11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 296/4760/16-к
провадження № 51-5310ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Житомирського апеляційного суду від 06 червня 2023 року щодо нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на указане вище судове рішення, де стверджує про наявність підстав до його скасування через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як на підставу до скасування оскарженого судового рішення засуджений посилається на те, що йому під час апеляційного перегляду вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2021 року суд не роз'яснив право бути звільненим від кримінальної відповідальності за ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) та наслідків такого звільнення від кримінальної відповідальності і вказує, що підлягають застосуванню правові висновки, відображені в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об'єднана палата) від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18).
Колегія суддів звертає увагу, що об'єднаною палатою в тій справі вирішувалась касаційна скарга, де засуджений, серед іншого, звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст. 49 КК і закриття кримінального провадження на цій підставі не є тотожним визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і не може підтверджувати винуватість особи за висновками Верховного Суду стосовно наслідків такого звільнення (постанова об'єднаної палати від 12 вересня 2022 року, справа №203/241/17), оскільки це суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
З огляду на те, що об'єднана палата не висловлює абстрактних висновків про застосування норм права, висновки, на які посилається засуджений, підлягають застосуванню у подібних правовідносинах. Разом із тим, в касаційній скарзі відсутнє клопотання про застосування приписів ст. 49 КК чи обґрунтування того, що в матеріалах провадження наявне таке волевиявлення, яке є підставою до їх застосування судом. Отже, в касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування подібності правовідносин в цьому провадженні, тим, які були предметом дослідження об'єднаної палати і, відповідно, підстав до застосування висновків, відображених в постанові об'єднаної палати від 06 грудня 2021 року.
Натомість за змістом касаційної скарги сторона захисту наводить доводи, які за своїм змістом заперечують законність і обґрунтованість оскарженого вироку, де сторона захисту відстоює власну процесуальну позицію про обґрунтованість виправдувального вироку місцевого суду. Як убачається з поданої касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, предметом апеляційного перегляду були висновки місцевого суду, які доводи касаційної скарги сторони захисту значною мірою відтворюють, і апеляційний суд надав свою оцінку таким висновкам. Водночас, касаційна скарга не містить обґрунтування того, яких порушень приписів кримінального процесуального закону було допущено при апеляційному перегляді вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2021 року з огляду на межі та порядок його здійснення, передбачені статтями 404, 405 КПК, а також яких норм матеріального або процесуального права було порушено судом апеляційної інстанції при дослідженні обставин кримінального провадження.
Вимога в касаційній скарзі засудженого до суду касаційної інстанції про скасування вироку суду апеляційної інстанції та залишення виправдувального вироку місцевого суду щодо нього без змін суперечить доводам його касаційної скарги, які спираються на висновки, відображені в постанові об'єднаної палати від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18). Крім того, вимога в касаційній скарзі не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. При цьому такі вимоги повинні відповідати, серед іншого, положенням ст. 436 цього Кодексу, відповідно до змісту яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Викладене вище, по своїй суті, є не просто формальним недотриманням приписів ст. 427 КПК, а фактично позбавляє суд касаційної інстанції процесуальної можливості визначити предмет касаційного розгляду.
З огляду на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, викладене вище перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3