11 вересня 2023 року Справа № 160/15349/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство облуговування повітряного руху України та Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо ненадання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі Наказу від 20.07.2022 №52/вд, витягу із бойового розпорядження командувача оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.09.2022 року №116/1/209т, посвідчення від 21.07.2022 року №22.3-09/75/22 про відрядження в м. Запоріжжя з 22.07.2022 року по 03.09.2022 року;
- зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України видати довідку про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі Наказу від 20.07.2022 №52/вд, витягу із бойового розпорядження командувача оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.09.2022 року №116/1/209т, посвідчення від 21.07.2022 року №22.3-09/75/22 про відрядження в м. Запоріжжя з 22.07.2022 року по 03.09.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, який попри надані документи, що підтверджують безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, а також роз'яснення МО України від 13.02.2023 року №424/1/1-2023, не видає позивачеві відповідну довідку, тим самим порушує право на отримання у майбутньому статусу учасника бойових дій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а також залучено третіх осіб.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не входить до переліку військових формувань, які підпорядковуються МО України, а відтак керівник підприємства не наділений повноваженнями із проводу довідки, про яку просить позивач. Звертає увагу, що долучені позивачем до матеріалів справи документи (наказ від 20.07.2022 №52/вд, витяг із бойового розпорядження командувача оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.09.2022 року №116/1/209т) не містять жодної інформації про точне місце перебування та характер виконуваних позивачем задач. Зауважує, що ці накази приймались не підприємством, а відповідними військовими формуваннями, підпорядкованими МО України, до повноважень яких і належить видача спірної довідки.
Фактично аналогічні за змістом пояснення надали треті особи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 20.07.2022 №52/вд та згідно із наказу № 22 від 23.07.2022 року Командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) позивач був відряджений з 22.07.2022 року до основного командного пункту оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для виконання завдань з організації планування та координації авіаційної підтримки війсь у складі оперативних груп від Повітряних Сил ЗСУ на основних командних пунктах угруповань військ.
Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 16.07.2022 року №5032.
Термін відрядження продовжувався до 15.09.2022 року.
Згідно із наказом від 16.09.2022 року, позивач вважається таким, що з 16.09.2022 року прибув після відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
20.12.2022 р. позивач звернувся із рапортом до директора відповідача, в якому просив видати довідку про участь у бойових діях. До рапорту долучив наказ від 20.07.2022 №52/вд, витяг із бойового розпорядження командувача оперативно-стратегічного управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 17.09.2022 року №116/1/209т, посвідчення від 21.07.2022 року №22.3-09/75/22 про відрядження в м. Запоріжжя з 22.07.2022 року по 03.09.2022 року.
Утім, за результатами цього звернення відповідачем у листі від 26.04.2023 р. повідомлено про те, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не входить до переліку військових формувань, які підпорядковуються МО України, а повноваження із спірної довідки належать керівникам військових частин, до яких був відряджений позивач.
Вказані обставини й слугують підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані, у тому числі, постановою КМУ від 20.08.2014 №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (надалі - Порядок), пунктом 6 якого передбачено: «Особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4?порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дїй».
Згідно з абзацом другим пункту 2 цього Порядку, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Звертаючись до суду із означеним позовом, позивач вважає, що видача спірної довідки віднесена до повноважень відповідача (його керівника).
Надаючи оцінку таким твердженням позивача суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» затверджено Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України.
Відповідно до цього Положення, об'єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України (далі -система) складається з підрозділів, повноваження та діяльність яких пов'язані з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України. Ці підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (п.1).
В особливий період керівництво діяльністю підрозділів системи здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил (абзац 2 пункту 3).
Пунктом 5 цього ж Положення унормовано, що підрозділи ОЦВС відповідно до покладених на неї завдань:
забезпечують ефективне використання повітряного простору в інтересах користувачів повітряного простору, здійснюють контроль за додержанням порядку і правил використання повітряного простору України та міжнародного повітряного простору, що перебуває під відповідальністю України;
забезпечують ефективне обслуговування повітряного руху та управління ним;
забезпечують безпеку польотів;?
беруть участь разом з відповідними підрозділами державних органів, Збройних Сил та інших військових формувань, суб'єктів підприємницької діяльності в забезпеченні МНС інформацією про аварії, виділенні повітряного простору повітряним суднам, які потрапили в аварійну ситуацію, в обслуговуванні повітряного руху під ас польотів, що виконуються з метою ліквідації наслідків стихійного лиха;
сприяють у межах своєї компетенції виконанню Україною зобов'язань відповідно до міжнародних угод з питань використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;
впроваджують в Україні процедури та правила Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) в частині, що стосується використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;
здійснюють підготовку та перепідготовку (підвищення кваліфікації) працівників з питань організації повітряного руху; проводять медичну сертифікацію працівників об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.
Аналіз наведених норм Порядку свідчить про те, що до завдань ОЦВС не належать завдання, пов'язані з обороною держави та національної безпеки.
На підтвердження означених висновків у Законі України «Про національну безпеку України» визначено, що сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України.
За приписами ч. 1 ст. 12 закону України «Про національну безпеку України» Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику; інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони (ч.ч. 2,3 тієї ж статті).
Аналізуючи наведені норми у контексті спірних правовідносин суд доходить висновку, що відповідно до своєї статутної діяльності Украерорух не входить до складу жодної військової частини (органу, підрозділу), а відтак його керівник не має передбачених законом прав на надання як довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, так і інших документів, які надає уповноважена на те законом особа.
Суд звертає увагу позивача, що у межах спірних правовідносин суд не надає оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, адже відмова відповідача пов'язана не з аналізщь цих документів у межах порушеного питання, а саме з тим, що перебуваючи у відрядженні в Дніпровському регіональному Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, позивач як військовослужбовець, безпосередніх завдань, пов'язаних із обороною держави та національної безпеки України, не виконує.
Безпосередньо завдання, пов'язані із обороною держави та національної безпеки України військовослужбовці виконують вже під час подальшого відрядження до тих чи інших військових формувань, що й підтверджується наданими позивачем доказами.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не є належним відповідачем за поданим позивачем позовом, позаяк не входить до переліку військових формувань, які підпорядковуються МО України та до його завдань не належать завдання, пов'язані з обороною держави та національної безпеки України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна