Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29.08.2023м. ХарківСправа № 922/1170/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Поліщук Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 46000,00 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Позивач, Фізична особа-підприємець Поліщук Олена Вікторівна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 46000,00 грн., які були сплачені у якості передоплати за виготовлення рекламної (поліграфічної продукції). Позов обґрунтовано тим, що позивачем 28.09.2022 було сплачено відповідачу передоплату у розмірі 46000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 62 від 28.09.2022 із призначенням платежу: "часткова оплата по рах. №3793 від 27.09.2022р. за товари в асортименті. Без ПДВ". Втім надалі у переписці відповідач зазначив про зміну умов надання послуг, а саме шляхом збільшення тиражу виготовленої продукції. Позивач відмовився оплачувати виготовлення поліграфічної продукції в обсягах, які не були обговорені при досягненні домовленостей між сторонами та не повідомлялися відповідачем при виставленні рахунку для оплати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2023 у справі № 922/1170/23 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
11.05.2023 у системі документообігу суду через кабінет ЕС зареєстровано заяву відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 11800).
22.05.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від відповідача зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №12823), в якому викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
06.06.2023 у системі документообігу суду зареєстровано заяву позивача про розгляд справи з викликом сторін (вх. № 14602 від 06.06.23).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/1170/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.06.2023 о 13:00.
23.06.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від позивача зареєстровано клопотання (вх. №16273), в якому позивач просить суд: відкласти розгляд справи на іншу дату, надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та відзняти з них фотокопії (зокрема отримати копію відзиву Відповідача), забезпечити проведення наступного судового засідання у справі №922/1170/23 у режимі відеоконференції поза межами суду за участі адвоката Литвина Максима Анатолійовича з використанням сервісу EASYCON: ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_1 .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі № 922/1170/23 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №16273 від 23.06.23).
27.06.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №16528).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2023 у справі № 922/1170/23 клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. №16273 від 23.06.23) та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №16528 від 27.06.23) задоволено та відкладено підготовче засідання на 25.07.2023 о 12:30.
06.07.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від позивача зареєстровано відповідь на відзив (вх. №17577), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
10.07.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від позивача зареєстровано відповідь на відзив (вх. №17854) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
24.07.2023 у системі документообігу суду через кабінет Електронний суд від позивача зареєстровано клопотання (вх. №19352), в якому позивач просить суд: відкласти розгляд справи на іншу дату, повідомити учасників справи про час та місце наступного судового засідання у встановлений законом спосіб, забезпечити проведення наступного судового засідання у справі №922/1170/23 у режимі відеоконференції поза межами суду за участі адвоката Литвина Максима Анатолійовича з використанням сервісу EASYCON: ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_1 .
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі № 922/1170/23 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. №19352 від 24.07.23).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2023 у справі № 922/1170/23 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1170/23 до судового розгляду по суті на 15.08.2023 об 11:30.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2023 в судовому засідання з розгляду справи по суті оголошено перерву до 29.08.2023 до 09:30.
Позивач у судове засідання 29.08.2023 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, оскільки був присутній в судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2023.
Відповідач у судове засідання 29.08.2023 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку документа в електронній формі, а саме "Ухвала-повідомлення" від 15.08.2023 до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Суд констатує, що, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що з метою проведення рекламної акції з нагоди відкриття нового напряму бізнесу (виготовлення та продажу бургерів) Фізична особа-підприємець Поліщук Олена Вікторівна (позивач) замовила у Фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича (відповідача) виготовлення рекламних матеріалів. А саме:
1.Фудбокс міні+мат лам - кількість 1000 шт. - 6200 грн.;
2. фудбокс міді+мат лам - кількість 1000 шт. - 13700 грн.;
3. КД 120x120x110 друк (кр5+дно4) мат лам+конгрев - кількість 1 шт. - 700 грн.;
4. Конгрес - кількість 1 шт. - 10320 грн.;
5. понтон 872 с золото - кількість 1 шт. - 1930 грн.;
6. обертка 30x40 - кількість 5000 грн. - 11500 грн.
Всього на загальну суму 66350 грн.
Вказаний перелік послуг на виготовлення рекламних матеріалів поліграфічної продукції) та їх вартість було вказано відповідачем у своєму рахунку на оплату №3793 від 27.09.2022.
Так, позивачем вказано про те, що за домовленістю позивача та відповідача, 28.09.2022 позивачем було перераховано суму авансового платежу (передоплату) у розмірі 46000,00 грн., залишок мав бути оплаченим після поставки рекламної (поліграфічної) продукції.
Разом з тим, позивачем у позові зазначено про те, що 16.10.2022 відповідач у переписці з позивачем зазначив про зміну умов надання послуг. А саме, збільшення тиражу виготовленої продукції (від 100 до 300 шт.) точну кількість якої позивач мав дізнатися пізніше і зобов'язаний був її оплатити.
Позивачем вказано, що останній відмовився оплачувати виготовлення поліграфічної продукції в обсягах, які не були обговорені при досягненні домовленостей між сторонами та не повідомлялися відповідачем при виставленні рахунку для оплати. У свою чергу відповідач повідомив, що відвантажить виготовлену продукцію лише за умови оплати залишку з врахуванням додаткового тиражу, про який не повідомляв завчасно.
Внаслідок вищевказаних подій, позивачем наголошено про те, що ним не було проведено рекламних заходів у заплановані строки, у зв"язку з чим позивач вимушений був звернутися до іншої типографії, яка виготовила рекламну продукцію у найбільш короткі строки, тоді як, відповідач продовжив наполягати на оплаті виготовленої продукції з врахуванням додатково виготовленої продукції, яка не була обговорена сторонами при досягненні домовленостей, виставленні рахунку та оплати передоплати позивачем, зважаючи на це у позивача відпала необхідність у купівлі замовлених та частково оплачених рекламних матеріалах.
Позивачем у позові вказано, що відповідач відмовився повернути отримані кошти у розмірі 46000,00 грн., незважаючи на те, що товару позивачу надано відповідачем так і не було. Отже, позивачем у позові наголошено про те, що відмова відповідача повернути кошти сплачені позивачем у якості передоплати в добровільному порядку, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим господарського позовом.
Також позивачем зазначено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в частині здійснення поставки виготовленої ним продукції позивачу, в строки та обсягах погоджених сторонами, мотивуючи свою відмову у поставці продукції необхідністю оплати додаткового тиражу (який не був передбачений умовами до здійснення передоплати).
Таким чином, позивачем у позові зазначено про те, що відповідач не поставив позивачу продукцію, вартість якої була позивачем попередньо оплачена у строки та в обсягах які повністю відповідали домовленостям сторін, тому позиція відповідача щодо готовності поставки позивачу продукції на суму, більшу ніж та, яка була обумовлена при досягнення домовленості про надання послуг - є односторонньою зміною умов договору, що не допускається.
Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечуючи проти позову у своєму відзиві зазначив про те, що зі змісту рахунку на оплату № 3793 від 27.09.2022 та зі змісту платіжного доручення № 62 від 28.09.2022 строк поставки товару не встановлено. Також, умовами договору не встановлено строк поставки товару, а відповідно до вимог ст.663 ЦК України, якщо строк поставки товару не встановлено, то мають застосовуватися приписи ст. 530 ЦК України, а саме позивач мав направити відповідачу вимогу і відповідач мав поставити позивачу товару у семиденний строк з моменту направлення вимоги. Проте у даному разі позивач не направляв на адресу відповідача вимогу про поставку товару, відповідно строк поставки товару не встановлено, отже твердження позивача про порушення відповідачем своїх зобов'язань та не постачання товару у встановлені строки є необґрунтованим та безпідставним. З огляду на те, що строк поставки товару не встановлено, відповідач не порушив умови договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається (в даному випадку відмова позивача), вимога позивача про повернення попередньої оплати за товар, з огляду на приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України (відповідач не порушував строків поставки, у зв'язку з відсутністю встановлених строків постави) є необґрунтованою, безпідставною та такою що не підлягає задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд виходить з такого.
Згідно із наявного у матеріалах справи рахунку на оплату №3793 від 27.09.2022 убачається, що такий містить найменування товару, його кількість та вартість. А саме:
1.Фудбокс міні+мат лам - кількість 1000 шт. - 6200 грн.;
2. фудбокс міді+мат лам - кількість 1000 шт. - 13700 грн.;
3. КД 120x120x110 друк (кр5+дно4) мат лам+конгрев - кількість 1 шт. - 700 грн.;
4. Конгрес - кількість 1 шт. - 10320 грн.;
5. понтон 872 с золото - кількість 1 шт. - 1930 грн.;
6. обертка 30x40 - кількість 5000 грн. - 11500 грн.
Всього на загальну суму 66350 грн.
Доказів наявності між сторонами договору поставки на підставі, якого було виставлено рахунок №3793 від 27.09.2022, матеріали справи не містять.
У свою чергу, сторонами підтверджено обставини щодо виставлення позивачу рахунку №3793 від 27.09.2022 та укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Згідно із ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
За поясненнями позивача та відповідача між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Так, із обставин справи убачається, що рахунок № 3793 від 27.09.2022 виставлений на оплату товару (поліграфічної продукції, переліченої судом вище) на суму 66350,00грн.
Платіжним дорученням № 62 від 28.09.2022 позивач перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича кошти у загальному розмірі 46000,00 грн. з призначення платежу: "часткова оплата по рах. №3793 від 27.09.2022р. за товари в асортименті. Без ПДВ", тобто частково здійснив оплату товару вказаного в рахунку № 3793 від 27.09.2022 (т.с. 1 а.с. 8).
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару (сонячні панелі) та часткової оплати позивачем такого товару.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов'язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося судом вище, на виконання умов договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив попередню оплату товару у повному обсязі в сумі 46000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 28.09.2022 (т.с. 1 а.с. 8).
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем до теперішнього часу не був поставлений покупцеві товар всупереч умовам договору поставки, укладеного у спрощений спосіб між сторонами.
При цьому, єдина підстава, на яку посилається відповідач на обґрунтування своїх заперечень - це не направлення позивачем відповідачу вимоги про поставку товару та про повернення коштів, тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для повернення сплаченої позивачем передоплати у розмірі 46000,00 грн.
Заперечуючи проти цих доводів відповідача, представник позивача в судовому засіданні 15.08.2023 зазначив про те, що спілкування між сторонами постійно відбувалось в телефонному режимі, в яких позивач неодноразово наполягав на постачання відповідачем товару, який було сплачено позивачем, а згодом - про повернення сплачених коштів за товар. При цьому, представником позивача було наголошено про те, що через постійні обстріли міста Миколаїв та через побоювання за власне життя, позивач не мав можливості скористатися послугами відділення поштового зв'язку. Оскільки вимоги позивача про повернення коштів в телефонному режимі з боку відповідача лишились без задоволення, позивач вимушений був здійснити своє право пред'явлення вимоги покупця шляхом пред'явлення через Господарський суд Харківської області вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
У даній конкретній справі, суд відхиляє доводи відповідача, які викладено останнім на обґрунтування своїх заперечень у відзиві, оскільки суд дійшов висновку про те, що у даному випадку обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Як встановлено судом, позивач 28.09.2022 сплатив відповідачу авансовий платіж (часткової вартості за товар) у розмірі 46000,00 грн. (т.с. 1 а.с. 8).
Тобто, вказані кошти позивачем були сплачені майже рік тому.
Відповідачем поставка оплаченого товару не була здійснена, наразі відповідач не повернув позивачу грошові кошти в сумі 46000,00 грн.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 46000,00 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, у даному конкретному випадку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бундюк Сергія Григоровича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщук Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) - 46000,00 грн. попередньої оплати та 2684,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" вересня 2023 р.
Суддя Є.М. Жиляєв