Іменем України
05 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/527/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУКАМОЛ",
вул. Підводника Китицина, 5А, м. Чернігів, 14026;
до відповідача: Фермерського господарства "ЧЕРНИСЬКЕ",
провул. Шкільний, 5, с. Черниш, Чернігівський район, Чернігівська область, 15526
про стягнення 1 556 802,31 грн;
Представники сторін:
від позивача: Борода А.В.,
від відповідача: не прибув;
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МУКАМОЛ" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "ЧЕРНИСЬКЕ" про:
- стягнення з відповідача на користь позивача боргу (суми попередньої оплати) в розмірі 899 616,00 грн, 57 183,76 грн - інфляційних, 14 640,33 грн - 3% річних по договору поставки № 30 від 21 квітня 2020 року;
- стягнення з відповідача на користь позивача боргу (суми попередньої оплати) в розмірі 198 000,00 грн, 26 192,75 грн - інфляційних, 6 818,79 грн - 3% річних по договору поставки № 50 від 11 червня 2020 року
- стягнення з відповідача на користь позивача боргу (суми попередньої оплати) в розмірі 300 000,00 грн, 39 685,98 грн - інфляційних, 10 331,51 грн - 3% річних по договору поставки № 59 від 18 червня 2020 року
- стягнення з відповідача на користь позивача боргу (суми попередньої оплати) в розмірі 3 769,42 грн, 443,87 грн - інфляційних, 119,90 грн - 3% річних по договору поставки № 75 від 29 грудня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2023 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), учасникам судового процесу встановлено строки для подання письмових заяв.
10.05.2023 розпорядженням керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/22/23 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/527/23” у зв'язку з терміновою відпусткою судді Ноувен М.П., справу передано на розгляд судді Фесюрі М.В., про що сформовано протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2023 справу №927/527/23 прийнято до розгляду судом у складі судді Фесюри М.В. зі стадії підготовчого провадження, перебіг строків розгляду якої розпочато спочатку, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №927/527/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.05.2023,10:30. Учасникам судового процесу встановлено строки для подання письмових заяв.
30.05.2023 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.07.2023, 11:00.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги 06.07.2023, підготовче засідання, призначене на 06.07.2023, 11:00 не проводилось. У зв'язку з чим, суд постановив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та перенесення підготовчого засідання на 24.07.2023 на 12:00.
У підготовчому засіданні 24.07.2023 суд постановив із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.08.2023 на 09:00.
Враховуючи термінове відрядження судді Фесюри М.В. у період з 10.08.2023 до 11.08.2023, призначене на 11.08.2023 судове засідання не проводилося, наступне судове засідання було призначено на 05.09.2023 о 09:30.
У судове засідання 05.09.2023 прибув представник позивача.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання не прибув, причину неявки не повідомив, що підтверджено поштовим повідомленням №1441600080555 від 08.08.2023.
Відзив на позов відповідач не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мукамол" (покупець, позивач) та Фермерським господарством «Черниське» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №30 (далі - Договір №30), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пшеницю ІІ класу урожаю 2020 року, в подальшому - товар, в кількості 335,00 тон на суму 1005000,00 грн.
За умовами п. 1.2 Договору ціна, кількість та якість товару визначається за домовленістю між продавцем та покупцем і підтверджується рахунками та видатковими накладними продавця.
Згідно з п. 2.2 Договору поставка здійснюється автотранспортом покупця. Приймання-передача здійснюється в пункті відвантаження товару.
У відповідності до п.2.4. Договору у разі, коли поставка товару здійснюється автотранспортом продавця, прийом товару і перехід права власності на нього відбувається на складі покупця.
Розрахунок проводиться у безготівковому порядку (п.3.1. Договору № 30).
Покупець оплачує вартість товару шляхом перерахування 100% передплати грошових коштів на рахунок продавця. Фактом оплати є день надходження грошей на рахунок продавця (п.3.2 Договору № 30).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020. В разі, якщо до перебігу терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік.
На виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок №7 від 21.04.2020 на оплату в сумі 966000,00 грн. за пшеницю.
На підставі зазначеного рахунку ТОВ «Мукамол» здійснило попередню оплату за пшеницю, що підтверджується виписками з банку від 24.04.2020 на суму 405000,00 грн (№111), від 06.05.2020 на суму 156500,00 грн (№119), від 13.05.2020 на суму 293500,00 грн (№125), від 11.06.2020 на суму 111000,00 грн (№246). А всього на загальну суму 966000,00
На виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок № 8 від 21.04.2020 на оплату в сумі 39000,00 грн.
На підставі зазначеного рахунку ТОВ «Мукамол» здійснило попередню оплату за пшеницю, що підтверджується випискою з банку від 11.06.2020 (№247) в сумі 39000,00.
В свою чергу, 10.08.2021 відповідачем здійснено поставку позивачу товару в кількості 16,99743 на суму 105384,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №25 від 10.08.2021.
Інших поставок у визначений договором № 30 строк не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення попередньої оплати в сумі 899616,00 грн. за договором поставки №30 від 21 квітня 2020 року.
11.06.2020 між сторонами укладено договір поставки № 50 (далі в тексті - Договір №50), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пшеницю II класу урожаю 2020 року (в подальшому Товар), в кількості 66,00 тон на суму 198000,00 грн. (п.1.1 договору № 50).
У відповідності до п.2.1 договору №50 продавець зобов'язується поставити товар з 01.08.2020 по 31.12.2020.
У відповідності до п.3.2 договору№ 50 Покупець оплачує вартість товару шляхом перерахування 100% передплати грошових коштів на рахунок Продавця.
Відповідачем 11.06.2020 виставлено позивачу рахунок №11 на суму 198000,00 грн.
На виконання умов договору ТОВ «Мукамол» здійснило попередню оплату за товар на загальну суму 198000,00 грн., що підтверджується виписками з банку від 11.06.2020 (№147) та від 15.06.2020 (№248).
Відповідач поставку товару у визначений договором строк не здійснив, у з'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про повернення попередньої оплати в сумі 198000, 00 грн. за договором поставки №50 від 11.06.2020 року.
18.06.2020 між сторонами укладено договір поставки №59, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пшеницю II класу урожаю 2020року (в подальшому Товар), в кількості 100,0 тон на суму 300000,00 грн. (п.1.1 договору).
У відповідності до п.2.1 договору №59 Продавець зобов'язується поставити Товар з 01.08.2020 по 31.12.2020.
У відповідності до п.3.2 договору №59 Покупець оплачує вартість товару шляхом перерахування 100% передплати грошових коштів на рахунок Продавця.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок №15 від 18.06.2020 на оплату в сумі 300000,00 грн.
На підставі виставленого рахунку ТОВ «Мукамол» здійснило попередню оплату за товар на суму 300000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 10.07.2020 (№187).
Відповідач поставку товару у визначений договором строк не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про повернення попередньо сплаченої суми в розмірі 300000,00 грн. за договором поставки №59 від 18.06.2020 року.
29 грудня 2020 року між сторонами укладено договір поставки №75, за умовами якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити жито урожаю 2021 року (в подальшому Товар), в кількості 125,0 тон на суму 500000,00 грн. (п.1.1 договору).
У відповідності до п.2.1 договору №75 Продавець зобов'язується поставити Товар з 01.07.2021 по 31.08.2021.
У відповідності до п.3.2 договору №75 Покупець оплачує вартість товару шляхом перерахування 100% передплати грошових коштів на рахунок Продавця.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок №61 від 29.12.2020 на оплату в сумі 500000,00 грн.
На виконання умов договору на підставі виставленого рахунку ТОВ «Мукамол» здійснило попередню оплату за товар на суму 500000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 30.12.2020 (№549).
28.07.2021 відповідачем здійснено часткову поставку товару: на суму 396375,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №16 та 02.08.2021 на суму 99855,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №21.
Інших поставок у визначений договором № 75 строк відповідач не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про повернення попередньо сплаченої суми в розмірі 3769,42 грн. за договором поставки №75 від 29.12.2020 року.
У порушення умов зазначених договорів відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, товар позивачу у передбачений договорами строк та обсязі не поставив.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
За доводами позивача, під час проведення звірки розрахунків відповідач визнав заборгованість у сумі 1401385,42грн, що підтверджується актами звірки, що підписані сторонами.
Актом звірки розрахунків станом на 31.01.2023 відповідач визнав заборгованість в сумі 899616,00 грн, актом звірки станом на 31.01.2023 відповідач визнав заборгованість в сумі 198000,00 грн, актом звірки розрахунків станом на 31.03.2023 відповідач визнав заборгованість в сумі 300000,00 грн., актом звірки розрахунків станом на 31.01.2023 відповідач визнав заборгованість в сумі 3769,42 грн.
Заборгованість з попередньої оплати у сумі 1401385,42 грн заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 123506,36 грн та 3% річних в сумі 31910,53 грн, що підтверджено наявним у позовній заяві розрахунком.
Відзив на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт внесення позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати за договорами поставки №30 від 21.04.2020, № 50 від 11.06.2020, № 59 від 18.06.2020, № 75 від 29.12.20220 у сумі 1401385,42 грн.
Докази поставки товару у повному обсязі у відповідності до умов договорів у матеріалах справи відсутні.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Згідно з положеннями чинного законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Таким чином, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, а також у п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 1401385,42 грн.
З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 1401385,42 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в сумі 57183,76 грн та 3 % річних в сумі 14640,33 грн. за період з 10.08.2021 до 23.02.2022, нараховані на попередню оплату в сумі 899616,00 грн. за договором №30; інфляційні нарахування в сумі 26192,75 грн. та 3% річних в сумі 6818,79 грн., за період з 01.01.2021 до 23.02.2022, нараховані на попередню оплату в сумі 198000,00 грн. за договором № 50, інфляційні нарахування в сумі 39685,98 грн та 3 % річних в сумі 10331,51 грн. за період з 01.01.2021 до 23.02.2022, нараховані на попередню оплату в сумі 300000,00 грн. за договором №59; інфляційні нарахування в сумі 443,87 грн та 3 % річних в сумі 119,90 грн. за період з 02.02.2021 до 23.02.2022, нараховані на попередню оплату в сумі 3769,42 грн. за договором №75.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування проведено арифметично вірно.
Зважаючи на те, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на усі види грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми відсотків та інфляційних втрат на спірну суму грошових коштів. Аналогічна правова позиція щодо нарахування на суму попередньої оплати 3% річних та інфляційних втрат, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.03.2023, платіжну інструкцію №29 від 21.03.2023 на суму 3000,00 грн, рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, ордер про надання правничої допомоги серія СВ №1048101 від 15.03.2023.
Відповідно до п. 1 договору виконавець (Адвокатське об'єднання "Північна фортеця") надає замовнику (ТОВ "Мукамол") юридичну (правову) допомогу (послуги), пов'язану з питаннями представництва інтересів замовника у господарському суді у справі зі стягнення заборгованості.
Вартість юридичних послуг складає 3000,00 грн. без ПДВ за ведення окремої справи окремо (п. 5 договору).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.
Факт сплати клієнтом (позивачем) адвокату грошових коштів у сумі 3000,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією №29 від 21.03.2023 на суму 3000,00 грн.
Заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки ціна позову у справі склала 1556802,31 грн.
Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 3000 грн., які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.
З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд встановив, що позивачем при зверненні з позовом до суду допущено переплату судового збору в сумі 2691 грн., яка у відповідності до ЗУ «Про судовий збір» може бути повернута позивачу судом з державного бюджету в разі звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Черниське" (провул. Шкільний, 5, с. Черниш, Чернігівський район, 15526, код 34258209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукамол" (вул. Підводника Китицина, буд. 5А, м. Чернігів, 14026, код 42453958) попередню оплату у сумі 1401385 грн. 42 коп., інфляційних нарахувань у сумі 123506 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 31910 грн. 53 коп., судовий збір у сумі 23352 грн. 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/