11 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9327/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Авіакомпанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
до Авіакомпанії
про стягнення 507 771 828,44 грн та
за зустрічним позовом Авіакомпанії
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про зобов'язання вчинити дії,
Авіакомпанія 29.08.2023 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 зі справи № 910/9327/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.
Водночас до скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду, що визначено пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак подана касаційна скарга хоча і містить посилання на окремі норми права, проте скаржником у її тексті не наведеного належного обґрунтування того, в чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції (і яких саме) норм права (пункт, частина стаття), стосовно застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах, не був врахований судом апеляційної інстанції.
Тобто, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, висновок Верховного Суду, викладений у постановах, не був врахований судами попередніх інстанцій, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов у цій справі було подано у 2019 році де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року визначений у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до частин третьої та шостої статті 6 Закону: за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції як в частині задоволення первісного позову про стягнення 507 771 828,44 грн, так і в частині закриття провадження у справі щодо зустрічної позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язання відкликати рахунки для оплати послуг з аеронавігаційного обслуговування за січень-грудень 2019 рік як необґрунтовані та зобов'язання щодо формування та виставлення рахунків на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування за вартістю, що не перевищує витрати позивача на надання таких послуг.
Разом з тим відповідно до частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з огляду на те, що касаційну скаргу подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд" з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, при поданні цієї касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір як за майнову та дві немайнові вимоги у розмірі 1 081 907,20 грн.
Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас Авіакомпанія у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, посилаючись на скрутне фінансове становище, пов'язане із введенням воєнного стану та, у зв'язку з цим, закриттям повітряного простору для цивільної авіації, що призвело до втрати скаржником основного джерела доходу та негативно вплинуло на його фінансове становище.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Із системного аналізу змісту зазначеної норми убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, наведені скаржником обставини скрутного фінансового становища, та з урахуванням того, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, не може бути підставою для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону, а тому згадане клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відхиляється.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Авіакомпанії необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- уточнити наведену скаржником підставу касаційного оскарження та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанції;
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 081 907,20 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов'язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції залишаються без вирішення до усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Клопотання приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 зі справи № 910/9327/19 відхилити.
2. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 зі справи № 910/9327/19 залишити без руху.
3. Надати приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
4. Роз'яснити приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова