « 22 638,24 USD - Покупець оплачує протягом 30 днів від дати Коносаменту; 2 515,36 USD - Покупець оплачує протягом 60 днів від дати Коносаменту». Однак ні коносамент, ні документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися. У зв'язку із чим, декларанту повідомлено про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. 03.02.2023 декларантом ТОВ «АТБ маркет» було надано коносамент, копію експортної країни відправлення, комерційну пропозицію, прайс лист, банківський платіжний документ та лист, яким декларант повідомив, що всі документи, які стосуються вантажу, вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Водночас, у наданій копії митної декларації країни відправлення відсутній переклад, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Банківській платіжний документ не має печатки або інших реквізитів банку, яким він був виданий. Таким чином, надані позивачем документи на вимогу митного органу не усунули виявлених розбіжностей, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, тому було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач зазначив, що у відношенні товарів був використаний резервний метод (метод 2 ґ). Так, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС, АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить по товару № 1 - 4.41 дол. США/кг (МД від 17.12.2022 №UA504080/2022/004962), ніж заявлено декларантом - 2,93 дол. США/кг. У зв'язку з викладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023 та була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000226 від 04.02.2023. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті оспорюваних рішень діяли в межах наданих повноважень та v спосіб, передбачений чинним законодавством.

Разом із відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі відмовлено.

Відповіді на відзив позивачем не надано.

Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що у період з 28.08.2023 по 10.09.2023 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зареєстроване 19.07.1999, про що 01.10.2004 вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 30487219; основний вид діяльності за КВЕД: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

31.12.2019 між компанією Shanghai Oma Safety Products Co., Ltd, (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) та укладено контракт №3405-SO/CN на поставку продукції (а.с.22-23), предметом якого (п.1.1. контракту) Продавець зобов'язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити та поставити Покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті.

За змістом п.1.2. Контракту товар, що поставляється за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.2.1.- п.2.3. Контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома Сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома Сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох Сторін.

Загальна остаточна сума цього контракту дорівнює загальній ціні товару згідно з усіма специфікаціями, які будуть підписані Сторонами протягом строку дії цього контракту. Вартість одиниці товару зазначається у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами

Ціпа на товар розуміється відповідно до умов FOB Shanghai, Китай, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р (надалі - «Правила «Інкотермс» 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) за включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Згідно з п.3.1. Контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється Покупцем в Доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок Продавця у наступному порядку: 90% від суми, зазначеної в Специфікації Покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів від дати коносаменту. 10% від суми, зазначеної в Специфікації Покупець сплачує протягом 7 (семи) календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB Shanghai, Китай згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома Сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Специфікації сторонами. Продавець зобов'язаний письмово повідомити Покупця про дату відвантаження товару не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати цього відвантаження (п. 4.1. Контракту).

Відповідно до п.10.1 Контракту він набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє протягом 3 років. Якщо хоча б однією із Сторін не виконано будь - яке зобов'язання за цим контрактом, строк дії цього контракту продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання.

10.11.2022 між компанією Shanghai Oma Safety Products Co., Ltd, (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) укладено Специфікацію №25 до контракту №3405-SO/CN від 31.12.2019 (а.с. 21), згідно з якою обумовлено поставку на загальну суму 25153,60дол.США наступного товару: Набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ розумний вибір, код товару 6116102000, кількість наборів - 63200 по 0,3980 дол. США.

Сторонами контракту у Специфікації №25 від 10.11.2022 також погоджено умови поставки - FOB Shanghai, China; умови оплати - 22638,24 USD покупець оплачує протягом 30 днів від дати коносаменту; 2515,36 USD покупець оплачує протягом 60 днів від дати коносаменту.

10.11.2022 відповідно до контракту №33405-SО/CN від 13.12.2019, Специфікації №25 від 10.11.2022 продавцем було виставлено інвойс №НМА22213 на поставку товару (набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ розумний вибір, код товару 6116102000, кількість наборів - 63200 по 0,3980 дол. США) на загальну суму 25153,60дол.США в контейнері MEDU5059940/FX25577240 (а.с.16).

02.02.2023 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» подано до Одеської митниці митну декларацію 23UA500500003433U4 (а.с. 20).

Так, згідно із ЕМД ІМ 40 ДЕ №23UA500500003433U4 її подано для здійснення митного оформлення товару:

1) набір з 3-х пар робочих (господарських) трикотажних рукавичок (бавовна 65%, поліестер 35%), покриті вкрапленням з ПВХ на робочій стороні, 63200 наборів/189600 пар. Торгівельна марка: Розумний вибір. Виробник: SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, Китай. Країна виробництва: CN.

У графах 22, 42 МД №23UA500500003433U4 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту у сумі 25153,60 дол.США, умови поставки FOB CN Shanghai (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №23UA500500003433U4 від 02.02.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» від відправника/експортера компанії SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS COMPANY LIMITED, Китай на підставі наступних товаросупровідних документів: пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.11.2022; інвойс №HMA22213 від 10.11.2022; автотранспортна накладна б/н від 30.01.2023; декларація про походження товару № HMA22213 від 10.11.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1122 від 29.12.2022; рахунок-фактура № 172 від 02.02.2023; рахунок-фактура № 173 від 02.02.2023; рахунок-фактура № 174 від 02.02.2023; документ, що підтверджує вартість страхування № 11017 від 13.01.2023; специфікація № 25 від 10.11.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3405-SO/CN від 31.12.2019; некласифікований внутрішній договір (контракт) № 04г0д від 11.03.2020; договір (контракт) про перевезення № МГ2022-03 від 24.03.2022.

При перевірці рівня митної вартості товарів були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони мають ознаки підробки, містять розбіжності та не відображають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) серед поданих в електронному вигляді документів наявні товаросупровідні документи, а саме інвойс від 10.11.2022 № HMA22213, у якому наявні виправлення, підчищення, видимі зміни, ознаки сканування на оригіналі документа та який не є суцільним по своїй структурі, тобто наявні елементи створення або зміни електронного документа за допомогою графічних редакторів;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до п.5.2 зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 №3405-SO/CN товар повинен бути упакований, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) в специфікації від 10.11.2022 №25 до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 № 3405-SO/CN зазначені такі умови оплати: « 22 638,24 USD - Покупець оплачує протягом 30 днів від дати коносаменту; 2 515,36 USD - Покупець оплачує протягом 60 днів від дати Коносаменту», однак ні коносамент, ні документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися.

З огляду на викладене, а також враховуючи спрацювання профілів ризику автоматизованої системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення.

На повідомлення митного органу позивачем листом від 03.02.2023 №0302/1 додатково надано копію експортної країни відправлення, прайс-лист, банківські платіжні документи.

Враховуючи виявлені у ході перевірки розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у додатково наданих у рамках процедури консультації документах відомостей, що спростовують зазначені розбіжності, митним органом зроблено висновок, що використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати.

За результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - (резервний метод) та з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості по товару №1 є більшим (МД від 17.12.2022 № UA504080/2022/004962) та становить 4,41дол. США, ніж заявлено декларантом 2,93дол.США/кг.

Одеською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000226, якою відмовлено у митному оформлені товару за МД № МД №23UA500500003433U4 від 02.02.2023.

Вказаним рішенням до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.

В графі 33 зазначеного рішення №UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023 митний орган навів наступні підстави його прийняття:

- серед поданих в електронному вигляді документів наявні товаросупровідні документи, а саме інвойс від 10.11.2022 № HMA22213, у якому наявні виправлення, підчищення, видимі зміни, ознаки сканування на оригіналі документа та який не є суцільним по своїй структурі, тобто наявні елементи створення або зміни електронного документа за допомогою графічних редакторів;

- відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до п.5.2 зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 №3405-SO/CN товар повинен бути упакований, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

-в специфікації від 10.11.2022 №25 до зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 № 3405-SO/CN зазначені такі умови оплати: «22 638,24 USD - Покупець оплачує протягом 30 днів від дати коносаменту; 2 515,36 USD - Покупець оплачує протягом 60 днів від дати Коносаменту», однак ні коносамент, ні документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися;

-у наданій копії митної декларації країни відправлення відсутній переклад, відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;

-банківський платіжний документ не має печатки або інших реквізитів банку, яким він був виданий.

Товар випущений у вільний обіг за МД №23UA500500003677U3 від 06.02.2023 під гарантійні зобов'язання з відстроченням платежів до 05.05.2023.

18.04.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою (вих.№М-2023- від 18.04.2023), в якій просив скасувати дію рішення про коригування митної вартості та використати для визначення митної вартості метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додатково долучивши копії: swift від 08.02.2023 та від 02.01.2023, платіжні доручення №316687 від 16.01.2023, №64629, №6467, №64620 від 22.02.2023, акти здачі-прийняття №32, 36/1, 32/1, №32/2, №32/3 від 02.02.2023, виписку по рахунку 63.2 від 17.03.2023, прайс-листа б/н від 27.05.2022, експертного висновку Дніпропетровської ТПП №ГО-207/5 від 21.03.2023, митної декларації країни відправлення №223120220003734835 від 10.11.2022, коносаменту №WMSS22103134.

Листом від 28.04.2023 №7.10-3/28.5-02/13/7979 Одеською митницею повідомлено позивачу, що не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та скасуванні рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023.

Не погодившись із вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та картою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої - восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

За таких обставин, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 04.02.2023 прийнято рішення №UA500500/2023/000096/2 про коригування митної вартості товару за МД №23UA500500003433U4 від 02.02.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-г - резервний метод) стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені розбіжності та не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Доводи митного органу в якості підстави для витребування додаткових документів про те, що в інвойсі від 10.11.2022 № HMA22213 наявні виправлення, підчищення, видимі зміни, ознаки сканування на оригіналі документа та який не є суцільним по своїй структурі, тобто наявні елементи створення або зміни електронного документа за допомогою графічних редакторів, безпідставні з наступного.

10.11.2022 на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №3405-SO/CN від 31.12.2019, між компанією Shanghai Oma Safety Products Co., Ltd, (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) укладено Специфікацію №25 (а.с. 21), згідно з якою обумовлено поставку товару: Набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ розумний вибір, код товару 6116102000, кількість наборів 63200 шт. на загальну суму 25153,60 доларів США (0,3980 доларів США за од.).

10.11.2022 продавцем було виставлено інвойс №НМА22213 на поставку товару (набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ розумний вибір, код товару 6116102000, кількість наборів - 63200 по 0,3980 дол. США) на загальну суму 25153,60дол.США.

Судом досліджений вказаний інвойс та встановлено, що він складений відповідно до контракту №3405-SO/CN від 31.12.2019 та Специфікації №25 від 10.11.2022 та містить наступні відомості: контейнер/пломба MEDU5059940/FX25577240, товар - набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ розумний вибір, код товару 6116102000, кількість наборів 63200 шт., ціна за набір - 0,3980 доларів США, загальна вартість товару - 25153,60 доларів США, умови поставки - FOB Shanghai, China, печатку та підписи продавця.

З наявних матеріалів справи внесення виправлень до інвойсу не встановлено, при цьому відомості в інвойсі повністю узгоджуються з відомостями в Специфікації №25, відповідають інформації щодо товару та її ціни в інших товаросупровідних документах та відповідність не викликає сумніву.

При цьому, відповідачем в оспорюваному рішенні не доведено, що інформація в інвойсі є підробленою, не наведено жодних відомостей, в чому полягають виправлення, не вказано, де наявні підчищення та в чому полягають видимі зміни.

Зауваження митного органу про те, що відповідно до п.5.2 зовнішньоекономічного контракту від 31.12.2019 №3405-SO/CN товар повинен бути упакований, але у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не прийнятні з наступного.

Відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Тобто, такі витрати як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, включаються до ціни товару при визначені митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка оцінюваного товару здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту №3405-ОS/CN від 13.12.2019.

Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB Shanghai, Китай, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотерм» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. за включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару.

Отже, умовами контракту №3405-ОS/CN від 13.12.2019 визначено, що ціна на товар включає в себе вартість упаковки та маркування товару, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання таких витрат (складових митної вартості) до ціни товару, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.

Враховуючи наведені умови Контракту, зауваження митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо складової митної вартості товару (вартості упаковки) є безпідставними.

Щодо зауважень відповідача щодо умов оплати товару, щодо не надання доказів на вчинення передплати, а надані платіжні документи без печатки або інших реквізитів банку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення консультації Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» надано Swift б/н від 08.12.2022 про оплату продавцю 22638,24дол.США та Swift б/н від 02.01.2023 про оплату продавцю 2515,36дол. США, і ця обставина не заперечена відповідачем.

Отже, суд зазначає, що на час митного оформлення товару у митного органу були платіжні документи декларанта на підтвердження оплати товару відповідно до Контракту №3405-ОS/CN від 13.12.2019, за умовами, вказаними у Специфікації №25 від 10.11.2022, та на підставі інвойсу №НМА22213 від 10.11.2022.

При цьому, суд звертає увагу, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20, від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.

За викладених обставин, у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Не враховуються і доводи митного органу про ненадання декларантом документів згідно із переліком, оскільки 03.02.2023 ТОВ «АТБ-маркет» додатково було направлено митному органу прайс-лист, комерційну пропозицію, митну декларацію країни відправлення вказані банківські платіжні документи, що не спростовано відповідачем.

Щодо зауважень митного органу щодо наданої копії митної декларації країни, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано вимогу щодо перекладу вказаного документу на українську мову.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів».

За таких обставин, зауваження митного органу про ненадання перекладу митної декларації країни відправлення з китайської безпідставні, оскільки надана декларантом митна декларація складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що правила Інкотермс не визначають обов'язку вказувати географічний пункт переходу обов'язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі № 160/8775/18.

Крім того, копія декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, в процесі митного контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Поряд з цим, в ході судового розгляду встановлена безпідставність вимоги митного органу про витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення UA500500/2023/000096/2 не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої МД, її реєстраційний номер та ціна товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 04.02.2023 №UA500500/2023/000096/2 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA500500/2023/000226, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2023/000226 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені: митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 04.02.2023 №UA500500/2023/000096/2.

Оскільки судом скасоване рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000096/2 від 04.02.2023 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2023/000226 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі у сумі 5368,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п'ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду довіреність №01/01/23-В від 01.01.2023, договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4153, Додаткову угоду №05/06/23 від 05.06.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, Акт приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою №05/06/23 від 05.06.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «Альянс» Вітовичем Олексієм Яковичем у рамках договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 з урахуванням додаткової угоди №05/06/23 від 05.06.2023, платіжну інструкцію №453373 від 06.06.2023 (а.с. 5-7, 9, 11, 18, 25).

Так, за умовами Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Альянс» (далі - об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - клієнт), Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку зазначену у цьому договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.3.1.- п. 3.5. Договору за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітній місяць, підписаному обома сторонами.

Гонорар сплачується Клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.

Оплата судових витрат у судових справах, у яких Об'єднання надає Клієнту правову (правничу) допомогу за цим договором, здійснюється клієнтом.

Щомісячно не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця наступного за кожним звітним місяцем, сторони підписують акт здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, у якому зазначається і обсяг правової, (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту, та розмір гонорару за її надання.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.2. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 3 років. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь-яке зобов'язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або іншим чином у письмовій формі) про свій намір припинити договірні відносини або змінити умови цього договору, цей договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Таке продовження може здійснюватися необмежену кількість разів.

05.06.2023 між сторонами в рамках вказаного Договору про надання правової допомоги укладено Додаткову угоду №05/06/23, відповідно до якої сторони дійшли до згоди про наступне: Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 02» лютого 2019 року, а саме: скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000096/2 від 04.02.23 р.; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000226 від 04.02.2023 р. (п.1 Додаткової угоди).

Згідно п. 2 Додаткової угоди вартість Послуг (гонорар) Об'єднання за цією Додатковою угодою складає - 8 000 грн. (у т.ч. ПДВ).

Послуги, які надаються Об'єднанням, полягають у повному супроводженні адвокатом Об'єднання судової справи при її розгляді у суді першої інстанції (включаючи участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції) і передбачають: складання позовної заяви, відповіді на відзив (якщо така буде подана), додаткових пояснень (якщо у таких буде необхідність), заяв з процесуальних питань (якщо буде така необхідність); вчинення усіх необхідних процесуальних дій та складання інших необхідних процесуальних документів (якщо буде така необхідність).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди вартість послуг, зазначена у цій додатковій угоді є незмінною (фіксованою) та не залежить від кількості судових засідань, кількості та об'єму заяв по справі та інших процесуальних документів.

Послуги за даною Додатковою угодою вважаються належним чином наданими Об'єднанням з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі таких послуг (п. 4 Додаткової угоди).

Згідно з п. 5 Додаткової угоди оплата Послуг здійснюється Клієнтом в межах щомісячного гонорару за відповідний календарний місяць. Умови оплати послуг, реквізити платіжних доручень (за необхідністю), можуть зазначатися у відповідному Акті приймання-передачі наданих Послуг.

09.06.2023 між Адвокатським об'єднанням «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» укладено акт приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається наступне:

1. Складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000096/2 від 04.02.23; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/000226 від 04.02.2023 р. Вартість послуги - 8000,00 грн. (в тому числі ПДВ 1333,33 грн.)

09.06.2023 адвокатом АО «Альянс» Вітовичем О.Я. складено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у рамках договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 з урахуванням додаткової угоди №05/06/23 від 05.06.2023, а саме: складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2023/000096/2 від 04.02.23; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000226 від 04.02.2023; витрачений час - 7 годин; вартість послуги (із ПДВ 20%) - 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності, відповідно до вимог п.10 ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.

Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є нескладною.

У судових засіданнях адвокат участі не брав.

Відповіді на відзив позивачем не надано.

Із опису наданих послуг адвокатом слідує, що адвокатом АО «Альянс» Вітовичем О.Я. витрачено 7 годин на складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови.

Однак, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Наданий опис робіт (наданих послуг) від 09.06.2023 хоч і містить інформацію про витрачений час, але не містить відомостей про вартість години за наданий вид правової послуги.

Також, за змістом Договору гонорар сплачується Клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Об'єднання, зазначений у наданому Об'єднанням рахунку на сплату гонорару.

Однак, рахунку (рахунків) на сплату гонорару Об'єднанню за надану правову допомогу у цій справі не надано.

Платіжна інструкція №453373 не може бути врахована судом у якості підтвердження понесення позивачем витрат на адвоката у саме цій справі, оскільки містить лише посилання на договір №08/02-19/1 від 08.02.2019, та взагалі не містить інформації, на виконання якої правової послуги в рамках цього договору позивачем вчинено оплату.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено документального підтвердження понесення ним в рамках цієї справи витрат на правничу допомогу, тому у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40) до Одеської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 04.02.2023 №UA500500/2023/000096/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000226.

Стягнути з Одеської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, корпус «А») за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 гривень (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

У задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова