Постанова від 07.09.2023 по справі 905/1965/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2023 року

м. Київ

Cправа № 905/1965/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Трохимчук В. С.,

представник ПАТ "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини" - Середа В. В.,

арбітражний керуючи Паркулаб В. Г. - особисто,

представник ПАТ "АК "Київводоканал" - Плясун В. І.,

представник АТ "Укртрансгаз" - Кравченко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вх. № 4792/2023

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023

у складі колегії суддів: Радіонової О.О. (головуючий), Медуниці О.Є., Попкова Д.О.

та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.03.2021

у складі судді Зекунова Е.В.

у справі № 905/1965/19

за заявою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі машини"

до Акціонерного товариства "К.Енерго"

про банкрутство, -

На розгляд суду постало питання обґрунтованості кредиторських вимог до боржника, яка виникла на підставі угоди про управління майном.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 27.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією (далі - КМДА, Адміністрація) та Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" (в подальшому - Акціонерне товариство "К.Енерго", далі - АТ "К.Енерго", Енергопостачальник) була укладена Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва (далі - Угода) і на підставі рішень Київської міської ради 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 №131/1108 (із змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 №474/1135, від 23.10.2013 №274/9762, від 28.07.2016 №854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження КМДА від 29.12.2006 №1868) було продовжено дію Угоди до 30.04.2018 включно (пункт 1.2 рішення Київської міської ради), крім майна ТЕЦ №5, ТЕЦ №6 та електроенергетичного майна, необхідного для передачі та постачання електричної енергії, майна сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 (Завод "Енергія"), користування яким АТ "К.Енерго" було продовжено до 31.07.2018 включно.

2. Відповідно до п. 1.1 Угоди предметом є передання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та об'єктів незавершеного будівництва в управління Енергопостачальнику та подальша експлуатація майна.

3. 30.04.2007 між КМДА та АТ "К.Енерго" було укладено Додаткову угоду про внесення змін і доповнень до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, відповідно до п. 2.1.14 якої Енергопостачальник за використання комунального майна територіальної громади міста Києва зобов'язується здійснювати на користь територіальної громади міста Києва щороку платіж в розмірі, який дорівнює 10 відсоткам від чистого прибутку, отриманого товариством за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн. грн за рік. Цей платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу.

4. Згідно з п. 5.3.1 Угоди у разі припинення дії цієї угоди Енергопостачальник зобов'язаний майно повернути Адміністрації відповідно до п. 2.1.12.

5. Пунктом 2.1.12 передбачено, що у разі припинення дії цієї Угоди майно повернути Адміністрації у робочому стані з урахуванням його нормативного зносу.

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, АТ "К.Енерго" розрахувалося із КМДА за Угодою за 4 квартали 2017 року, а саме:

- 21.06.2017 відповідно до платіжного доручення №2116899175 за 1 квартал 2017 року сплачено 500 000 грн;

- 31.08.2017 відповідно до платіжного доручення №2116937424 за 2 квартал 2017 року сплачено 500 000 грн;

- 22.12.2017 відповідно до платіжного доручення №2117041481 за 3 квартал 2017 року сплачено 500 000 грн;

- 28.02.2018 відповідно до платіжного доручення №2117107789 за 4 квартал 2017 року сплачено 500 000 грн.

7. Також судами встановлено, що АТ "К.Енерго" розрахувалося з КМДА за два квартали 2018 року, а саме:

- 19.04.2018 відповідно до платіжного доручення №2117147899 за 1 квартал 2018 року сплачено 500 000 грн;

- 30.07.2018 відповідно до платіжного доручення №12798 за 2 квартал 2018 року сплачено 500 000 грн.

8. 26.07.2018 АТ "К.Енерго" направило на адресу КМДА акти приймання-передачі майна у зв'язку з припиненням Угоди.

9. 27.07.2018 було проведено засідання Комісії з проведення інвентаризації майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого ПАТ "Київенерго" відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування міста Києва від 27.09.2001 під головуванням заступника голови Київської міської державної адміністрації Пантелеева П. О., під час якого представниками АТ "К.Енерго" були надані акти приймання - передачі комунального майна, які залишились без уваги зі сторони представників кредитора.

10. 31.07.2018 на адресу боржника надійшов лист Директора Департаменту комунальної власності м. Києва, з якого вбачалось, що кредитором не приймалось жодних розпорядчих документів щодо визначення балансоутримувача комунального майна, яке перебувало у боржника.

11. 03.08.2018 на адресу Київського міського голови боржник направив лист з вимогою невідкладного визначення балансоутримувача непереданого майна та необхідності прийняти відповідне майно.

12. 14.02.2019 на адресу Комісії з проведення інвентаризації майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого ПАТ "Київенерго" відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування міста Києва від 27.09.2001 було повторно направлено акти приймання-передачі комунального майна, які кредитором не були підписані та повернуті.

13. 29.05.2019 КМДА прийнято Розпорядження №971, яким було, зокрема, визначено балансоутримувачів теплоенергетичного та електроенергетичного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та зобов'язано відповідні комунальні підприємства забезпечити здійснити всі необхідні заходи, пов'язані з прийманням-передачею майна, що знаходиться на балансі боржника.

14. 12.06.2019, 05.08.2019 та 20.09.2019 боржник направляв на адресу КМДА листи про необхідність підписати акти приймання-передачі майна разом з відповідними актами. Зазначені листи залишені кредитором без уваги.

15. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на час подання заяви кредитором, електроенергетичне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва ані кредитором, ані будь-якими іншими комунальними підприємствами не прийнято.

16. 18.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі № 905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства "К.Енерго"; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Драліна А.В.; призначено дату попереднього засідання суду.

17. 21.11.2019 на офіційному веб-сайті Вищого Господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) за номером 64202 про відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "К.Енерго" (код ЄДРПОУ 00131305).

18. 12.08.2020 ухвалою Господарського суду Донецької області затверджено реєстр вимог кредиторів АТ "К.Енерго"; призначено дату підсумкового засідання суду на 24.09.2020 року та призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 21.08.2020 року відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

19. 24.09.2020 постановою Господарського суду Донецької області визнано банкрутом боржника - АТ "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

Короткий зміст заяви з грошовими вимогами

20. 11.02.2020 до Господарського суду Донецької області надійшла заява Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання грошових вимог до боржника, в якій заявник просив суд визнати його грошові вимоги до АТ "К.Енерго" в розмірі 2 578 425,80 грн, з яких 2 500 000 грн - основний борг, 45 225,80 грн - 3% річних, 33 200 грн - інфляційні втрати.

21. КМДА зазначає, що протягом 2019 року кошти до бюджету міста Києва на виконання Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від боржника не надходили, у зв'язку з чим утворилась заборгованість боржника перед бюджетом міста Києва за 2017 рік у розмірі 500 000 грн, за 2018 рік - у розмірі 2 млн. грн, у загальному розмірі складає 2 500 000 грн.

22. Крім того, кредитором нараховано на суму боргу 3 % річних у сумі - 45 225,80 грн та інфляційні втрати за час прострочення - 33 200 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

23. 11.03.2021 ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 905/1965/19, серед іншого, відмовлено КМДА у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн.

24. 30.05.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.03.2021 у справі № 905/1965/19 в частині відмови ВМДА у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн залишено без змін.

25. Суди дійшли висновку, що кредиторські вимоги КМДА до АТ "К.Енерго" не підлягають визнанню, оскільки боржником належним чином виконувались вимоги Угоди щодо оплати користування майном, майно теплоенергетичного комплексу повернуто кредитору в травні-липні 2018 року, а також зважаючи на бездіяльність кредитора щодо не прийняття електроенергетичного майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. 03.07.2023 КМДА подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.03.2021 у справі № 905/1965/19 в частині відмови КМДА у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн; прийняти нове рішення, яким визнати КМДА кредитором АТ "К.Енерго" з грошовими вимогами у розмірі: основний борг - 2 500 000 грн, 3% річних - 45 225,80 грн, інфляційні втрати - 33 200 грн.

27. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 3 ч. 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах) та стверджує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали та постанови місцевим та апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 193 Господарського кодексу України, 526, 625 Цивільного кодексу України та порушено норми процесуального права зокрема статей 13, 86 та частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

28. Скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку, що боржником були сплачені платежі за 2 квартали 2018 року, оскільки в платіжному дорученні від 30.07.2018 № 12798 зазначено призначення платежу "за володіння та користування майном за 2 квартал 2018 року", проте інші платіжні доручення надані боржником не містять в графі призначення платежу, за який саме рік вони сплачені, оскільки відповідно до умов Угоди боржник за користування майном в 2018 році мав сплачувати щоквартально платежі, які сумарно дорівнюють 10 відсоткам від чистого прибутку, отриманого товариством за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн. грн. за рік.

29. Скаржник вказує, що електроенергетичне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва на час звернення із заявою до суду не повернуто боржником з володіння та користування та, відповідно обліковувалось на його балансі. Встановлені судами обставини про те, що майно теплоенергетичного комплексу було повернуто кредитору, однак останнім до цього часу не прийнято, хоча боржником вчиняються дії направлені на повернення майна за доводом скаржника не відповідають дійсності оскільки боржнику відомо, що для прийняття зазначеного майна, була створена Комісія з проведення інвентаризації майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого ПАТ - "Київенерго" відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування міста Києва від 27.09.2001. А тому, на думку скаржника, станом на січень 2020 року у боржника, виникло зобов'язання з виплати коштів відповідно до п. 2.1.14 Угоди у зв'язку з наявною простроченою заборгованістю та не поверненням майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва після закінчення дії Угоди.

30. КМДА також вказує, що місцевий та апеляційний господарські суди не здійснили належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, а саме не дослідили положення угоди щодо здійснення платежів за користування майном територіальної громади міста Києва та прийшли до помилкового висновку щодо належного виконання боржником вимог угоди в частині оплати за користування майном. Скаржник стверджує, що для того, щоб визначити розмір платежу за Угодою за використання комунального майна територіальної громади міста Києва за 2017 рік, необхідно знати чистий прибуток товариства за 2017 рік, а оскільки річна фінансова звітність товариства, за результатами господарської діяльності товариства за поточний бюджетний рік, затверджується на початку наступного 2018 року, то платежі за використання комунального майна територіальної громади міста Києва за 2017 рік, товариство повинно сплачувати у поточному 2018 році.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

31. 14.08.2023 від арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. до Верховного Суду надійшов відзив, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Арбітражний керуючий вважає висновки судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими. При цьому, зазначає, що лише 30.11.2020 на засіданні Комісії з проведення інвентаризації майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого ПАТ "Київенерго" відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування міста Києва від 27.09.2001 прийняте рішення про підписання актів приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від АТ "К.Енерго" до Київської міської державної адміністрації у зв'язку з припиненням дії Угоди. За доводом арбітражного керуючого, саме кредитор допустив бездіяльність щодо прийняття майна до комунальної власності, оскільки боржник ще 17.11.2017 звертався до кредитора з проханням вирішити питання щодо експлуатації комунального майна та надавав проекти відповідних актів приймання-передачі, а тому боржник не повинен нести будь-які негативні наслідки, які пов'язані зі зволіканням кредитора у прийнятті відповідного майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання наявності/відсутності підстав визнання грошових вимог КМДА до АТ "К.Енерго", які кредитор обґрунтовує заборгованістю боржника за користування комунальним майном.

34. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема положеннями статей 45 - 47 вищезгаданого Кодексу.

35. Згідно з частиною першою статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

36. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

37. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

38. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.

39. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

40. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

41. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

43. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

44. У цій справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що між КМДА та боржником було укладено Угоду, предметом якої є передача майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та об'єктів незавершеного будівництва в управління боржнику та подальша експлуатація ним майна.

45. Пунктом 2.1.14. зазначеної Угоди визначено, що боржник за використання комунального майна територіальної громади міста Києва зобов'язується здійснювати на користь територіальної громади міста Києва щороку платіж в розмірі, який дорівнює 10 відсоткам чистого прибутку, отриманого товариством за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 млн. грн за рік. Цей платіж боржник повинен сплачувати протягом поточного року рівними частинами щокварталу.

46. Заява з грошовими вимогами КМДА до боржника обґрунтована наявністю заборгованості останнього заУгодою за 2017 рік у розмірі 500 000 грн та за 2018 рік - у розмірі 2 000 000, а також нарахованими на цю суму 3% річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання.

47. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що боржник перерахував КМДА кошти на виконання Угоди, а саме:

- 21.06.2017 згідно з платіжним дорученням №2116899175 за 1 квартал 2017 року в сумі 500 000 грн;

- 31.08.2017 згідно з платіжним дорученням №2116937424 за 2 квартал 2017 року в сумі 500 000 грн;

- 22.12.2017 згідно з платіжним дорученням №2117041481 за 3 квартал 2017 року в сумі 500 000 грн;

- 28.02.2018 згідно з платіжним дорученням №2117107789 за 4 квартал 2017 року в сумі 500 000 грн;

- 19.04.2018 згідно з платіжним дорученням №2117147899 за 1 квартал 2018 року в сумі 500 000грн;

- 30.07.2018 згідно з платіжним дорученням №12798 за 2 квартал 2018 року в сумі 500 000 грн.

48. Доводи касаційної скарги про те, що платіжні доручення, окрім платіжного доручення від 30.07.2018 № 12798, не містять в графі призначення платежу, за який саме рік вони сплачені, а тому у боржника наявна заборгованість за 2017 рік в сумі 500 000 грн та за 2018 рік в сумі 2 млн грн, Верховний Суд відхиляє з огляду на наступне.

49. У випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 та вірно врахована судом апеляційної інстанції у цій справі.

50. Отже, дослідивши умови Угоди та матеріали справи суди першої та апеляційної інстанції встановили, що боржник розрахувався із кредитором за Угодою за 4 квартали 2017 року та 2 квартали 2018 року. Порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі Верховним Судом не встановлено.

51. Разом з тим, за встановлених та досліджених судами положень п. 2.1.14. Угоди, колегія суддів погоджується із висновками судів, що умовами зазначеного пункту визначено, що платіж здійснюється за поточний рік рівними частинами щокварталу, а не за попередній рік у поточному. А тому безпідставними є доводи скаржника, що платежі за використання комунального майна за 2017 рік боржник повинен сплачувати у поточному 2018 році.

52. Посилання скаржника на наявність заборгованості за Угодою, оскільки майно боржником не повернуто після припинення дії Угоди, Верховний Суд відхиляє та зазначає таке.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Угода припинила свою дію 30.04.2018, окрім майна ТЕЦ №5, ТЕЦ №6 та електроенергетичного майна, необхідного для передачі та постачання електричної енергії, а також майна сміттєспалювального заводу "Енергія", користування яким продовжувалось до 31.07.2018.

54. При цьому, судами встановлено, що боржником неодноразово направлялися КМДА акти приймання-передачі комунального майна та листи про необхідність підписання вказаних актів, які кредитором не були підписані та повернуті. Судами встановлено, що на час подання заяви кредитором, електроенергетичне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва ані кредитором, ані будь-якими іншими комунальними підприємствами не прийнято.

55. Водночас, доводи скаржника про те, що боржнику відомо, що для прийняття зазначеного майна, була створена Комісія з проведення інвентаризації майна комунальної власності територіальної громади міста Києва переданого ПАТ "Київенерго" відповідно до Угоди не спростовують встановлених обставин ухилення КМДА від виконання свого обов'язку щодо приймання майна та не прийняття КМДА належним чином його за Угодою, а відтак і не доводять обов'язок боржника сплачувати за використання майна після спливу дії Угоди.

56. Посилання КМДА на те, що для того, щоб визначити розмір платежу за Угодою за певний рік необхідно знати чистий прибуток товариства, однак річна фінансова звітність товариства затверджується на початку наступного року, Верховний Суд не бере до уваги позаяк КМДА самостійно визначено та заявлено розмір заборгованості за Угодою в сумі 500 000 грн за кожний спірний квартал як чверть від встановленої в угоді суми не менше 2 млн грн за рік.

57. Таким чином, встановивши належне виконання "К.Енерго" своїх зобов'язань перед КМДА за Угодою щодо сплати за користування комунальним майном за 2017 рік та 1, 2 квартали 2018 року та відсутність заборгованості боржника, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні заявлених грошових вимог в сумі 2 500 000 грн та нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.

58. Відносно вказаної скаржником підстави касаційного оскарження, а саме - відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

59. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

60. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

61. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

62. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

63. У цьому випадку КМДА посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 193 Господарського кодексу України ("Загальні умови виконання господарських зобов'язань"), статей 526 ("Загальні умови виконання зобов'язання"), 625 Цивільного кодексу України ("Відповідальність за порушення грошового зобов'язання"), які можуть бути застосовані судами при вирішенні будь-яких спорів, що виникають з договорів. Суд зауважує, що спори вирішується судами в залежності від умов договору, фактичних обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог та заперечень, тобто з урахуванням обставин кожної конкретної справи та здійсненої судами оцінки доказів у ній.

64. Однак, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права в контексті спірних правовідносин, як і не наводить мотивованого обґрунтування помилковості застосування чи порушення судами вказаних норм, а тому Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування зазначених норм.

65. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог КМДА до АТ "К.Енерго".

66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

67. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

69. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова апеляційного господарського суду та ухвала суду першої інстанції в частині відмови Виконавчому органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у визнанні кредитором боржника на суму 2 578 425,80 грн - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

70. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.03.2021 у справі № 905/1965/19 (в частині відмови Виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у визнанні грошових вимог до Акціонерного товариства "К.Енерго") залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік