18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"30" серпня 2023 р. м. Черкаси справа № 925/1242/15(925/751/20)
Вх.суду № 8849/23 від 12.06.2020
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Ніковською Д.С.,
за участю у судовому засіданні: Конопатського О.О. (від відповідача, адвокат, за ордером), Шульгіна Є.Г. (від фізичної особи-підприємця Костогриза О.П., представник за довіреністю), Костогриза О.П. (боржник, особисто),
у судове засідання не з'явились: Лойфер А.О. (від боржника у особі ліквідатора банкрута),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 09.06.2020 №02-02/05,
позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"
про стягнення 1 916 533,91 грн.,
поданої у межах справи за заявою
ініціюючого кредитора, Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області
до боржника, фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича
про банкрутство юридичної особи,
1. 12.06.2020 за вх.№8849/20 до суду звернувся боржник у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Лойфера А.Е., із позовною заявою від 09.06.2020 №02-02/05 з вимогами: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" (18001, м.Черкаси, вул.Вернигори, 4, ідентифікаційний код 32941044) на користь фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 ) 1 916 533,91 грн., з яких: 811 701,50 грн. - заборгованість з оплати вартості фактично виконаних будівельних робіт; 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів; 731 531,99 грн. - пеня, 213 834,93 грн. - інфляційні втрати, 80 188,10 грн. - 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.
25.06.2020 ухвалою суду позовну заяву прийнято судом до розгляду.
06.09.2022 рішенням Господарського суду Черкаської області (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" на користь фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича 845 467,20 грн., з яких: 766 189,81 грн. - заборгованість з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів та 12 710,70 грн. витрат зі сплати судового збору, у решті вимог відмовлено.
15.12.2022 на виконання вказаного вище судового рішення видано наказ суду.
13.04.2023 постановою Верховного Суду Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн. та у цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) залишити без змін. Постанову суду касаційної інстанції мотивовано наступним.
"34. Дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини невиконання Відповідачем обов'язку перед Боржником з оплати виконаних робіт та придбаних будівельних матеріалів, а отже й визнали доведеною наявність спірної заборгованості в частині заявленої до стягнення суми (766 189,81 грн. заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79277,39 грн. заборгованості з оплати будівельних матеріалів).
35. Звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення вказаних позовних вимог, Відповідач не спростовує наведені висновки щодо наявності спірного зобов'язання у відповідній частині, а також порушення у зв'язку з невиконанням такого зобов'язання прав Боржника, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі.
36. Натомість Відповідач посилається на неправильне застосування судами положень статті 264 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц. 39. Водночас з мотивувальних частин оскаржуваних рішення та постанови в цій справі Верховний Суд вбачає, що не зважаючи на наявність заяви Відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, заявленої у відзиві на позов від 30.09.2020, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини щодо початку перебігу позовної давності, наявності чи відсутності її спливу на момент звернення з позовом, зокрема з урахуванням наявності чи відсутності передбачених законом підстав для висновку про її зупинення чи переривання.
40. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами заяви Відповідача про застосування позовної давності та ненадання жодної правової оцінки викладеним у ній доводам та запереченням Боржника на таку заяву (в разі їх наявності).
44. Під час нового розгляду справи судам необхідно взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку обґрунтованості заяви Відповідача про застосування позовної давності та запереченням Боржника на таку заяву.
45. У решті судові рішення підлягають залишенню без змін, адже в касаційному порядку не оскаржені."
2. Ухвалою суду від 03.05.2023 справу прийнято судом у складі судді Хабазні Ю.А. до свого провадження.
3. У ході нового розгляду справи в частині вимог про стягнення 845 467,20 грн. сторонами надані наступні пояснення:
3.1. ФОП Костогриз О.П. у особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Лойфера А.Е., у заяві від 19.05.2023 №02-02/12 (а.с.27 т.12) та його представник у судовому засіданні 22.08.2023 вимоги підтримали повністю і пояснили,
що згідно з пунктами 12.1-12-3 договору та виходячи з підписання сторонами акту виконаних робіт за грудень 2012 слід вважати що він підписаний 31.12.2012, строк оплати і відлік строку позовної давності розпочався з 09.01.2012 (06.01.2012 субота, тому 08.012012 останній день строку сплати), закінчився відповідно 09.01.2015;
що провадження у справі № 370/399/14-ц Макарівського районного суду Київської області закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України
що провадження у справі Господарського суду Черкаської області №925/1879/15 закрито з тих підстав, що він має розглядатися у межах справи про банкрутство у зв'язку із зміною судової практики Верховного Суду (постанови у справах від 05.04.2018 №910/28439/17, від 19.06.2018 №908/4057/14, від 04.09.2018 №914/2660/15 та інші), а прямо таку норму було закріплено лише у Кодексі України з процедур банкрутства ;
що вказаних судових справах Костогриз О.П. не отримав ефективного судового захисту, однак є неправильним і несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист (постанови ВС від 15.05.2020 №922/1467/19, від 29.06.2021 №904/3405/19);
що наявна судова практика свідчить про наявність підстав для захисту порушеного права позивача навіть за умови подання відповідачем заяви про пропуск строку позовної давності;
що лист від 01.06.2018 відповідача та підписана ним мирова угода від 18.03.2019 є фактами визнання боргу відповідачем і переривання строку позовної давності, отже позов подано у червні 2020 року у межах строку позовної давності;
що Костогриз О.П. не передав ліквідатора банкрута ніяких документів стосовно вимог до ТОВ "Лейс" та усіляко приховував цей факт, тому ліквідатору нічого про ці правовідносини не було відомо;
що відлік строку позовної давності для ліквідатора банкрута розпочався саме з моменту, коли про порушення прав Костогриза О.П. стало відомо саме ліквідатору банкрута.
3.2. ТОВ "Лейс" (відповідач) у заяві від 18.05.2023 (а.с.14 т.13) та його представник у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили повністю і пояснили,
що оскільки судові рішення в частині стягнення 845 467,20 грн. скасовані, тому суд у ході нового розгляду справи повинен досліджувати не лише обставини перебігу і застосування строку позовної давності, а й доведеність обставин наявності боргу по суті та наявність підстав для стягнення цієї суми взагалі;
що висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті позовних вимог є безпідставними та суперечливими, тому не можуть бути покладені в основу нового судового рішення, зокрема, в частині погодження шести із шістнадцяти договірних цін до договору будівельного підряду та в частині підписання сорока чотирьох із п'ятдесяти семи довідок про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, оскільки частина вказаних документів підписана не уповноваженою особою, а частина - взагалі не підписана, оскільки Акти виконаних робіт КБ-2в та довідки КБ-3, на яких міститься підпис Попова В.В. чи відсутній будь-який підпис, на погодження керівнику відповідача не надавались;
що висновок експерта не може бути доказом у справі, оскільки експерт особисто у судовому засіданні підтвердив складення висновку виключно на підставі наявних у справі договірних цін до договору будівельного підряду, довідок про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та Актів виконаних робіт КБ-2в, які не можуть бути визнані доказами, оскільки експертом не враховані матеріали стосовно виконання інших робіт на об'єкті іншими особами, оскільки висновок не містить будь-яких розрахунків виходячи з обсягу і вартості виконаних робіт;
що суд першої інстанції помилково поклав в основу своїх розрахунків вартість фактично виконаних робіт на суму 2399189,81 грн., та визнав підтвердженість доказами придбання будівельних матеріалів на суму 79 277,39 грн;
що оскільки останній акт виконаних робіт був складений у грудні 2012 року, то відлік строку позовної давності почався з 10.01.2013 відповідно до п.12.2 договору будівельного підряду від 21.06.2012 №1 і сплив 10.01.2016, в той час як позов пред'явлений 12.06.2020;
що вказана обставина визнається самим позивачем (арбітражним керуючим Лойфером А.Е. і його представником), а особиста позиція Костогриза О.П. і його представника в даному випадку значення не має;
що про обізнаність позивача з порушенням його прав він дізнався з дати складення акту звірки взаємних розрахунків за період з 21.06.2012 до 01.02.2014 (т.9 а.с.15-17);
що лист від 01.06.2018 на адресу арбітражного керуючого Лойфера А.Е. з інформацією про готовність приступити до погашення боргу та мирову угоду від 18.03.2019 ТОВ "Лейс" підписало виключно виходячи з обставин наявності не скасованого судового рішення у справі №925/1879/15 про стягнення боргу, відкритого виконавчого провадження, накладених арештів на майно і рахунки відповідача та необхідністю вчиняти дії для того, що врятувати підприємство, не допустити порушення міжнародних контрактів, тому ці документи не можуть бути оцінені як визнання боргу відповідачем;
що згідно з мировою угодою від 18.03.2019 ТОВ "Лейс" визнавало лише ту суму 291 144,62 грн. згідно з актом звірки за період з 21.06.2012 до 01.02.2014;
що строк позовної давності сплив до вчинення цих дій, тому лист від 01.06.2018 та мирова угода від 18.03.2019 не переривають перебігу строку позовної давності;
що подання позову у справі №925/1879/15 також не перериває перебіг строку позовної давності, оскільки позов було залишено без розгляду;
що подання позову у справі № 370/399/14-ц до Макарівського районного суду Київської області не перериває і не зупиняє перебігу строку позовної давності, оскільки провадження у справі було закрито з тих підстав, що позов має розглядатись за правилами господарського судочинства.
3.3. Особисто Костогриз О.П. та його представник у заяві від 05.06.2023 №1-ю (а.с.39 т.12) і у судовому засіданні вимоги підтримали повністю та пояснили,
що у даному випадку відбувається новий повторний розгляд справи повністю в частині стягнення боргу у сумі 845 467,20 грн.;
що у справі наявні необхідні докази і висновок експерта для задоволення вимог по суті і стягнення цієї суми боргу;
що підписаний відповідачем акт звірки за 2014 рік охоплює як підписані так і не підписані відповідачем документи, отже відповідач ці документи визнавав як належні
що відлік строку позовної давності розпочався після пред'явлення вимоги ліквідатором банкрута від 06.04.2020 №02-02/04 у порядку ст.530 ЦК України з 08.05.2020, оскільки до цього часу такої вимоги пред'явлено не було, оскільки згідно з договором підряду відлік строку позовної давності міг розпочатись лише у випадку підписання остаточного акта, оскільки усі заплановані роботи не були виконані (а було виконано лише їх частину) і останній акт за усіма цими роботами не складався, то й строк оплати не настав і відповідно не розпочався перебіг строку позовної давності;
що позови у справах № 370/399/14-ц Макарівського районного суду Київської області та №925/1879/15 Господарського суду Черкаської області не можуть бути розцінені як вимоги відповідно до ч.2 ст.530, тому обов'язок платити у ТОВ "Лейс" у зв'язку з їх пред'явленням не виник;
що постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) скасовано лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн., у стягненні ж решти боргу пені, інфляційних і 3% річних відмовлено саме з тих підстав, що строк оплати боргу настав після пред'явлення вимоги ліквідатором банкрута від 06.04.2020.
що наявні у справі документи про виконання робіт на об'єкті іншими особами не спростовують обсягу виконаних Костогризом О.П. робіт;
3.4. Експерт у судовому засіданні 01.08.2023 на запитання учасників справи та головуючого пояснив,
що на його вимогу для проведення експертизи йому не були надані проектно-кошторисна документація (надано лише проект без кошторису), акт прихованих робіт та загальний журнал робіт, тому експертизу не можна вважати повною, але вона проводилася за наявними у справі матеріалами;
що згідно з інструкцією допускається проведення експертизи за частиною наданих документів, тому її й було проведено за наявними документами;
що при проведенні експертизи перевіряв наявні у справі акти виконаних робіт на відповідність державним будівельним нормам та фактично виконаним на об'єкті роботам безпосередньо при виході на об'єкт;
що при підрахунку вартості були виключені подвійно зафіксовані роботи
4. Ліквідатор банкрута, який не прибув у судове засідання був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник просив розглядати справу без його участі.
При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс)
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
5. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.
21.06.2012 між Відповідачем (замовник) та Боржником (підрядник) укладено договір будівельного підряду №1 (далі - Договір підряду). Згідно з Договором підрядник зобов'язався на свій ризик виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника та здати замовнику в установлені Договором строки будівельні роботи у відповідності до Договору та додатків до нього на об'єкті: "Реконструкція існуючої будівлі з розміщенням в ній швейної майстерні з індивідуального пошиття одягу по вул. Лесі Українки 6/2 у м.Черкаси" (далі - Об'єкт будівництва), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених Договором. Згідно з пунктом 2.1. Договору загальна вартість робіт за Договором складається з вартості всіх робіт, виконуваних згідно з договірними цінами до Договору, які є невід'ємною частиною Договору. Сторони узгодили, що загальна вартість робіт за договором складає 3 455 547,59 грн. Взаєморозрахунки між сторонами проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника, або шляхом попередньої оплати на підставі договору. Розрахунок за фактично виконані роботи замовник проводить протягом п'яти банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно з фактично виконаними та прийнятими обсягами робіт на основі договірної ціни (п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Договору). Порядок здачі-приймання закінчених робіт узгоджений сторонами у розділі 13 Договору. Щомісячно до 25 числа звітного місяця підрядник передає замовнику наступну документацію: акт здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, відомість ресурсів, акт на виконані скриті роботи та ін. Передача-приймання виконаних робіт відповідно до Договору оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом п'яти днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис (п. 13.1 Договору).
24.10.2012 згідно з актом приймання-передачі матеріалів Боржник придбав та передав Відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 79 277,39 грн.
У період липень-грудень 2012 року сторонами підписано 57 актів здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за період липень-грудень 2012 року на загальну суму 2 485 924,81 грн. (зокрема, три акти за грудень (т.4 а.с.31-49). Шість з шістнадцяти договірних цін (на загальну суму 1 653 382,52 грн.) містять печатку ТОВ «Лейс», яка при візуальному дослідження тотожна печатці, які міститься на Договорі будівельного підряду №1 від 21.06.2012. Сорок чотири з п'ятдесяти семи довідок про вартість виконаних будівельних робіт (на загальну суму 1 817 355,29 грн.) та акти до них містять не лише підпис замовника, але й печатку ТОВ «Лейс».
19.01.2013 вступив у дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI). Згідно з ч.4 ст.12 Закону №4212-VI "Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. (у редакції Закону України від 06.12.2012 р. N 5518-VI).
У період з червня 2012 року по січень 2013 року Відповідач сплатив Боржнику за виконані роботи 1 633 000,00 грн. двадцять одним платежем.
15.11.2013 укладено Договір поруки, відповідно до положень якого ОСОБА_2 зобов'язався як солідарний боржник відповідати за оплату ТОВ "Лейс" виконаних робіт за Договором підряду.
01.02.2014 - ОСОБА_1 та керівником ТОВ "Лейс" підписано акт звірки на суму 291 144,62 грн. за період з 21.06.2012 до 01.02.2014. (т.9 а.с.15-17)
28.02.2014 фізична особа-підприємець Костогриз О.П. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙС" та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду та поруки солідарно з ТОВ «Лейс» та ОСОБА_2 на користь позивача 1000,00 грн. 3 % річних, стягнути з ТОВ «Лейс» на користь позивача заборгованість щодо оплати будівельних робіт в сумі 852 924,81 грн., 79 277,39 грн. заборгованості щодо оплати поставки будівельних матеріалів, 99 032,75 грн. пені, 2 031,02 грн. 3 % річних та судові витрати в сумі 3 654,00 грн. (згідно з судовими рішеннями Макарівського районного суду Київської області у справі №370/399/14-ц в ЄДРСР).
30.04.2014 Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року провадження у справі №370/399/14-ц закрито.
25.06.2014 колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року скасувала та направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
09.10.2014 рішенням Макарівського районного суду Київської області визнано недійсним договір поруки від 15 листопада 2013 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Костогризом О.П. та ОСОБА_2 з моменту його укладення. Судове рішення набрало законної сили 08 грудня 2014 року.
22.01.2015 рішенням Макарівського районного суду Київської області (суддя В.О.Оберемко) у справі №370/399/14-ц у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності заявлених вимог, у зв'язку із чим не є встановленим сам факт порушення прав позивача у справі в даному випадку, а відповідно підстав для задоволення позову суд не вбачає.
23.04.2015 ухвалою Апеляційного суду Київської області рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 січня 2015 року в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито з тих підстав, що спір виник практично між юридичними особами і підлягає розгляду в господарському суді, тому вважати обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ФОП Костогриза О.П. до ТОВ «Лейс» не має підстав, рішення суду в цій частині необхідно скасувати, а провадження закрити відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.205 ЦПК України. В іншій частині рішення суду залишено без змін, оскільки договір поруки, відповідно до якого заявлені вимоги, судом визнано недійсним.
29.07.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області прийнято заяву Головного управління ДФС у Черкаській області про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Костогриза О.П до розгляду та призначено підготовче засідання.
12.08.2015 постановою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1242/15 ФОП Костогриза О.П. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лойфера Антона Едуардовича.
30.11.2015 до Господарського суду Черкаської області у справі №925/1879/15 звернувся ФОП Костогриз О.П. з позовом до ТОВ "Лейс", в якому з урахуванням поданої 24.10.2017 заяви про уточнення позовних вимог, яка була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, просив стягнути з відповідача 1 734 892,20 грн., з яких: 811 701,50 грн. - заборгованість по оплаті будівельних робіт, 79 277,39 - заборгованість по оплаті поставки будівельних матеріалів, 62 575,57 грн. - пеня, 127 573,35 грн. - три відсотка річних за період з 16.11.2012 по 23.10.2017, 653 764,39 - інфляційні втрати за період з 23.10.2014 по 23.10.2017.
У постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 Верховний Суд України дійшов висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Крім викладеного касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу на застосування Верховним Судом України норм законодавства щодо порядку розгляду спорів за участю осіб, щодо яких було порушено провадження у справі про банкрутство в порядку норм Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених в цей закон змін (що має місце стосовно Товариства у справі № 10/5026/2337/2011). Так, правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013. Нормами ж п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
16.06.2017 експертом, за результатами проведення призначеної у справі №925/1879/15 судової будівельно-технічної експертизи, складено висновок №22/51-16-17 від 16.06.2017, яким підтверджено виконання робіт на суму 2 444 701,50 грн. та не підтверджено виконання будівельних робіт на суму 41 223,31 грн.
29.12.2017 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1879/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Лейс" на користь ФОП Костогриза О.П. 811 701,50 грн. заборгованості по оплаті будівельних робіт, 79 277,39 грн. заборгованості по оплаті поставки будівельних матеріалів, 62 575,57 грн. пені, 127 573,35 грн. 3% річних, 653 764,39 грн. інфляційних втрат, 63 852,00 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та 26 023,40 грн. судового збору.
08.05.2018 ТОВ "Лейс" звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №925/1879/15.
21.05.2018 ухвалою Верховного Суду поновлено ТОВ "Лейс" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 і на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №925/1879/15 та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
01.06.2018 (т.4 а.с.129) ТОВ "Лейс" на адресу арбітражного керуючого Лойфера А.Е. направило лист про те, що відповідач готовий приступити до погашення боргу відповідно до рішення суду від 29.12.2017, що погашати не має можливості у зв'язку з арештом коштів на рахунках та усього майна у виконавчому провадженні, що просить вирішити питання про розстрочення погашення боргу у зв'язку з наявністю міжнародного контракту.
18.09.2018 Постановою Верховного Суду у справі №925/1879/15 рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Рішення мотивовано тим: що обставини щодо наявності у Фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. права на подання позову у цій справі та обставини припинення діяльності фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. не були досліджені місцевим господарським судом під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та залишені поза увагою судом апеляційної інстанції; що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора банкрута і не врахували, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі - від імені суб'єкта господарювання, що ліквідується, діє ліквідатор юридичної особи (арбітражний керуючий).
14.11.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1879/15 залишено без розгляду позов ФОП Костогриза О.П. до ТОВ "ЛЕЙС" про стягнення 1 734 892,20 грн., оскільки позивач Костогриз О.П. особисто) не мав права на подання позову у даній справі. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.11.2018 у справі №925/1879/15 залишено без змін.
18.03.2019 за №02-02/27 ліквідатором банкрута подано заяву (вх.суду №8894/19 від 21.03.2023, (т.6 а.с.53 ) про затвердження мирової угоди, укладеної відповідно до ст.92 Закону №4212-VI, яка підписана боржником (у особі арбітражного керуючого Лойфера А.Е.), головою комітету кредиторів (представником ДПІ у м.Черкаси) і третьою особою (ТОВ "Лейс" у особі керівника) та схвалений комітетом кредиторів боржника (протокол комітету кредиторів № 7 від 18.03.2019), згідно з умовами якої: загальна сума вимог перед кредиторами, яка підлягає погашенню становить 832 982,36 грн. (п.2.7); третя особа має заборгованість перед боржником у сумі 291 144,62 грн. згідно з актом звірки за період з 21.06.2012 до 01.02.2014 (п.3.1), але бере на себе зобов'язання повністю погасити вимоги перед кредиторами у сумі 832 982,36 грн. (п.3.2) згідно з доданим графіком (який передбачає її сплату протягом 210 календарних днів з дня затвердження судом), шляхом сплати коштів третьою особою на поточний рахунок кожного кредитора (п.3.7); у разі невиконання мирової угоди кредитори мають право застосувати заходи примусового стягнення коштів з третьої особи (п.4.8).
21.03.2019 ухвалою суду заяву про затвердження мирової угоди призначено до розгляду.
05.06.2019 постановою Верховного Суду ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.11.2018 у справі №925/1879/15 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 залишено без змін з тих мотивів, що з дня порушення господарським судом Черкаської області провадження у справі №925/1242/15 про банкрутство ФОП Костогриза О.П. визнання його банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лойфера А.Е. (з 12.08.2015), до останнього перейшли повноваження щодо пред'явлення від імені ФОП Костогриза О.П. до третіх осіб вимог, зокрема, про повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
21.10.2019 втупив у дію Кодекс України з процедур банкрутства.
21.02.2020 вх №2835 (т.8 а.с.81) від ліквідатора Лойфера А.Е. у цю справу №925/1242/15 надійшла заява про залишення без розгляду заяви №02-02/27 від 18.03.2019 про затвердження мирової угоди, яка мотивована тим, що судом визнані недійсними результати аукціону від 06.06.2018, що скасовано ухвалу від 07.05.2019, у зв'язку з чим умови мирової угоди є неактуальними.
05.03.2020 ухвалою суду у справі про банкрутство залишено без розгляду заяву ліквідатора банкрута №02-02/27 від 18.03.2019 про затвердження мирової угоди.
06.04.2020 (т.4 а.с.139) Боржник в особі його ліквідатора, арбітражного керуючого Лойфера А.Е. звернувся до Відповідача з претензією №02-02/04 про погашення заборгованості, в якій викладена вимога про сплату вартості фактично виконаних за Договором робіт та вартості будівельних матеріалів. Відповідач отримав зазначену претензію, але зобов'язання не виконав.
09.06.2020 за №02-02/05 (вх.суду №8849/20 від 12.06.2023) Боржник у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Лойфера А.Е., звернувся до суду із позовною заявою у цій справі №925/1242/15(925/751/20) з вимогами: стягнути з ТОВ "Лейс" на користь фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. суму 1 916 533,91 грн., з яких: 811 701,50 грн. - заборгованість з оплати вартості фактично виконаних будівельних робіт; 79 277,39 грн. - заборгованість з оплати будівельних матеріалів; 731 531,99 грн. - пеня, 213 834,93 грн. - інфляційні втрати, 80 188,10 грн. - 3% річних; судові витрати покласти на відповідача.
25.06.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
02.10.2020 у відзиві на позов (т.5 а.с.38-40) відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності. Заяву обгрунтовано тим, що про порушення своїх прав позивачу було відомо ще у лютому 2014 року, про що свідчить позовна заява від 14.02.2014, що звернення Костогриза О.П. у 2015 році з позовом до Господарського суду Черкаської області у справі №925/1879/15 не перериває перебіг строку позовної давності, оскільки її подано із процесуальними порушеннями (висновок Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-1763цс16)
19.10.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз.
19.10.2020 (т.5 а.с.72) до суду у цій справі надійшли заперечення арбітражного керуючого Лойфера А.Е. на застосування позовної давності.
25.10.2021 складено висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2021 №1351/20-23, 1427-1428/21-23, яка була призначена у цій справі ухвалою суду від 19.10.2020, згідно з яким вартість фактично виконаних Боржником робіт із будівництва (реконструкції) за Договором становить (з ПДВ) 2 399 189,81 грн.
06.09.2022 у цій справі №925/1242/15(925/751/20) Господарським судом Черкаської області прийнято рішення стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейс» на користь Фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. 845 467,20 грн., з яких: 766 189,81 грн. - заборгованість з оплати фактично виконаних будівельних робіт, 79 277,39 грн. заборгованість з оплати будівельних матеріалів та 12 710,70 грн. витрат зі сплати судового збору, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
21.11.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ліквідатора Костогриза О.П. арбітражного керуючого Лойфера А.Е. і ТОВ "Лейс" залишено без задоволення, а рішення суду від 06.09.2022 у цій справі без змін.
13.04.2023. постановою Верховного Суду Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн. та у цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) залишено без змін
6. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1,2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.2 ст.7. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; (…) спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; (…) Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення;
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.1 і п.1 ч.2 ст.11. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини;
ч.1 ст.256. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
ч.1 ст.257. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
ч.1 ст.260. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу;
ч.1, абз.2 ч.5 ст.261. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку;
ст.264. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
ч.1 ст.265. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
ч.3-5 ст.267. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
7. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, виконуючи під час нового розгляду справи висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судове рішення, суд прийшов до таких висновків.
7.1. Як вказує позивач у позовній заяві, ТОВ «Лейс» сплатило ФОП Костогризу О.П. за виконані роботи 1 633 000,00 грн. Отже розмір заборгованості з оплати фактично виконаних будівельних робіт становить 766 189,81 грн. (2 399 189,81 грн - 1 633 000,00 грн). Також суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення заборгованості з оплати будівельних матеріалів на загальну суму 79 277,39 грн, які ФОП Костогриз О.П. придбав та передав ТОВ «Лейс» згідно з Актом приймання-передачі матеріалів від 24.10.2012.
Тобто суд погоджується з висновками судів, які викладені у Постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 та рішенні Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 у справі №925/1242/15(925/751/20) про наявність доказів для її стягнення.
Однак суд виходить з того, що у цій частині (щодо наявності доказів і підстав для стягнення цієї суми з Відповідача) рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2022 є не скасованим.
Так Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 однозначно вказав на те, що "звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення вказаних позовних вимог, Відповідач не спростовує наведені висновки щодо наявності спірного зобов'язання у відповідній частині"(п.35), що "у решті судові рішення підлягають залишенню без змін, адже в касаційному порядку не оскаржені" (п.45), що "під час нового розгляду справи судам необхідно взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку обґрунтованості заяви Відповідача про застосування позовної давності та запереченням Боржника на таку заяву"(п.44).
Отже суд має досліджувати лише обставини, пов'язані із перетіканням строку позовної давності та застосуванням його наслідків у разі спливу і відсутності поважних причин для захисту порушеного права.
7.2. Строк оплати за Договором підряду (п.12.2) закінчився 09.01.2013 та відлік строку позовної давності настав з 10.01.2013. Суд відхиляє доводи Костогриза О.П., оскільки суд вважає "останнім актом" три акти за грудень 2012 року, які не містять їх точної календарної дати підписання, тому вважаються підписаними у останній день місяця 31.12.2012.
7.2.1. Відповідно строк позовної давності спливає 10.01.2016.
7.2.2. Факт підписання 01.02.2014 ОСОБА_1 та керівником ТОВ "Лейс" акту звірки на суму 291 144,62 грн. за період з 21.06.2012 до 01.02.2014. свідчить про переривання строку позовної давності стосовно вимог Договором підряду на вказану суму.
7.2.3. Однак 28.02.2014 ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області у справі №370/399/14-ц з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙС" та його поручителя про стягнення заборгованості як за договором будівельного підряду, в сумі 852 924,81 грн., так і про стягнення вартості переданих будівельних матеріалів на загальну суму 79 277,39 грн., а також 99 032,75 грн. пені, 2 031,02 грн. 3 % річних та судові витрати в сумі 3 654,00 грн.
Пред'явлення позову про стягнення будматеріалів є фактично вимогою про їх оплату (постанови Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11та від 25.01.2023 №504/3770/15).
Пред'явлення позову у справі №370/399/14-ц є перериванням строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за Договором підряду в сумі 852 924,81 грн. (ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України).
Тобто строк позовної давності спливає 28.02.2017.
7.2.4. При цьому суд відхиляє доводи відповідача оскільки позов у справі №370/399/14-ц було пред'явлено повноважною особою, а закон пов'язує переривання строку позовної давності саме з фактом пред'явлення позову повноважною особою, який є доведеним. Провадження у справі було закрито, а не залишено позов без розгляду, тому й немає підстав для застосування ч.1 ст.265 Цивільного кодексу України.
7.2.5. Факт же пред'явлення позову 30.11.2015 до Господарського суду Черкаської області у справі №925/1879/15 особисто ОСОБА_1 не має наслідком переривання строку позовної давності. У даному випадку ч.1 ст.265 Цивільного кодексу України однозначно вказує, що "залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності". Одночасне "переривання" і "перетікання" строку позовної давності неможливе і суперечило б цій нормі - тобто, якщо перебіг строку позовної давності після пред'явлення позову (який надалі залишається судом без розгляду) продовжує "перетікати" відповідно до ч.1 ст.265 Цивільного кодексу України, то він не може бути "перерваним" відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України.
При цьому суд окремо підкреслює, що 12.08.2015 постановою Господарського суду Черкаської області у справі №925/1242/15 ФОП Костогриза О.П. визнано банкрутом, тобто йому було відомо про припинення його повноважень як фізичної особи-підприємця у спірних правовідносинах, а його доводи про те, що йому про це не було відомо, суд вважає нікчемними, оскільки без його належного повідомлення таке рішення не могло бути прийняте судом.
Тобто, Костогриз О.П. повинен був передати усі документи і своє майно ліквідатору банкрута, для того, щоб той здійснював повноваження від його імені, однак такого не зробив. Позов подано особою, яка не мала права на його подання, тобто дія неуповноваженої особи з подання позову не є фактом, який перериває перебіг строку позовної давності. За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається.
7.3 З моменту спливу строку позовної давності 28.02.2017 до 12.06.2020 (дата реєстрації позовної заяви від 09.06.2020 арбітражного керуючого Лойфера А.Е.) пройшло більше трьох років.
Доказів тому що протягом усього цього періоду існували обставини, які перешкоджали арбітражному керуючому Лойферу А.Е. звернутися з позовом, не вказано та не надано і суд таких не вбачає.
Суд вважає, що на виконання постанови Верховного Суду від 13.04.2023 арбітражний керуючий Лойфер А.Е. зобов'язаний був вказати конкретні періоди (у межах загального періоду з 28.02.2017 до 12.06.2020), у які він не міг подати позов, та по кожному конкретному періоду викласти причини неможливості подання позову і зазначити на докази тих обставин, які суд мав би визнати поважними причинами неподання позову раніше.
8. Суд відхиляє доводи ліквідатора банкрута про те, що початок відліку строку позовної давності для ліквідатора банкрута може відрізнятися від початку для самого боржника, оскільки спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із позовною заявою про стягнення боргу) не встановлено.
Суд відхиляє доводи Костогриза О.П. про те, що у не скасованій частині судовими рішеннями установлено преюдиційний факт дати початку перебігу строку позовної давності з моменту пред'явлення вимоги ліквідатором банкрута (06.04.2020), оскільки це є висновки суду, а не факти.
Суд вважає, що лист від 01.06.2018 (т.4 а.с.129) ТОВ "Лейс" на адресу арбітражного керуючого Лойфера А.Е. про те, що відповідач готовий приступити до погашення боргу відповідно до рішення суду від 29.12.201 не є визнанням боргу, оскільки спрямований виключно на виконання рішення суду, яке на час написання листа набрало законної сили і не було скасоване та оскільки першою дією ТОВ "Лейс" було саме оскарження цього судового рішення. Суд вважає переконливими аргументи щодо підстав написання цього листа - це те, що фактично рішенням припинено діяльність підприємства та що відповідач шукав засоби відновити свою діяльність. Крім того вказаний лист як і мирова угода були складені після спливу строку позовної давності, тому не могли його перервати, 01.06.2018 (т.4 а.с.129) ТОВ "Лейс" на адресу арбітражного керуючого Лойфера А.Е. направило лист про те, що відповідач готовий приступити до погашення боргу відповідно до рішення суду від 29.12.201.
Решту доводів і поданих учасниками справи доказів, які судом не прийнято або відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовної заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Лойфера А.Е., від 09.06.2020 №02-02/05 в частині позовних вимог про стягнення 845 467,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 11.09.2023.
Направити рішення відповідачу, фізичній особі-підприємцю Костогризу О.П., арбітражному керуючому Лойферу А.Е..
С у д д я Хабазня Ю.А.
Х-4