08 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/60692/19
провадження № 61-9392ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади,
23 червня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу за підсудністю на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції заявник не отримував, з вказаним судовим рішенням ознайомився 24 травня 2023 року, не надавши, при цьому, відповідних доказів, лише зазначивши, що докази містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
На виконання вимог, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року заявник направив до суду уточнену касаційну скаргу, яка є аналогічною попередній касаційній скарзі, разом з копіями з матеріалів цивільної справи, помилково вважаючи, що вимоги ухвали касаційної інстанції ним виконано.
Як на підставу для поновлення строку на касаційне оскарження заявник фактично повторно посилається на ті ж самі обставини, на які вже судом була надана правова оцінка. Однак не надає суду запитувані докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути: довідка із суду тощо.
Зазначені заявником підстави пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не беруться судом до уваги враховуючи таке.
Аналізом матеріалів касаційного провадження № 61-9392ск23, з урахуванням оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, судом установлено, що на порушення вимог статті 390 ЦПК України, касаційну скаргу подано 23 червня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відповідно до даних офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, оприлюднено 07 лютого 2023 року, яка набрала законної сили у день її прийняття, з урахуванням й того, що саме ОСОБА_1 звертався до суду з апеляційною скаргою, а також іншими заявами, що свідчить про його обізнаність щодо розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заявником не надано Верховному Суду доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України та про обставини, які об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк. Крім того, з наданих ОСОБА_1 до Верховного Суду копій матеріалів справи, серед яких міститься також копія супровідного листа Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, зі змісту якого вбачається, що копію оскаржуваної постанови апеляційної інстанції надіслано на адресу заявника.
Отже Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
На даний час інших звернень від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Отже, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року заявником не виконано.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Заявнику надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, однак заявник не скористався своїми процесуальними правами, не проявив належної обачності у захисті своїх прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Заявник не демонстрував готовність брати участь у розгляді цієї справи.
Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відтак, касаційна скарга подана до суду після закінчення строків, установлених законодавством й підстави наведені у заяві про поновлення строку на оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не свідчать про існування об'єктивних перешкод у своєчасному поданні заявником касаційної скарги й не виправдовують пропуск процесуального строку на її подання.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції й так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми й змісту скарги, у тому числі й щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Відтак, Верховний Суд констатує, що заявником не надано логічного пояснення, які об'єктивні перешкоди заважали вчасно звернутися з касаційною скаргою, скориставшись своїми процесуальними правами.
Указана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення.
ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої майну посадовою особою органу державної влади вважати неподаною та повернути заявникові.
Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян