11 вересня 2023 року Справа № 160/15575/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-
04 липня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят сім грн. 30 коп).
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), виключивши недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 267,30 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят сім грн. зо коп).
В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн., оскільки згідно п. 9-19 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI на час воєнного стану особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе, а саме особи які: працюють за спрощеною або загальною системою оподаткування; є самозайнятими особами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.07.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні вимог позовної заяви, посилаючись на те, що за даними інформаційно-комунікаційної системи податкового органу, ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив собі базу нарахування єдиного внесу за 2022 звітний рік, що свідчить дані поданої платником Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема у Додатку 1 до Декларації «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі - Додаток 1) нараховано єдиного внеску за січень - березень 2022 року у сумі 4 290,0 гривень. Станом на 13.03.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковувалася лише переплата у розмірі 22,70 гри, тому після завантаження нарахувань єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації, відбулося відображення недоїмки у розмірі 4 267,30 гривень.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.10.2018 року перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковська ДПІ як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування та відповідно до п.4 ч. 1 ст.4 Закону №2464 є платником єдиного внеску.
За даними інформаційно-комунікаційної системи податкового органу, ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив собі базу нарахування єдиного внесу за 2022 звітний рік, що свідчить дані поданої платником Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема у Додатку 1 до Декларації «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» нараховано єдиного внеску за січень - березень 2022 року у сумі 4 290,0 гривень.
Нарахування єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації завантажилися до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 7і040000 (далі - ІКП) 13.03.2023 року.
Станом на 13.03.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковувалася переплата у розмірі 22,70 гри, тому після завантаження нарахувань єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації, відбулося відображення недоїмки у розмірі 4 267,30 гривень.
Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн.
Вказана вимога 01.05.2023 року засобами поштового зв'язку була отримана позивачем.
09.05.2023 року позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України № 13344/6/99-00-06-02-01-06 від 29 травня 2023 року скагу ОСОБА_1 було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском десятиденного процесуального строку на подачу скарги.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно із ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За визначенням наданим у пункті 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Так, пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, тобто й на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (частина 3 статті 6 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).
Як уже зазначалось згідно даних інформаційно-комунікаційної системи податкового органу, ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив собі базу нарахування єдиного внесу за 2022 звітний рік, що свідчить дані поданої платником Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, зокрема у Додатку 1 до Декларації «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» нараховано єдиного внеску за січень - березень 2022 року у сумі 4 290,0 гривень.
Нарахування єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації завантажилися до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 7і040000 (далі - ІКП) 13.03.2023 року.
Станом на 13.03.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковувалася переплата у розмірі 22,70 гри, тому після завантаження нарахувань єдиного внеску згідно поданого Додатку 1 до Податкової декларації, відбулося відображення недоїмки у розмірі 4 267,30 гривень.
Проте слід звернути на те, що п. 9-19 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Враховуючи що позивач є платником єдиного податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, він має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022 року. Проте, даних обставин податковий орган не врахував, а тому суд приходить висновку про безпідставне та неправомірне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень - березень 2022 року в сумі 4 267,30 грн., внаслідок чого вимога вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Скасування ж вимоги про сплату боргу (недоїмки) свідчить про відсутність податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 2 підрозділу 13 розділу IV Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок № 5), у разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.
Згідно пункту 2 підрозділу 3 розділу V Порядку № 5, у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов'язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на “Скасовано”.
У разі внесення вказаної інформації:
до настання граничного строку сплати/зменшення відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках;
після настання граничного строку сплати/зменшення в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо скасування донарахованих/зменшених сум у зв'язку із прийняттям рішення про скасування.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Стаття 13 Конвенції “Право на ефективний засіб юридичного захисту” проголошує: “Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження”.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 року у справі “Афанасьєв проти України” (заява № 38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним”, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п.9).
Отже, в даному випадку, з урахуванням скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн., належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 267,30 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 квітня 2023 року № Ф-6980-0436 на суму 4 267,30 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виключивши недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4 267,30 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 11 вересня 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков