10 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 911/2581/14 (911/1311/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю:
ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. (особисто)
ОСОБА_1 (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023
у складі колегії суддів: Отрюха Б. В. (головуючого), Грека Б. М., Полякова Б. М.
та на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2023
у складі судді Янюк О. С.
за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М.
до
1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
про покладення субсидіарної відповідальності
у межах справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Макарово"
Вступ
1. Ліквідатор Закритого акціонерного товариства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності його акціонерів за зобов'язаннями боржника.
2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні заяви ліквідатора відмовив, оскільки керуючись приписами статті 215 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 253, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) дійшов висновку, що у ліквідаційній процедурі ЗАТ "Макарово" ліквідатором не вжито заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів, що є обов'язковою передумовою для звернення із такою заявою, оскільки дозволить ліквідатору з'ясувати обсяг субсидіарної відповідальності, який визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
3. З урахуванням доводів касаційної скарги та змісту оскаржуваних рішень Верховний Суд у цій справі вирішив питання щодо:
- умов та підстав покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства;
- повноти дій ліквідатора задля обґрунтування підстав покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів боржника.
4. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності боржника у цій справі на акціонерів боржника.
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень
5. 08.08.2022 до Господарського суду Київської області звернувся ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Макарово" (надалі - ЗАТ "Макарово"/боржник), арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович із заявою від 08.08.2022 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням останнього до банкрутства на ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , акціонер-1, відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , акціонер-2, відповідач-2) шляхом стягнення з них грошових коштів у розмірі 178 645 742,75 грн.
6. На обґрунтування заяви ліквідатор послався на статтю 61 КУзПБ, статтю 619 ЦК України, статтю 215 ГК України та зазначив, що: суб'єктами притягнення до субсидіарної відповідальності є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як акціонери боржника, оскільки: незважаючи на наявність у боржника заборгованості перед ПАТ КБ "Надра", ЗАТ "Макарово" укладені угоди із ОСОБА_1 та ТОВ "Міленіум-телеком" (директором якого є ОСОБА_2 ), які у відповідності до КУзПБ вважаються заінтересованими особами; ці угоди не мали економічної мети, а були направлені лише на збільшення кредиторської заборгованості; в діях керівництва ЗАТ "Макарово" наявні ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості підприємства та наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства; відповідачі зобов'язані були вжити заходи для запобігання банкрутству боржника та поновлення його платоспроможності, натомість відповідачами прихована стійка фінансова неспроможність шляхом відображення недостовірних відомостей у фінансових звітах; керівництво ЗАТ "Макарово" не передало ліквідатору фінансово-господарську документацію; за результатами пошуку майна боржника, шляхом направлення відповідних запитів до державних органів та установ, а також проведеної інвентаризації ліквідатором не встановлено наявність у ЗАТ "Макарово" будь-якого майна.
7. Акціонер 1 заперечував доводи ліквідатора ЗАТ "Макарово", стверджуючи, зокрема, що в забезпечення виконання кредитних договорів також укладались іпотечний договір та договір застави на загальну суму 39 662 064,28 грн; у зв'язку із невиконанням умов кредитних договорів із боржника відповідними судовими рішеннями стягнута заборгованість на користь зазначеного банку, яка частково за рахунок заставного майна боржника була погашена; у серпні 2012 року прийнято рішення щодо припинення юридичної особи ЗАТ "Макарово" у порядку статей 105, 110-111 ЦК України та призначено ліквідатором ОСОБА_1; ліквідаційна комісія боржника надіслала ПАТ КБ "Надра" повідомлення про прийняте рішення, проте, вказана особа не заявила своїх вимог до ЗАТ "Макарово" у встановленому порядку; відповідні угоди укладались між боржником та ОСОБА_1 та ТОВ "Міленіум-телеком" у 2008 році та 2009 році, тобто, до аналізованого ліквідатором періоду - 2011-2013 роки, а тому, твердження ліквідатора про те, що вони вплинули на збитковість підприємства є припущенням; акціонер-1 вживав заходи спрямовані на передачу арбітражному керуючому фінансово-господарської документації ЗАТ "Макарово"; ліквідатор не надав суду належних доказів підтвердження елементів/складової об'єктивної сторони порушення, тобто, дій/бездіяльності, що вказують на доведення до банкрутства.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на:
- 2007 рік та дотепер засновниками ЗАТ "Макарово" є ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 4 410 000,00 грн) та ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 189 000,00 грн);
- 17.09.2007 - керівником ЗАТ "Макарово" був ОСОБА_3 ;
- 08.07.2008 та 31.03.2009 керівником ЗАТ "Макарово" був ОСОБА_4 ;
- 21.02.2012 керівником ЗАТ "Макарово" є ОСОБА_1, а з 20.08.2012 він зазначений як "голова комісії з припинення або ліквідатор", що також підтверджується копією виписки з "Бюлетеня державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 28.08.2012 за № 223 (23), в якому міститься повідомлення про припинення ЗАТ "Макарово".
9. 17.09.2007 між ЗАТ "Макарово" в особі фінансового директора ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 07.09.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійка В. В. та зареєстрованої в реєстрі за № 4351, та ПАТ КБ "Надра" укладені кредитні договори № 51/КЛ/2007-978/980, № 52/КЛ/2007-978 та № 53/КЛ/2007-978, в забезпечення виконання яких укладений договір іпотеки від 17.09.2007 та договір застави обладнання від 23.11.2007.
10. У зв'язку із невиконанням боржником своїх договірних зобов'язань, ПАТ КБ "Надра" звернулось до суду із позовними заявами до ЗАТ "Макарово" про стягнення заборгованості.
11. За наслідками розгляду позовних заяв ПАТ КБ "Надра" відповідними рішеннями суду:
- від 18.04.2012 у справі № 26/058-11 стягнуто заборгованості за кредитним договором № 51/КЛ/2007-978/980 у розмірі 17 510 726,27 грн; 7 150 925,89 грн заборгованості за процентами; 173 802,66 грн пені за порушення строку сплати кредиту; 109 249,12 грн пені за порушення сплати процентів, 1 629 141,94 грн інфляційних витрат за порушення сплати кредиту; 597 101,13 грн інфляційних витрат за порушення сплати процентів, 25 500,00 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- від 18.04.2012 у справі № 21/086-11 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 52/КЛ/2007-978 у розмірі 925 644,75 Євро; 20 756,24 Євро пені за порушення строків по сплаті кредиту; 147 711,49 Євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 10 096,88 Євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом; 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 55 603,17 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту; 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 22 019,42 дол. США пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом; 325 000 Євро заборгованості по сплаті акредитиву; 405 766,72 грн заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву; 52 530,50 грн інфляційних втрат за порушення строків по сплаті комісії за обслуговування акредитиву; 25 414,70 грн державного мита; 235,21 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- 10.05.2012 у справі № 26/064-11 стягнуто 1 400 513,23 Євро заборгованості за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978; 405 564,63 грн заборгованості за процентами в Євро, 8 684 238,15 грн заборгованості за кредитом у гривні, 3 969 860,20 грн заборгованості за процентами у гривні; 1 240 451,53 грн інфляційної складової боргу, 25 500,00 грн державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
12. На виконання зазначених рішень судом видано накази від 03.05.2012 № 26/058-11 та від 28.05.2012 № 26/064-11, які перебували на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України у зведеному виконавчому провадженні за № НОМЕР_1.
13. У межах зазначеного виконавчого провадження 04.02.2013 проведені прилюдні торги/аукціон з реалізації майна ЗАТ "Макарово" (цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, земельна ділянка за кадастровим номером 3222755102:00:003:0008, загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплект обладнання переробки), переможцем яких було визнано ТОВ "Рейкон".
14. Рішенням суду від 17.10.2014 у справі № 911/4822/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2015, зокрема, визнано недійсними результати проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного боржнику майна цілісного майнового комплексу, земельної ділянки на якій розташований майновий комплекс та комплект обладнання переробки. Підставою для визнання недійсних результатів прилюдних торгів/аукціону є те, що організатор торгів після втрати відповідних повноважень та виключення з переліку спеціалізованих організацій, що мали право здійснювати реалізацію арештованого майна, провів відповідні торги/аукціон.
15. Обставини, які встановлені рішенням суду від 17.10.2014 у справі № 911/4822/13, стали підставою для подання інших судових позовів ініційованих ЗАТ "Макарово", а саме: справа № 911/2419/15 - про визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності, виданих та зареєстрованих за ТОВ "Рейкон" (рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2015, залишене у силі постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015); справа № 911/706/16 - про витребування відповідного майна від ТОВ "Рейкон" (рішення суду від 19.05.2016, залишене у силі постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016); справа № 370/401/17 - про скасування нотаріальних дій (рішення Макарівського районного суду Київської області від 14.06.2017, залишене у силі постановою Верховного Суду від 28.03.2018). За результатами розгляду відповідних позовів судами було відмовлено ЗАТ "Макарово" у їх задоволенні.
16. 08.07.2008 між ОСОБА_1 (комітент) та ЗАТ "Макарово" в особі генерального директора ОСОБА_4 (комісіонер) укладено договір комісії № 07\2008-1 за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти в інтересах останнього від свого імені угоду, або декілька угод на купівлю обладнання. Комітент у відповідності до даного договору зобов'язується перерахувати комісіонеру протягом 4-ох календарних місяців з моменту підписання цього договору грошові кошти в сумі 3 450 000,00 грн, що становить максимальну ціну придбання комісіонером обладнання.
17. 31.03.2009 між ТОВ "Міленум-телеком" в особі ОСОБА_2 (замовник) та ЗАТ "Макарово" (виконавець) в особі генерального директора ОСОБА_4 укладено договір № 31/03 за умовами якого за дорученням замовника, виконавець зобов'язується власними силами виконати роботу по виготовленню продукції (сухого яєчного порошку), у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
18. 01.03.2013 між ТОВ "Міленум-телеком" в особі ОСОБА_2 та ЗАТ "Макарово" в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 укладено угоду по розірванню вищевказаного договору. При цьому, у зазначеній угоді вказано, що виконавець визнає заборгованість за договором № 31/03 від 31.03.2009 у розмірі 5 275 000,00 грн.
19. 25.06.2014 до суду звернулося ПАТ КБ "Надра" із заявою про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Макарово", у зв'язку із нездатністю останнього погасити наявну у нього заборгованість.
20. Ухвалою суду від 14.07.2014 (суддя Скутельник П. Ф.), яка залишена в силі постановою Київського апеляційного господарського суду, від 16.09.2014, зокрема, відкрито провадження у справі № 911/2581/14 у справі про банкрутство ЗАТ "Макарово". Проте, постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014 вищезазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду.
21. Ухвалою суду від 30.03.2016 у справі № 911/2581/14 (яка залишена у силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 та Вищого господарського суду України від 11.10.2016), зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Макарово" за заявою ПАТ "КБ "Надра", визнано останнього кредитором боржника з безспірними грошовими вимогами у розмірі 66 172 862,80 грн.
22. Ухвалою суду від 15.02.2017, зокрема, затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ "Макарово" до якого включено грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 1 704 000,00 грн та ТОВ "Міленіум-телеком" у розмірі 7 793 613,41 грн. Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що боржник не виконав умов: договору комісії від 08.07.2008 № 07\2008-1 в частині вчасного повернення грошових коштів у відповідному розмірі; договору від 31.03.2009 № 31/03 в частині невиконання відповідних робіт та не здійснення боржником повної оплати за поставлений товар. У свою чергу, доказів визнання відповідних договорів недійсними у встановленому порядку, учасниками справи суду надано не було.
23. Постановою суду від 29.11.2017 у справі № 911/2581/14 боржника - ЗАТ "Макарово" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Цвітненка Д. М.
24. Ухвалою суду від 29.05.2019, залишеною в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ "Макарово", ліквідовано боржника та закрито провадження у справі № 911/2581/14. Проте, постановою Верховного Суду від 02.06.2020, зокрема, скасовано вищезазначені судові рішення та постановлено передати справу № 911/2581/14 до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури. Підставою для скасування рішень судів є, зокрема, неповне дослідження обставин справи щодо невжиття ліквідатором належних заходів задля формування ліквідаційної маси та відсутність оформлення ним належних документів, які могли б бути предметом розгляду у відповідному засіданні.
25. 19.08.2020 ліквідатор звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ "Овостар" про витребування з володіння останнього на користь ЗАТ "Макарово": цілісного майнового комплексу загальною площею 8 276,00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації наведеній у протоколі проведення аукціону з реалізації арештованого майна, що є власністю ЗАТ "Макарово" від 04.02.2013 № 00-0026/12, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26. Рішенням суду від 30.11.2020 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20), залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.10.2021, у задоволені вищезазначеної позовної заяви відмовлено повністю.
27. Ухвалою суду від 16.11.2020 за клопотаннями кредиторів у справі про банкрутство - ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Фінгруп фактор" відсторонено арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. від виконання повноважень ліквідатора боржника. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 зазначене судове рішення скасоване.
28. 08.08.2022 (до матеріалів справи про банкрутство) та 19.12.2022 (до матеріалів заяви про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатором подано звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Макарово", в якому зроблено висновок про наявність у діях керівництва ЗАТ "Макарово" ознак доведення до банкрутства та наявність дій із приховування банкрутства. Підставою для такого висновку є те, що:
- боржник перестав виконувати зобов'язання з погашення заборгованості перед ПАТ КБ "Надра" у 2008 році, проте, незважаючи на наявність грошових зобов'язань перед зазначеною банківською установою, керівниками ЗАТ "Макарово" ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладені відповідні угоди із ТОВ "Міленіум-телеком" на загальну суму 7 794 831,41 грн та ОСОБА_1 - на суму 1 705 218,00 грн;
- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Міленіум-телеком" є заінтересованими особами стосовно боржника, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одночасно були власниками боржника, та відповідно здійснювали контроль над ЗАТ "Макарово";
- угоди укладені між боржником та відповідними особами не мали економічної мети, а були направлені лише на збільшення кредиторської заборгованості;
- чистий збиток боржника за результатом у 2010 році становив 13 148 000,00 грн; у 2011 році - 3 150 000,00 грн; у 2012 році - 741 000,00 грн; у 2013 році - 0,00 грн, однак, станом на 2011 рік заборгованість боржника лише перед ПАТ КБ "Надра" становила понад 71 384 435,48 грн, відомості про що не відображені у фінансових звітах.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
29. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22) заяву ліквідатора ЗАТ "Макарово" Цвітненка Д. М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв?язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
30. Судове рішення прийнято з посиланням на приписи статті 215 ГК України, статті 61 КУзПБ, статей 253, 256, 261, 267 ЦК України та мотивоване тим, що на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності у ліквідаційній процедурі ЗАТ "Макарово" ліквідатором не вжито заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів, що є обов'язковою передумовою для звернення із такою заявою, оскільки дозволить ліквідатору з'ясувати розмір субсидіарної відповідальності, який визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
31. При цьому, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ліквідатора ЗАТ "Макарово" Цвітненка Д. М. про покладення субсидіарної відповідальності, то інститут позовної давності у даному випадку застосуванню не підлягає.
Короткий зміст постанови апеляційного суду та мотиви її постановлення
32. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 апеляційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2023 - без змін.
33. Апеляційний суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів виконання арбітражним керуючим вищезазначених положень КУзПБ саме під час здійснення повноважень ліквідатора ЗАТ "Макарово".
34. Таким чином, на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності у ліквідаційній процедурі ЗАТ "Макарово" ліквідатором не вжито заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів, що є обов'язковою передумовою для звернення із такою заявою, оскільки дозволить ліквідатору з'ясувати розмір субсидіарної відповідальності, який визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
35. При цьому інших суттєвих обставин та доказів на їх підтвердження щодо наявності правових підстав для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності ліквідатором у своїй заяві не наведено.
36. З урахуванням зазначеного апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновників ЗАТ "Макарово" є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
37. 10.07.2023 ліквідатор ЗАТ "Макарово" Цвітненко Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22) у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги
38. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 (911/1311/22) визначено склад суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Жуков С. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023.
39. Верховний Суд ухвалою 20.07.2023 відкрив касаційне провадження у справі № 911/2581/14 (911/1311/22) за касаційною скаргою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" Цвітненко Д. М., призначив її розгляд на 03.08.2023 та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
40. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 відкладено розгляд справи до 10.08.2023.
41. У судове засідання 10.08.2023 з'явилися ліквідатор боржника та ОСОБА_1, інші учасники справи своїх представників для участі у судовому засіданні не направили.
42. Учасники справи про неможливість явки в судове засідання чи реалізувати свої процесуальні права з поважних причин Верховний Суд не повідомляли.
43. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
44. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 10.08.2023, обов'язковою не визнавалася.
45. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу її учасників.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
46. В обґрунтування доводів касаційної скарги ліквідатора ЗАТ "Макарово" Цвітненко Д. М. стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення приписів процесуальних норм, посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, як підстави касаційного оскарження, та зазначає в контексті цих підстав про:
- неврахування при ухваленні оскаржуваних рішень правових висновків Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі № 916/329/21 (916/3073/21), від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 (в межах справи № 917/50/13-г про банкрутство) та від 26.01.2022 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/1631/20);
- помилковість висновків судів щодо необґрунтованості заяви ліквідатора, адже матеріали справи підтверджують, що ліквідатором здійснено значний обсяг дій для виявлення та інвентаризації майна ЗАТ "Макарово", з'ясування фінансового стану боржника в межах справи № 911/2581/14 про банкрутство ЗАТ "Макарово", однак таким доказам не надано оцінку, що вказує на відсутність повного та всебічного дослідження доказів судом.
Доводи інших учасників справи
( ОСОБА_1 )
47. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у зв'язку з тим, що зазначені ліквідатором боржника правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, що не є подібними цій справі, отже не можуть бути підтвердженням підстав касаційного оскарження, визначених касантом.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
48. Щодо наведеного у пункті 3 цієї постанови питання Верховний Суд, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його банкрутства
49. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
50. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
51. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
52. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на її органи управління, засновників (учасників, акціонерів) товариства-боржника.
53. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ від 21.10.2019, частини п'ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) до 21.10.2019, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
54. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
55. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).
56. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
57. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав і законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
58. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
59. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
60. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
61. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.
62. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
63. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
64. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.
65. Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо, адже наведений перелік прикладів не є вичерпним.
66. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
67. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
68. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
69. Отже, навіть за наявності цієї презумпції, саме на ліквідатора покладено обов'язок довести обставини за яких вона застосовна у конкретній справі, в першу чергу недостатність ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів і вже за встановлення таких обставин - наявність ознак доведення до банкрутства боржника, склад такого правопорушення.
70. До того ж слід враховувати, що презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
71. Отже, лише якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги
72. Предметом розгляду у цій справі є заява ліквідатора ЗАТ "Макарово" Цвітненка Д. М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його акціонерів, мотивована доведенням ЗАТ "Макарово" до банкрутства з вини відповідачів.
73. Ця заява мотивована відсутністю у ЗАТ "Макарово" будь-якого майна для задоволення вимог кредиторів та доведенням цього товариства до банкрутства внаслідок дій акціонерів, а саме укладення у 2008 та 2009 роках двох угод, що не мали економічної мети, за участю осіб, заінтересованих стосовно боржника.
74. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує на тому, що позивач (заявник) як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
75. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у покладенні субсидіарної відповідальності на акціонерів боржника через передчасне і необґрунтоване належним чином звернення ліквідатора ЗАТ "Макарово" із відповідною заявою, оскільки такому зверненню мало передувати вчинення ним усієї передбаченої законом сукупності дій для з'ясування майнового стану боржника та формування ліквідаційної маси.
76. Верховний Суд наголошує, що переглядаючи ці судові рішення за касаційною скаргою ліквідатора ЗАТ "Макарово" відповідно до статті 300 ГПК України він перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. Як неодноразово зазначав Верховний Суд системний аналіз приписів частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про те, що визначенню розміру субсидіарної відповідальності для звернення із відповідною заявою передує формування ліквідаційної маси, адже законодавець передбачив, що розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, а суми, стягнені в порядку субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, включаються саме до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів боржника.
78. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (див. постанови Верховного Суду постанови від 04.03.2021 у справі № 911/1814/17, 20.04.2021 у справі № 920/799/17, 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 22.03.2023 у справі № 5/58 ).
79. Тому, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15; від 20.04.2021 у справі № 920/799/17; від 29.09.2021 у справі № 904/7679/15; від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18; від 25.11.2021 у справі № 33/30; від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20); 17.01.2023 у справі № 910/1864/18).
80. Суди попередніх інстанцій правильно визначили, що періодом за який передусім має здійснюватися аналіз фінансового становища ЗАТ "Макарово" є 2013-2015 роки, тобто три роки до дати порушення справи про банкрутство 30.03.2016, як це передбачено у пункті 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361; надалі - Методичні рекомендації).
81. Ліквідатор з дня свого призначення зобов'язаний здійснити аналіз фінансовий стан банкрута - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності боржника з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності тощо (частина перша статті 61 КУзПБ). Обов'язок здійснення такого аналізу був передбачений і Законом про банкрутство, що діяв на час визнання банкрутом ЗАТ "Макарово" постановою суду від 29.11.2017.
82. Для з'ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанови Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у cправі № 916/100/20).
83. Отже, для ініціювання застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальний аналіз фінансового стану та господарської діяльності банкрута за три роки до дати відкриття провадження у справи про банкрутство та з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки між діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо незадоволення їх кредиторських вимог.
84. Під час здійснення такого аналізу ліквідатор повинен дослідити: відповідні правочини; дії заявників та керівників боржника, які призвели до негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог; фінансову документацію боржника; заходи, які вжиті ліквідатором з метою пошуку майна боржника (направлення запитів до державних органів/установ/організацій, проведення інвентаризації майна боржника тощо). Ураховуючи, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство перебував у ліквідації (в процедурі передбаченої статтями 110-112 ЦК України), дослідженню також підлягають дії посадових осіб під час проведення такої ліквідації, зокрема але не виключно на підставі джерел, перелік яких наведений у пункті 1 розділу ІІ Методичних рекомендацій.
85. Разом з тим, обставини відсутності у ліквідатора через неотримання, ненадання керівником (іншими уповноваженими суб'єктами) необхідної для відповідного аналізу первинної документації мають бути перевірені судом на предмет ознак ухилення цих осіб від відповідальності, проте самі по собі без надання оцінки усієї сукупності обставин справи і причин відсутності первинних документів, не може виправдовувати посилання ліквідатора лише на відомості у фінансових звітах, адже зазначене може призвести до порушення приписів щодо допустимості доказів та їх безпосередньої оцінки судом у господарському процесі.
86. За таких обставин для отримання необхідних документів ліквідатор наділений правом звертатися із запитами до податкових чи інших державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, контрагентів і кредиторів боржника, фізичних осіб та просити господарський суд сприяти у отриманні/витребуванні необхідних відомостей.
87. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що ліквідатор склав звіт про аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Макарово", де зазначив висновок, що в діях керівництва (посадових осіб) ЗАТ "Макарово" вбачаються ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості підприємства та наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, тобто, доведення до банкрутства; наявні дії з приховування банкрутства, а саме встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності.
88. Проте для формування відповідних висновків ліквідатор аналізував лише фінансові звіти ЗАТ "Макарово" за період з 2011-2016 роки і заяви ОСОБА_6 та ТОВ "Міленіум-телеком" про визнання грошових вимог до ЗАТ "Макарово", які не можуть бути достатнім обґрунтуванням зазначених ліквідатором висновків, які зроблені ліквідатором у звіті.
89. Так, зокрема без належного аналізу в аспекті притягнення до субсидіарної відповідальності акціонерів боржника залишено те, що договір комісії № 07\2008-1 між ОСОБА_1 (комітент) та ЗАТ "Макарово" укладено 08.07.2008, а договір підряду № 31/03 між ТОВ "Міленум-телеком" в особі ОСОБА_2 (замовник) та ЗАТ "Макарово" (виконавець) укладено 31.03.2009, тобто більше ніж за шість років до відкриття 30.03.2016 провадження у справі про банкрутство боржника.
90. При цьому, існуючі на той час зобов'язання ЗАТ "Макарово" перед ПАТ КБ "Надра" за кредитними договорами № 51/КЛ/2007-978/980, № 52/КЛ/2007-978 та № 53/КЛ/2007-978 були забезпечені іпотекою за договором від 17.09.2007 та заставою за договором від 23.11.2007 майна боржника.
91. З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що цей звіт складено без детального дослідження фінансового становища ЗАТ "Макарово" у період, що підлягає оцінці, дій/бездіяльності відповідальних осіб, які за твердженням ліквідатора сприяли виникненню кризової ситуації на підприємстві, та причинно-наслідкового зв'язку між діями засновників ЗАТ "Макарово" і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог.
92. До того ж, ліквідатор боржника у поданому ним до суду звіті не відобразив на підтвердження повноти вчинених дій у ліквідаційній процедурі всіх заходів, які він здійснив для пошуку майна банкрута.
93. Як визначено у частині другій статті 61 КУзПБ розмір субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
94. Отже, спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких визначає обсяг субсидіарної відповідальності винних у доведені до банкрутства осіб.
95. Неповнота з'ясування ліквідатором обставин з якими пов'язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів (див. постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, від 08.12.2022 у справі № 904/4387/19, від 07.03.2023 у справі № 911/101/21 (911/3174/21)).
96. Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20).
97. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання приписів частини першої статті 61, статті 62 КУзПБ ліквідатором здійснено ряд запитів та отримано на них відповіді відповідних державних органів щодо майнового стану боржника, проте з їх аналізу вбачається, що інформація запитувалася станом на певну дату, отже свідчить про відсутність у боржника майна саме у певний момент, відтак сама по собі не дає уявлення про динаміку змін у майновому стані боржника, що не було належним чином з'ясовано і проаналізовано ліквідатором.
98. Тому, суди правильно виснували, що за відсутності докладного аналізу і доказів на підтвердження того, що у ЗАТ "Макарово" не було майна протягом вищезазначеного періоду, недостатньо підстав стверджувати, що ліквідатором вжиті усі належні дії, спрямовані на виявлення і повернення активів боржника.
99. Оскільки ліквідатор не встановив факт наявності (відсутності) майна у ЗАТ "Макарово" у спірний період, яке б підлягало включенню до ліквідаційної маси, то підстави вважати, що ним вжиті дії на формування відповідної маси (у тому числі шляхом подання до суду заяв про повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб) відсутні.
100. До того ж, суди встановили, що матеріали справи не містять доказів виконання арбітражним керуючим вимог частини першої статті 61 КУзПБ щодо проведення інвентаризації майна боржника.
101. Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності у ліквідаційній процедурі ЗАТ "Макарово" ліквідатором не вжито всіх заходів спрямованих на виявлення активів боржника для задоволення вимог кредиторів, що є обов'язковою передумовою для звернення із такою заявою.
102. Звернення ліквідатора із відповідною заявою до моменту здійснення всіх дій щодо розшуку майна банкрута, реалізації майна банкрута та проведення розрахунків із кредиторами не відповідає вимогам законодавства, адже унеможливлює визначення розміру субсидіарної відповідальності (див. постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 4/44-Б (906/811/20), від 22.03.2023 у справі № 5/58).
103. Як правильно зауважили суди попередніх інстанцій за недоведення ліквідатором розміру вимог, заявлених в порядку субсидіарної відповідальності акціонерів ЗАТ "Макарово", інші зазначені ним у заяві обставини не можуть вважатися такими, що повною мірою підтверджують наявність підстав для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності у заявленому до стягнення розмірі.
104. З огляду на наведене та враховуючи приписи статті 300 ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ЗАТ "Макарово" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як акціонерів боржника, через передчасність і необґрунтованість такої вимоги ліквідатора.
105. Тому касаційна скарга ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. не підлягає задоволенню і правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
106. Водночас суд звертає увагу, що положення частини другої статті 61 КУзПБ закріплюють та гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності, що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
107. Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.
108. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями чи бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.
109. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов'язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв'язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.
110. Вочевидь, такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці як під час розгляду заяви ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ, так і щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.
111. Як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини справи, ліквідатором ЗАТ "Макарово" Цвітненком Д. М. не доведено належними та допустимими доказами стверджуваного ним розміру вимог, заявлених до акціонерів боржника в порядку притягнення їх до субсидіарної відповідальності, а заява ліквідатора не містить змістовного аналізу дій/бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є одночасно акціонерами та іншими особами стосовно ЗАТ "Макарово" у правовідносинах, якими ліквідатор обґрунтував покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
112. За наведеного вище сам по собі опис складного фінансово-господарського становища ЗАТ "Макарово" та окремих правочинів товариства, вчинених поза межами періоду, що підлягає обов'язковому аналізу у зв'язку з банкрутством боржника, не може бути достатнім обґрунтуванням підстав для застосування інституту субсидіарної відповідальності акціонерів у цій справі.
113. Відсутність (ненадання) належного обґрунтування (у т.ч. доказів) на підтвердження хоча б одного з елементів/складових порушення, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства позбавляє суд підстав для визначення суб'єктів відповідальності, встановлення вини у діях/бездіяльності цих осіб та покладення субсидіарної відповідальності на цих суб'єктів (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21)).
114. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки в цілому зводяться до суб'єктивного тлумачення визначених КУзПБ умов для покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство без урахування умов та підстав за яких саме такий вид відповідальності може бути застосований до осіб винних у доведенні боржника до банкрутства та обставин наведених ліквідатором боржника в обґрунтування вимог поданої ним до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
115. Крім того неаргументованими є доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки у справах наведених скаржником у касаційній скарзі та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів.
116. Решта аргументів скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.
117. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
118. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
119. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз доводам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.
120. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
121. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Щодо суті касаційної скарги
122. Доводи ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
123. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
124. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
125. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. належить залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22) - без змін.
Щодо судових витрат
126. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
127. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку належить до об'єктивної сторони цього правопорушення за відсутності якого покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб унеможливлюється.
128. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов'язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв'язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.
129. Формально подана ліквідатором заява не може слугувати підставою для її задоволення та/або для скасування судових рішень про відмову в покладенні субсидіарної відповідальності, однак, вочевидь, що такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.
На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 та ухвалу Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/2581/14 (911/1311/22) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. Г. Пєсков