16.09.2010 року Справа № 33/163-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Неклеси М.П. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.
при секретарі: Ревковій Г. О.
За участю представників сторін:
від позивача: Бережний А.В., довіреність №1 від 03.01.10 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 12.03.03 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2010 р. у справі № 33/163-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія”, м.Нікополь, Дніпропетровська область
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення 7336 грн. 86 коп.
В квітні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7336 грн. 86 коп. основної заборгованості по договору оренди № 37 від 01.11.2007 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2010 р. у справі № 33/163-10 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати.
Скаржник просить прийняти нове рішення, яким припинити зобов'язання між сторонами по сплаті орендних платежів та витрат на утримання внутрішніх електричних мереж, шляхом зарахування вимог позивача в сумі 7336,86 грн. та його зустрічних вимог до позивача в сумі 19802,20 грн., стягнути з позивача на його користь 12465,34 грн. в якості відшкодування збитків.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Відповідач надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою його представника.
Колегія суддів вважає, що згадане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів перебування його представника на лікарняному.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” (орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди № 37 нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 131,6 кв.м.
01.11.2007 р. у відповідності до п.1.2. договору між сторонами складено акт приймання-передачі об'єкту оренди.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно, щомісячно та в повному обсязі вносити орендну плату до 10 числа наступного за звітним місяця, відшкодовувати витрати орендодавця на утримання внутрішніх електричних мереж, згідно акту здачі приймання виконаних робіт.
Згідно пунктів 5.1., 5.2. договору орендна плата за об'єкт оренди встановлюється за домовленістю сторін та складає 802 грн. 76 коп. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Згідно із ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
01.11.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 37 від 01.11.2008 р., якою п.8.2. договору викладено в наступній редакції: “строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до 01.05.2009 р.”.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем щомісячно виставлялися відповідачу рахунки за користування об'єктом оренди та утримання внутрішніх електричних мереж, а також складалися акти здачі приймання виконаних робіт, за якими частково здійснювалася оплата.
15.01.2010 р. у зв'язку з тривалою затримкою оплати, позивач направив відповідачу лист за вих. № 4 з вимогою сплатити заборгованість за договором зі сплати орендної плати та за використання електричних мереж в сумі 7336,86 грн., яка виникла з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. включно. Згаданий лист був отриманий відповідачем 16.01.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення та залишений без відповіді.
Згідно ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічну норму містить ч.1 ст.193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем умов спірного договору, а тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача в суд першої інстанції з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольська зернова компанія” про припинення зобов'язання між сторонами по сплаті орендних платежів та витрат на утримання внутрішніх електричних мереж, шляхом зарахування вимог позивача в сумі 7336,86 грн. та його зустрічних вимог до позивача в сумі 19802,20 грн., а також стягнення з позивача на його користь 12465,34 грн. в якості відшкодування збитків.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити вищезгадані вимоги відповідача без розгляду.
Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що відповідач фактично визнає суму заборгованості за спірним договором в розмірі 7336,86 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про розгляд справи судом першої інстанції за його відсутністю та неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи, з огляду на таке.
Пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затв. наказом голови Вищого господарського суду України N75 від 10.12.2002р.) передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
В судове засідання, яке було призначено ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 30.04.2010 р. на 25.05.2010 р., відповідач не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 23.06.2010 р.
Факт отримання відповідачем ухвали господарського суду про порушення провадження у справі підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 47).
Оскільки вищезгаданою Інструкцією не передбачено, що інші процесуальні документи, які підлягають відправленню повинні направлятися з повідомленням про вручення, ухвалу від 25.05.2010 р. було відправлено простою поштовою кореспонденцією, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні оригіналу ухвали, що є доказом виконання судом першої інстанції вимог закону про належне інформування сторони процесу про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N01-8/482 від 13.08.2008р. “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка на зворотній стороні оригіналу ухвали, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2010 р. у справі № 33/163-10 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.П.Неклеса
Судді П.П.Павловський
В.В.Швець