Ухвала
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 310/3748/20
провадження № 61-12788ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С., від 21 серпня 2023 року про повернення апеляційної скарги у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Донецької округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про видачу дубліката виконавчого листа,
стягувач, - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Гончар М. С., від 24 липня 2023 року заяву приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про видачу дублікату виконавчого листа повернуто без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, приватний виконавець подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та визначено строк для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 429,44 грн.
11 серпня 2023 року Матвійчук Н.Є. через систему «Електронний суд» подала клопотання/заява, яке (яка) за своїм змістом фактично є додатковими поясненнями апелянта у цій справі з приводу незгоди з процесуальним рішенням апеляційного суду щодо відмови апелянту у звільненні її від сплати судового збору у цій справі в силу вищевикладених обставин.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 24 липня 2023 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
26 серпня 2023 року через систему «Електронний Суд» приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу та дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору. Вказує, що приватний виконавець не є учасником справи, а є органом примусового виконання, завданням якого є швидке та ефективне виконання рішення суду. Вважає, що приватний виконавець під час примусового виконання рішення не належить до кола осіб, які повинні сплачувати судовий збір згідно із Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Згідно пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 19 червня
2011 року в справі Креуз проти Польщі («Kreuz v. Poland») зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Отже апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця про звільнення від сплати судового збору в межах своїх дискреційних повноважень та з урахуванням встановлених обставин.
Обов'язок сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду встановлено підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а отже така вимога була передбачуваною для заявника.
Приватний виконавець не довела, що її фінансовий стан унеможливлює сплату судового збору в сумі 429, 44 грн.
Передбачений законом розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду (429, 44 грн у 2023 році із застосуванням понижуючого коефіцієнта) не є надмірним та не свідчить про наявність перешкод приватному виконавцю у доступі до правосуддя.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
У відповідності до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки апелянт у встановлений строк не виконала вимог апеляційного суду, викладених в ухвалі від 01 серпня 2023 року, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до апеляційного суду.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 310/3748/20 про повернення апеляційної скарги.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников