05 вересня 2023 року Справа № 160/3692/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.02.2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-2), в якому просить, (з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.03.2023 року):
- визнати протиправним та скасувати рішення від 28.09.2022 року № 047050018146 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про відмову, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії по інвалідності, згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії по інвалідності згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити, ОСОБА_2 , пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності, з 16 травня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом 3 групи, 10.07.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Однак рішенням від 17.06.2021 року за №047050018146 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Після отримання уточнюючих довідок, позивач повторно 22.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.08.2022 року за №047050018146 було відмовлено у призначені пенсії по інвалідності 3 групи відповідно до ст.32 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також, в рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці № НОМЕР_1 від 13,11,1990, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, відсутні відпрацьовані вихододні в колгоспі за 1984-1991, період навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 не відповідає в дипломі по батькові даним паспорту. Позивач вважає, що рішення від 28.09.2022 року № 047050018146 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області є протиправним та таким, що порушує її право на отримання пенсії, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду уточненої позовної заяви із визначенням належного відповідача та її копії у відповідності до кількості сторін у справі.
10.03.2023 року позивач повідомив суд про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 31.03.2023 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Також цією ухвалою матеріали сформовані за зверненням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
03.04.2023 року від відповідача-1 на адресу суду через систему «Електронний суд» разом із пенсійною справою надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі посилаючись на те, що 22.08.2022 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Заява про призначення пенсії по інвалідності відпрацьовувалась по принципу “єдина черга” та автоматизованим шляхом потрапила на відпрацювання до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Так, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.08.2022 №047050018146 було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи в колгоспі за 1984-1991 роки, періоди навчання з 01.09.1978 по 27.03.1982. Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи за 1984-1994 роки Головне управління пояснює наступне. Так, відповідно до довідки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2022 серії 12 ААВ №793632, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) безстроково. Відповідно до ст. 32 Закону України №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно -14 років. Відповідно до наданої позивачем трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 13.12.1990 у спірні періоди роботи з 1984 по 1991 працював - 14.01.1984 - (запис 14) принят на работу в колхозе на Атарбекяна єкспедителей; - 24.12.1988 - (запис 15) освобожден от занимающейся должности согласно заявления; - 25.01.1989 - (запис 1) принят на работу по выращиванию бахриі по договору; - 25.09.1991 (запис 2) уволен с работы согласно окончания срока договора; - 07.10.1991 (запис No 3) принят учеником обувщика по ремонту обуви. Відповідно до розрахунку стажу вищезазначені періоди роботи позивача не враховані до стажу роботи відповідно до записів трудової книжки, оскільки відповідно до трудової книжки відсутні записи про відпрацьовані вихододні в колгоспі за 1984-1991. Щодо вимог про зобов'язання зарахувати період навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 зазначає, що відповідно до диплому НОМЕР_4 позивач у період з 01.09.1978 по 27.03.1982 навчався в Степанакертському совхозтехникуми Министерства сельскохозяйства ССР, за спеціальністю “зоотехнік”. Спірні періоди Головним управлінням не враховано до загального стажу у зв'язку з наявними розбіжностями в дипломі та даними паспорта позивача. Як свідчать документи, надані позивачем, у паспорті, виданому Заводським РВ Дніпродзержинського УМВС України в Дніпропетровській області від 08.07.2008, серії НОМЕР_5 , зазначено прізвище, ім'я та по-батькові позивача на українській і російській мові: « ОСОБА_1 », “ ОСОБА_1 ”, що має розбіжність з дипломом від НОМЕР_4 , де по батькові зазначено російською мовою “ ОСОБА_3 ” (російською мовою). Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, розглядається судом в цивільному провадженні.
04.04.2023 року до суду від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів направлення відзиву на адресу позивача.
19.05.2023 року суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у справі №160/3692/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання призначити на 06 червня 2023 року о 10:40 год.
06.06.2023 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання у зв'язку з відсутністю сторін у підготовчому засіданні відкладено проведення підготовчого засідання до 24.07.2023 року о 11:20 год., та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
24.07.2023 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав підготовче провадження на 03.08.2023 р. о 10:00 год.
03.08.2023 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав підготовче провадження на 17.08.2023 р. о 11:50 год.
17.08.2023 року у підготовче засідання, з'явився позивач, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача-1 у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі.
Представник відповідача-2 у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі.
У підготовчому засіданні 17.08.2023 року також допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні, від 17.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.09.2023 року о 14:30 год.
Позивач в судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідач-2 станом на 05.09.2023 року правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із з заявою про призначення пенсії за інвалідністю.
Проте, 17.06.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України винесено рішення №047050018146 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 14 років. Також, відповідачем до страхового стажу не було зараховано період проходження строкової військової служби з 12.04.1982 р. по 05.06.1984 р., згідно військового квитка НОМЕР_6 та період навчання з 01.09.1978 р. по 27.03.1982 р., згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки мають місце розбіжності по-батькові з паспортними даними. Згідно військового квитка та диплома по-батькові російською мовою зазначено - « ОСОБА_3 », а відповідно паспорта-« ОСОБА_6 », та періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із з заявою про призначення пенсії за інвалідністю.
Проте, 29.08.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за №359/35961, винесено рішення №047050018146 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Також, відповідачем до страхового стажу не було зараховані періоди роботи по трудовій книжці МАЗІ № НОМЕР_3 від 13.11.1990, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, відсутні відпрацьовані вихододні в колгоспі за 1984-1991, період навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 - не відповідає в дипломі по батькові даним паспорт.
Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності протиправним, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про громадянство України» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно із статтею 32 частиною 1 Закон України №1058-ІV (в редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 року), право на призначення пенсій по інвалідності мають особи з інвалідністю другої та третьої груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Відповідно до ст. 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Дніпропетровська МСЕК №1 серії 12 ААВ № 793632 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 16.05.2022 року.
Згідно із приписами частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема, від 56 років до досягнення особою 59 року включно - 14 років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України за №047050018146 від 17.06.2022 року ОСОБА_1 до страхового стажу не було зараховано період проходження строкової військової служби з 12.04.1982 р. по 05.06.1984 р., згідно військового квитка НОМЕР_6 та період навчання з 01.09.1978 р. по 27.03.1982 р., згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки мають місце розбіжності по-батькові з паспортними даними. Згідно військового квитка та диплома по-батькові російською мовою зазначено - « ОСОБА_3 », а відповідно паспорта-« ОСОБА_6 », та періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2022 року № 047050018146 до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.11.1990 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, відсутні відпрацьовані вихододні в колгоспі за 1984-1991, період навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 - не відповідає в дипломі по батькові даним паспорту.
Надаючи оцінку діям пенсійного органу щодо не врахування до пільгового стажу позивача вказаних вище періодів, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявні такі документи, що підтверджують право позивача , на зарахування спірних періодів до загального/пільгового стажу останнього, а саме:
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_3 від 13.09.1990 року, у періоди, не зараховані відповідачем, позивач працював:
- з 14.01.1984 по 24.12.1988 в колгоспі ім.Артабекяна;
- з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області вирощувач бахчи по договору;
Згідно з ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень).
Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці колгоспника, що належить позивачеві, АЗЕ №0205142 від 13.09.1990 рік, позивач працював у період, не зарахований відповідачем з 14.01.1984 по 24.12.1988 в колгоспі ім.Артабекяна, з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області вирощувач бахчи по договору.
Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача, відповідач вказує на те, що відсутні відпрацьовані вихододні у колгоспі, в трудовій книжці колгоспника також ця інформація відсутня.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п. 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Тож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У п. п. 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
На виконання наведених норм, з метою підтвердження періоду роботи позивача у колгоспі ім.Артабекяна та колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області та виконання ним річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, судом 17.08.2023 року допитано свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що ОСОБА_4 працював у колгоспі ім.Артабекяна та у колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області та виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Свідок ОСОБА_5 , підтвердив, що ОСОБА_4 працював у колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області та виконував річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, на підставі показань свідків встановлено, що позивач дійсно працював у колгоспі ім.Артабекяна з 14.01.1984 по 24.12.1988 та з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області вирощувач бахчи по договору.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи те, що трудова книжка що належить позивачеві містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області протиправно не зараховано періоди роботи з 14.01.1984 по 24.12.1988 та з 25.01.1989 по 25.09.1991, через відсутність відпрацьованих вихододнів.
Посилання відповідачів в оскаржуваних рішеннях на відсутність печатки не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Щодо неврахування періоду навчання позивача з 01.09.1978 року по 27.03.1982 року, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не враховано в якості доказу навчання диплом НОМЕР_4 , оскільки в ньому зазначено по батькові « ОСОБА_3 », яке не відповідає перекладу прізвища позивача на російську мову, зазначеному в паспорті громадянина України- « ОСОБА_6 ».
Дослідивши надані позивачем документи в сукупності, суд доходить висновку, що розбіжності в написанні прізвища позивача виникли в наслідок неточностей перекладу прізвища позивача з російської мови, яка на момент видання диплому про освіту була основною мовою ділового обороту, на українську мову, яка є державною відповідно до приписів Конституції України.
Водночас, написання прізвищ « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_6 » (рос. мова) не спотворює змісту прізвища та не є беззаперечним доказом того, що документи в яких зазначено різні варіанти перекладу не можуть належати одній особі.
Поряд з цим, суд враховує, що ім'я та прізвище позивача збігаються у паспорті, трудовій книжці та дипломі, що свідчить про те, що означені документи належать одній особі - позивачу.
Також, суд вважає за необхідне врахувати висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 07 квітня 2017 року справі № К/800/11136/17, в якій суд зазначив, що «під час дослідження наявних в матеріалах справи доказів судами попередніх інстанцій було встановлено, що у трудовій книжці російською мовою, яка на момент видачі трудової книжки була державною, прізвище позивача зазначено «ОСОБА_2», а в подальшому перекладено на державну - українську мову - «ОСОБА_1», у відповідності до правил граматики.
За встановлених обставин справи, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що розбіжності у написанні прізвища позивача при перекладі з російської мови на українську не спростовують достовірності виданої позивачу трудової книжки та зазначених у ній відомостей, а відтак - і про наявність підстав для задоволення позову».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 27.03.1982 на підставі наданого позивачем диплому через відмінності в написанні прізвища в наслідок різних варіантів перекладу з іншої мови.
Водночас, за приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачам як суб'єкту владних повноважень Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Суд зазначає, що не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи і навчання буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Поряд з цим, з оскаржуваних рішень та інших доказів наявних в матеріалах справи, суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідачами вчинялись дії направлені на витребування в уповноважених осіб документів на підтвердження спірних періодів роботи та навчання позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності з 16 травня 2022 року, суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В цьому випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, за результатом якої прийнято рішення від 17.06.2022 року за №040018146 та 29.08.2022 року № 047050018146, яке є предметом розгляду в рамках цієї справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в цьому випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Відповідно до ст. 32 Закону №1058-IV, право на пенсію по інвалідності ІІІ групи мають особи за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Як слідує із матеріалів справи, підтверджений відповідачем страховий стаж позивача становить 10 років 02 місяців 22 дні.
Таким чином, зарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 14.01.1984 по 24.12.1988 в колгоспі ім.Артабекяна, з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області, та періоду навчання 01.09.1978 по 27.03.1982, свідчитиме про наявність у нього більш ніж 14 років страхового стажу, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
В даному випадку позивачу встановлено інвалідність 16.05.2022 року, а за призначенням пенсії в перший раз звернувся 10.06.2022 року, тобто в межах трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що в рамках цього адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.11.1990 з 14.01.1984 по 24.12.1988 в колгоспі ім.Артабекяна, з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області, та періоду навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності на підставі статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.05.2022 року.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2730490962.2 від 04.11.2022 та №0.0.2878060951.2 від 27.02.2023.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49026, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 17.06.2022 року № 04750018146 Пенсійного фонду України, про відмову, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії по інвалідності, згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення від 28.09.2022 року № 047050018146 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про відмову, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії по інвалідності, згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.11.1990 з 14.01.1984 по 24.12.1988 в колгоспі ім.Артабекяна, з 25.01.1989 по 25.09.1991 в колгоспі «Заповіт Ілліча» Царичанського району Дніпропетровської області, та періоду навчання 01.09.1978 по 27.03.1982 та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності на підставі статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.05.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець