13.09.2010 року Справа № 27/188-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Швеця В.В. (доповідач)
суддів: Павловського П.П. ,Чус О.В.,
при секретарі Литвин А.П.
за участю прокурора: Носенко А.О. посвідчення № 93 від 06.05.08р.
та представників сторін:
від позивача: Цибульська Т.М., довіреність №1676 від 11.12.09;
від відповідача-1: Букреєва Р.О. представник, довіреність №б/н від 28.07.10;
від відповідача-2: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
від третьої особи: Міщанин Є.В., довіреність № ВММ №7572153 від 31.12.09,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”, м. Підгороднє на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. у справі №27/188-09
за позовом: Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м.Київ) та квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”, м.Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область;
відповідача-2 Центрального спеціалізованого будівельного управління, смт. Коцюбинське, Київська область
третя особа Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору,
В липні 2009 р. військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся господарський суд Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-К” і Центрального спеціалізованого будівельного управління про визнання недійсним (з моменту укладення) договору від 9 березня 2006р. №9/03-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2-А, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерством оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління “Укроборонбуд”громадянин Мельник В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 р. у справі № 27/188-09 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволено.
Приймаючи згадане рішення господарський суд виходив з того, що сторонами спірного договору не було вчинено жодних дій щодо предмету договору -проектування та будівництва (реконструкція) об'єкту складського призначення, з вбудовано -прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику.
Не погодившись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лідер-К” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач-2 та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Відповідач-2 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86).
Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представника відповідача-2.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.03.2006р. між Державою Україною від імені якої діяло Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) відомча належність якого - Міністерство оборони України (Замовник), в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) -“Укроборонбуд” Мельника В.Л., що діяв за довіреністю, посвідченою 10.02.2006р. Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, у реєстрі за № 375 та товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”(Забудовник) в особі директора Клімова Олега Юрійовича, укладений договір №9/03-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до п.2.1. договору предметом договору є проектування та будівництво (реконструкція) об'єкту складського призначення, з вбудовано -прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: територія військового містечка 64 в м.Дніпропетровську, пр. Праці, буд.2А.
Загальна залишкова балансова вартість будівель та споруд (іншого нерухомого майна), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, буд.2А становить 90405,00 грн.
09.03.2006 р. між Державою Україна в особі Верховної Ради України, представник директор філії Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Мельник В.Л., який діє на підставі довіреності, посвідченої 10.02.2006 р. за реєстром № 375 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. від імені Міністерства Оборони України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер-К” укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 1 договору встановлено, що представник продавця передає у власність від імені продавця, а представник покупця приймає у власність на ім'я покупця об'єкти нерухомого майна військового містечка № 64 Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району, а саме: склад літ. А-1 загальною площею 509,5 кв.м.; рампа літ. а; будівля-цеху літ. Б-2, б-1, б1-1 загальною площею 218,1 кв.м., сходи літ. б; склад літ. В-1 загальною площею 1062,4 кв.м.; рампи літ. в, в1- в4 ; склад літ. Д-1, д-1 загальною площею 90,1 кв.м.; ганки літ. д, д1; склад літ. Е-1 загальною площею 728,2 кв.м. за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Праці, буд. 2-а.
10.03.2006 р. відповідачами був підписаний акт про припинення дії договору на спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів складського призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін від 09.02.2006 р. № 9/03-06.
Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Враховуючи, що сторонами за спірним договором не було вчинено жодних дій щодо предмету договору -проектування та будівництва (реконструкція) об'єкту складського призначення, з вбудовано -прибудованими приміщеннями торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерним мережами на будівельному майданчику, господарський суд дійшов висновку про фіктивність спірного правочину.
Крім того, про фіктивність спірного правочину, на думку суду першої інстанції, свідчить укладення спірного договору в один день з договором купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 09.03.2006 р. та підписання 10.03.2006 р. акту про припинення дії договору від 09.03.2006р. № 9/03-06.
Висновок господарського суду про фіктивність спірного правочину є передчасним, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2003 р. між квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер-К” було укладено договір оренди № 17 нерухомого військового майна, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Труда, 2а, строком на 10 років. Під час оренди нерухомого військового майна відповідач-1, за згодою орендодавця, постійно відновлював та поліпшував орендоване майно. Фактично відповідач-1 частину зобов'язань, передбачених спірним договором , виконав до його укладення, що не є порушенням закону.
Таким чином, спірний договір виявився продовженням правовідносин, що склалися між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідер - К” по реконструкції об'єктів складського призначення, створенні інженерної інфраструктури та їх будівництва, згідно з затвердженим проектом.
Крім того, спірний договір не можна вважати фіктивним, оскільки сторони виконали окремі умови договору, передбачені розділом 8, а саме -уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, здійснили оплату за викуп паю.
Згідно п. 8.9. спірного договору, договір може бути розірваний достроково за згодою сторін, розірвання договору повинно бути здійснено у письмовій формі, що було зроблено сторонами.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, щодо перевищення особою, яка підписала договір з боку Міністерства оборони України відповідних повноважень.
Так, спірний договір був підписаний з боку замовника директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) -“Укроборонбуд” Мельником В.Л. на підставі довіреності від 10.02.2006р.
Вказана довіреність видана відповідно до Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.04.2002р. № 129, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004р. №894-р “Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил, розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з та довіреності, посвідченої Шевчук З.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.08.2004р. за реєстром № 2369.
Довіреність від 10.02.2006р. містить посилання на розпорядження (доручення) Міністра оборони України від 23.11.2005р. № 13965/з, в якому відсутні доручення (розпорядження) Центральному спеціалізованому будівельному управлінню щодо укладення договорів (правочинів) по спільній забудові та реконструкції військових містечок.
Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Лідер-К” платіжним дорученням № 62 перерахувало 1 млн. 750 тис. грн.., які були перераховані “Укроборонбуд” платіжним дорученням № 70 від 13.03.2006 р. на рахунок Державного казначейства України для інвестування житла для військовослужбовців Збройних Сил України, що свідчить про схвалення спірного правочину Міністерством Оборони України.
Щодо фактичної заміни спірним договором цільового призначення земельної ділянки під майном військового містечка №64, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Умовами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна передбачено передача нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Труда, 2а.
Згідно ст.120 ЗК України перехід права власності на будову, спорудження не тягне за собою автоматично передачу права власності на земельні ділянки, на яких вони розташовані.
Право власності або користування земельною ділянкою переходить на підставі відповідних договорів.
Таким чином, відповідач-1, після придбання нерухомого майна мав право звернутися до компетентних органів з заявою про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по фактичному розміщенню об'єктів, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, пр.Труда, 2а.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав, щодо укладення сторонами удаваного правочину, який приховував договір купівлі-продажу.
Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого право чину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як вже було зазначено, 09.03.2006 р. сторони уклали договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, що виключає можливість визнання удаваним спірного договору. Спірний договір не є прихованим право чином купівлі-продажу.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Колегія суддів вважає, що обраний прокурором захист прав та інтересів держави в особі позивачів ніяким чином не відновлюватиме прав та інтересів власника, оскільки задоволення позову не призводить до повернення спірного майна до державної власності.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню згідно ст. 104 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер-К”, м.Підгороднє задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. у справі №27/188-09 скасувати.
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.В.Швець
Судді П.П.Павловський
О.В.Чус