11 вересня 2023 року Справа №160/21010/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
- визнати бездіяльність відповідача по не виплаті позивачеві підйомної допомоги протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві підйомну допомогу у розмірі його місячного грошового забезпечення.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Частинами 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача по не виплаті позивачеві підйомної допомоги, про невиплату якої позивач позивач повинен був дізнатися 31.01.2023р. із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №31 (копія якого наявна у справі), отже, позивач повинен був звернутися з даним позовом до суду у місячний строк, тобто з 01.02.2023р. по 02.03.2023р. включно, однак згідно штемпеля поштового зв'язку даний позов подано позивачем лише 15.08.2023р., тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що зволікання у зверненні до суду у місячний строк, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України та звернення адвоката із адвокатським запитом до відповідача тільки 12.05.2023р. не змінює строків, коли позивач повинен був довідатися та фактично довідався про порушення свого права.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з тим, позивач до позову не додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж вказані у позові, та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, п.2, п.5 ч.5 ст.160, ч.4, ч.7 ст.161, ч.1 ст.169, ст. ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж вказані у позові, та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва