Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Гошовського Г.М.,
суддів - Стана І.В., Машкаринця І.М.,
за участю прокурора - Міцовди К.Д.,
засудженого ОСОБА_1, його законного представника ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні 23 вересня 2010 року в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляцією, яку подав заступник прокурора Тячівського району, який приймав участь у розгляді справи (прокурора, тут і далі ), на вирок Тячівського районного суду від 30 червня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, з середньою освітою, не одружений, студент Закарпатського машинобудівного технікуму, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. ст. 104, 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин при таких обставинах.
06 квітня 2010 року приблизно о 04 - й годині 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_1, по вулиці Гагаріна напроти магазину «Універмаг» у смт. Дубове, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 21099», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись у напрямку с. Красна Тячівського району, порушуючи вимоги п. п. 1.5, 2.3-«б», 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, під час руху відволікся від керування, не дотримався безпечного інтервалу й при об'їзді автомобіля марки «Мерседес», який був припаркований на проїзній частині дороги, біля правого краю тротуару, по напрямку його руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який знаходився біля автомашини й який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжке тілесне ушкодження.
В апеляції прокурор вказує на те, що суд, правильно встановивши фактичні обставини справи та кваліфікувавши дії ОСОБА_1, призначив йому покарання, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що при призначенні покарання не враховані фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, та навиків керування транспортними засобами, після скоєного зник з місця пригоди. Судом не врахована ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочину і, зокрема, те, що злочин є тяжким. Просить вирок скасувати із-за м'якості призначеного покарання, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити більш суворе покарання, пов'язане з реальним відбуттям покарання у виді позбавлення волі.
В запереченні на апеляцію ОСОБА_1 вказує на те, що при розгляді справи судом першої інстанції вимоги кримінально-процесуального закону порушені не були, в тому числі при призначенні йому покарання. Просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без зміни.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення прокурора, який підтримав викладені в апеляції доводи, пояснення ОСОБА_1, його законного представника ОСОБА_2, та захисника адвоката ОСОБА_3, які просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжке тілесне ушкодження, ґрунтується на сукупності зібраних по справі, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів і така учасниками процесу не оспорюється. Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_1 призначено занадто м'яке покарання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, з вироку вбачається, що судом першої інстанції при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання враховані ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, те, що злочин є тяжким, конкретні обставини, за яких його скоєно, дані про його особу та обставини, що обтяжують і пом'якшують його покарання. В тому числі, судом враховано, що ОСОБА_1 скоїв злочин, який є необережним, будучи неповнолітнім, до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання та навчання в Закарпатському машинобудівному технікумі характеризується позитивно, активно сприяв розкриттю злочину, в скоєнні якого щиро розкаявся, добровільне відшкодування заподіяних потерпілому ОСОБА_4 збитків, те, що примирився з останнім, а також добровільне відшкодування державі витрат понесених закладом охорони здоров'я в зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні потерпілого. Обставин, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_1 по справі не встановлено й на такі прокурор не вказує в апеляції.
Доводи апеляції про те, що судом не враховано те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, та навиків керування транспортними засобами, після скоєного зник з місця пригоди, не узгоджуються зі змістом вироку, з якого вбачається, що судом при призначенні покарання враховані конкретні обставини, за яких скоєно злочин і, зокрема, наведені обставини.
З врахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє апеляцію прокурора про те, що неповнолітньому засудженому ОСОБА_1 призначено занадто м'яке покарання й вважає, що висновки суду першої інстанції при застосуванні щодо ОСОБА_1 ст. ст. 75, 104, 76 КК України є обґрунтованими, - призначене покарання справедливим.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
апеляцію заступника прокурора Тячівського району, який приймав участь у розгляді справи залишити без задоволення.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді: