25 серпня 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Животова Г.О., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 та перекладача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адмініст-ративне правопорушення за апеляційною скаргою порушника на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2010 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Словаччини, мешканця АДРЕСА_2,
визнано винним за ст.352 МК України з накладенням штрафу в розмірі 8500 гривень з поверненням йому безпосереднього об'єкту правопорушення - автомобіля «MERCEDES BENZ 200 D» вартістю 48 813 гривень 32 копійки та реєстраційного талону на інший такий же транспортний засіб,
встановив:
Як визнав суддя місцевого суду, ОСОБА_1 25 травня 2010 року о 14 годині 15 хвилин намагався перемістити зі Словаччини в Україну через митний пост «Малий Березний» Ужгородської митниці автомобіль «MERCEDES BENZ 200 D» вартістю 48 813 гривень 32 копійки з поданням митному органу як підстави для такого переміщення реєстраційного талону на такий же, але інший транспортний засіб.
В скарзі ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на її подачу, скасування вищезазначеної постанови судді місцевого суду та повернення вилученого автомобіля без оплати вартості його зберігання («стоянки»), оскільки в діях апелянта «відсутній умисел на порушення норм МК України». При цьому скаржник визнає, що свідомо надав українським митникам документи на інший несправний автомобіль, але діяв в стані крайньої необхідності, оскільки легковик яким він керував не має реєстраційних номерів, а поїздка в Україну до хворого брата була конче потрібна.
Вислухавши пояснення порушника та адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, та перевіривши матеріали справи суд визнає, що строк на подачу скарги підлягає поновленню, а сама скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Копію постанови порушник отримав 5 серпня 2010 року після чого 12 серпня 2010 року подав апеляційну скаргу. Ці причини пропуску строку на подачу скарги суд визнає поважними, внаслідок чого поновлює такий.
В той же час жодного доказу наявності крайньої необхідності в діях апелянта (хворобу брата, несправність автомобіля тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
Окрім того, в своїх первісних власноручно написаних поясненнях він стверджував про свідоме порушення митних правил України без «крайньої необхідності», а саме: автомашина на якій ОСОБА_1 хотів заїхати в Україну знята з обліку в поліції Словаччини (не зареєстрована), тому він взяв з собою та надав митникам документи на інший такий же легковик (а.с.7, 8).
Відсутність порушника в судовому засіданні не вплинула та не могла вплинути на обґрунтованість рішення судді, висновки якого відповідають фактичним обставинам справи, а стягнення - загальним правилам його накладення передбаченим ст.33 КУпАП.
Зважаючи на зазначене та керуючись статтею 352 Митного кодексу України і статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Поновити притягнутому до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги яку залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2010 року щодо апелянта - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя