15.09.2010 року Справа № К25/26-09 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Швеця В.В. (доповідач)
суддів: Павловського П.П. ,Чус О.В.,
при секретарі Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність ВМВ №322093 від 23.02.09;
від відповідача - 1: Бакулін І.С., довіреність №542 від 05.07.10;
від відповідача -2: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Херсон на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.10р. у справі № К 25/26-09
за позовом: ОСОБА_3, м. Херсон
до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", м.Дніпропетровськ;
відповідача-2: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
про припинення юридичної особи шляхом ліквідації,
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати недійсним запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію ЗАТзІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"; прийняти рішення про припинення шляхом ліквідації ЗАТзІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та направити його копію державному реєстратору Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення; покласти функції з припинення ЗАТзІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" на ОСОБА_3.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що під час створення ЗАТзІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" були порушені вимоги чинного законодавства, які не можливо усунути, що є підставою для ліквідації відповідача-1 згідно з ст. 110 ЦК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2010 р. у справі № К25/26-09 (суддя Чередко А.Є.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано відсутністю порушення прав та інтересів позивача, як акціонера товариства, тобто порушення корпоративних прав, наявність чого є необхідною умовою для задоволення позову та захисту порушених прав позивача у справі в силу ст. 1 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення загальнозаводської конференції робітників орендного підприємства - Дніпропетровського олійноекстракційного заводу, протокол № 3 від 23.07.1993р. та установчої угоди від 23.07.1993р. було створено Закрите акціонерне товариство “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” (надалі товариство).
14 жовтня 1993р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів було зареєстровано статут закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” (надалі статут), державний реєстраційний № 6986-АТ.
Пунктом VI протоколу № 6 загальних зборів акціонерів закритого акціонерної товариства “Дніпропетровський олійноекстракційний завод” від 23.06.1994р. статтю 1 Установчої угоди викладено в наступній редакції: “Найменування товариства: повне -закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Дніпропетровський олійноекстракційний завод”.
Відповідно до пункту 1.1. статуту товариство утворене трудовим колективом за рішенням установчих зборів шляхом об'єднання майнових вкладів засновників та шляхом викупу (договір купівлі-продажу від 23.06.1993р. з Фондом державного майна України, посвідчений 24.06.1993р. П'ятою державною нотаріальною конторою, реєстр № 1-4067, зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Кіровської районної Ради народних депутатів № 954 від 25.06.1993р.).
Згідно даного договору купівлі-продажу, укладеному між Фондом державного майна України (продавець) та організацією орендарів орендного підприємства „Дніпропетровський олійноестракційний завод" (покупець), діючої на підставі Положення, зареєстрованого виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська 20.12.1991р. за № 1888, покупець придбав майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Дніпропетровський олійноекстракційний завод", яке відповідно до договору оренди від 20.01.1989р. з Республіканським промисловим об'єднанням масложирової промисловості „Укрмасложирпром” та доповнення до договору оренди з Фондом державного майна України від 11.09.1992р. № Д-790 передано організації орендарів в оренду з правом викупу.
23.07.1993 р. згідно акту приймання-передачі згадане майно було передано Фондом державного майна України організації орендарів.
Відповідно до пункту 2.2. статуту, товариство є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків приватизованого орендного підприємства -Дніпропетровського олійноекстракційного заводу.
У пункті 2.3. статуту зазначено, що товариство є правонаступником організації орендаторів Дніпропетровського олійноекстракційного заводу та реорганізованого орендного підприємства.
Статтею 4 установчої угоди від 23.07.1993р. передбачено, що статутний фонд товариства становить 15 750 000 000 карбованців. Статутний фонд поділяється на 90 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 175 000 карбованців.
Відповідно до списку акціонерів товариства, що є додатком до установчої угоди від 23.07.1993р. та є невід'ємною її частиною, статутний фонд товариства формувався за рахунок персоніфікованого прибутку та (або) особистого вкладу та цінних паперів (сертифікатів) кожного з акціонерів. При цьому всі акціонери внесли свої внески повністю, і статутний фонд був сформований у такий спосіб на 100 %.
В той же час, згідно пункту 5.1. статуту, статутний фонд товариства в сумі 144877 тис. крб. поділяється на 27587 простих (95%) та 1388 привілейованих іменних акцій (5%) номінальною вартістю по 5000 крб. Але статут товариства не визначає порядок створення майна підприємства. За п. 5.2 статуту, внески засновників акціонерного товариства в статутний фонд визначені установчою угодою.
Враховуючи наведені розбіжності між статутом та установчою угодою, щодо розміру та порядку формування статутного фонду, позивач, як акціонер товариства, права і інтереси якого порушені внаслідок порушень вимог чинного законодавства під час створення товариства та формування його статутного фонду, звернувся до господарського суду з даним позовом.
В якості підтвердження свого статусу акціонера товариства позивач надав виписку з реєстру власників іменних цінних паперів № 4 від 23.12.2008р., яка видана реєстратором -ТОВ „Реєстратор Фаворит”.
Відповідно до даної виписки позивач є власником 981 шт. простих іменних акцій товариства сумарною номінальною вартістю 122625,00грн., що становить 1,057819% статутного фонду, сертифікат акцій серії А № 711 від 07.11.2007р., виданий реєстратором ТОВ „Міжгалузевий реєстраційний центр” та виписка про стан рахунку у цінних паперах № 005523 від 01.07.2010р., видана зберігачем цінних паперів -ТОВ „ДФК „Славутич-Капітал”.
Але, згідно листа реєстратора цінних паперів товариства -ТОВ „Реєстратор Фаворит” від 12.07.2010р. № 272 та виписок з реєстру власників іменних цінних паперів № 270 та № 271 від 12.07.2010р. особовий рахунок позивача, на якому не обліковувалося жодного цінного паперу, було закрито 25.08.2009р., оскільки рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.07.2009р. ОСОБА_3 було позбавлено права власності на 981 штук простих іменних акцій товариства. Операція знерухомлення акцій позивача в системі реєстру власників іменних цінних паперів товариства не проводилась, а зберігач - ТОВ „ДФК „Славутич-Капітал” в системі реєстру не обліковується.
Не надано позивачем і доказів на підтвердження проведення операції з переведення належних йому акцій товариства в бездокументарну форму та їх знерухомлення.
Судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи, а ні ОСОБА_3, а ні ТОВ „ДФК „Славутич-Капітал” не обліковуються в системі реєстру власників іменних цінних паперів товариства.
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 5 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність порушення прав та інтересів позивача, як акціонера товариства, тобто порушення корпоративних прав, наявність чого є необхідною умовою для задоволення позову та захисту порушених прав позивача у справі в силу ст. 1 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Крім того, позивач не був суб'єктом спірних правовідносин, щодо створення та формування статутного фонду товариства, оскільки як вбачається з матеріалів справи він набув право власності на акції товариства лише у листопаді 2007р., після одержання сертифікату акцій.
Колегія суддів вважає, що звернення позивача з вимогою про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію товариства та його припинення шляхом ліквідації для можливості захисту порушених на його думку прав, необґрунтовано, оскільки позовні вимоги спрямовані взагалі на припинення діяльності товариства, наслідком чого є позбавлення позивача статусу акціонера, а не відновлення та захист прав акціонера, тобто предмет позову та підстави його пред'явлення є взаємовиключними.
Окрім того, в силу ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 110 ЦК України, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств -також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивачем не доведено факт нестворення статутного фонду товариства.
Створення статутного фонду товариства підтверджується статутом товариства, установчою угодою і додатком до неї, договором купівлі-продажу майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Дніпропетровський олійноекстракційний завод" від 24.06.1993р., планом приватизації державного майна орендного підприємства „Дніпропетровський олійноекстракційний завод", емісією акцій та самим фактом державної реєстрації товариства.
Господарський суд також обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача, щодо відсутності в установчих документах товариства положень, щодо утворення статутного фонду. Так, порядок утворення статутного фонду був зазначений у Списку акціонерів товариства, що є додатком до установчої угоди товариства та невід'ємною її частиною. При цьому, як значено на титульному аркуші статуту товариства, сама установча угода є невід'ємною частиною Статуту. Крім того, в пункті 5.2 статуту зазначено, що внески засновників у статутний фонд визначені установчою угодою. Порядок же створення майна підприємства визначається, зокрема, у пунктах 2.2 - 2.4, 4.1, 5.2, 8.3, 9.1 статуту товариства та у статті 4 установчої угоди товариства, яка, є невід'ємною частиною Статуту.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.10р. у справі № К 25/26-09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В.Швець
Судді П.П.Павловський
О.В.Чус