07.09.2023м. СумиСправа № 920/672/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/672/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892)
до відповідача: Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Іжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 00205618)
про стягнення 194702,71 грн,
представники сторін:
позивача - Пилипенко О.В.;
відповідача - не з'явився
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 198536,37 грн заборгованості за договором № 58-Т від 01.10.2020 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, з яких: 189720,85 грн заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 8316,53 грн пеня, 498,99 грн 3% річних, а також 3220,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 23.06.2023 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2023.
Однак 20.07.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи, але не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвалою від 07.08.2023 суд постановив призначити розгляд справи по суті на 17.08.2023.
Ухвалою від 17.08.2023 суд постановив відкласти розгляд справи на 07.09.2023.
29.06.2023 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 186057,41 грн, 8155,94 грн пені, 489,36 грн 3% річних, а також 3220,80 грн витрат по сплаті судового збору.
16.08.2023 представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг з постачання теплової енергії у березні 2023 року, їх обсяг і вартість. Щодо вимог про стягнення пені, представник відповідача вказує на те, що нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суттєво перевищує обмеження щодо розміру пені, передбачені статтею 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Крім того нарахування позивачем пені за період з 16.04.2023 до 17.05.2023 суперечить вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)” від 17.03.2020 № 530-ІХ.
29.08.2023 представник позивача подав до суду заперечення на пояснення відповідача, в яких зазначив, що вважає позицію та доводи, які викладені в письмових поясненнях відповідача такими, що не відповідають дійсності, вимоги викладені в позовній заяві є законними та обґрунтованими.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини 1-2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила 630) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що:
-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
-власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
-споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з пунктом 2 частини 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено поняття виконавець комунальної послуги це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.06.2019 № 322 «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» визначено виробником та виконавцем комунальних послуг в місті Суми з постачання теплової енергії та гарячої води.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 745 від 21.12.2019 «Про встановлення розмірів внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, яке здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» вирішено: 1. Встановити розміри внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, споживачам, які приєднані до інженерних мереж ТОВ «Сумитеплоенерго» окремо для кожної будівлі згідно з додатками 1,2 до цього рішення; 2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» нарахування внесків здійснювати за кожен календарний квартал.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі НКРЕКП).
На підставі ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зокрема:
1) ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;
2) встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.
Зі змісту ст.. 20 Закону України «Про теплопостачання» вбачається. Що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єжктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
У відповідності до Постанови НКРЕКП від 25.07.2017 за № 930 ТОВ «Сумитеплоенерго» є ліцензіатом господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно з підп.. 9 п. 3.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених Постанововю НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2017 № 308, позивач повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.10.2021 за № 623 зі змінами від 06.11.2021 № 637 тариф на теплову енергію для позивача встановлено у розмірі 1919,38 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
01.10.2020 між сторонами укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води № 58-Т, предметом якого є те, що Теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на межі розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Підпунктом 11.1.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку договору від жодної зі сторін не надійшло до іншої сторони заяви про відмову від нього, але у будь-якому випадку до повного виконання договірних зобов'язань.
Розділом 7 договору передбачено порядок розрахунків споживачем за надані послуги.
Згідно з п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються на умовах попередньої оплати поточного місяця, величина якої відповідає сумі фактичних нарахувань аналітичного періоду або, за відсутності таких даних - за кількістю теплової енергії на місяць, розрахованою відповідно до теплових навантажень, вказаних у Додатку 1 цього договору з урахуванням характеристик вбудованих приміщень.
Пунктом 7.8 договору визначено, що споживач до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку сплачує Теплопостачальній організації суму попередньої оплати за теплову енергію поточного місяця.
Згідно з п. 7.2 договору оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком та/актом прийому-передачі до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до умов договору в березні 2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію обсягом 82,370716 Гкал на суму 189720,85 грн, що підтверджується актом прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води від 31.03.2023 та виставленим рахунком на оплату вартості спожитої теплової енергії № 58 від 31.03.2023.
Доводи відповідача про те, що акт приймання-передачі теплової енергії за березень 2023 року не направлявся позивачем на адресу відповідача спростовуються наступним.
Судом установлено, що відповідачем отримано рахунок № 58 від 31.03.2023 на оплату вартості теплової енергії. Про це свідчить відтиск штампу канцелярії за вхідним номером 424 від 10.04.2023.
Також позивач 17.05.2023 надсилав на адресу АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг» лист № 2516 від 17.05.2023, рахунок № 58 від 31.03.2023, акт прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води до договору № 58-Т від 01.10.2006, що підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта» від 17.05.2023, накладною № 4002107962538 від 17.05.2023 та описом вкладення у цінний лист від 17.05.2023.
Проте відповідач підписаний зі своєї сторонни акт прийому-передачі теплової енергії позивачу не повернув.
Пунктами 7.4, 7.5, 7.6 договору визначено, що споживач щомісяця, що наступає за звітним, з 01 по 07 число отримує у Теплопостачальній організації оформлені акт прийому-передачі теплової енергії, акт звірки розрахунків за спожиту теплову енергію на початок розрахункового періоду (за потребою) та рахунок на сплату теплової енергії. Споживач протягом трьох робочих днів з дати одержання даних документів підписує, скріпляє печаткою та повертає Теплопостачальній організації по одному примірнику підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію.У разі непогодження з кількістю та вартістю отриманих послуг, суми боргу, зазначених у згаданих вище документах, Споживач зобов'язаний у 3-денний термін з дати їх отримання, надати обгрунтовані письмові заперечення Теплопостачальній організації та протягом цього ж строку направити свого представника з підтверджуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідних актів.
Згідно з пунктом 7.7. договору у разі невчасного повернення підписаних актів прийому-передачі теплової енергії та акту звірки розрахунків чи не надання обґрунтованих письмових заперечень Теплопостачальній організації такі документи вважаються прийнятими Споживачем у редакції Теплопостачальної організації без зауважень.
Як зазначає позивач, облік споживання теплової енергії за вказаним об'єктом відповідача за адресою: м.Суми, пл. Привокзальна, 9А, здійснювався за нормативами споживання розрахунковим способом.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалось позивачем згідно з п. 5.20. договору розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження. Пунктом 5.20. договору передбачено, що визначення обсягу фактично спожитої теплової енергії, у Споживача, що немає приладів комерційного обліку, виконується Теплопостачальною організацією розрахунковим способом.
Відповідач не висував позивачу будь-яких заперечень щодо змісту виставлених/отриманих рахунків чи актів прийому-персдачі, які вважаються прийнятими відповідачем в редакції позивача.
Факт надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується наступними письмовими доказами:
- лист AT «CMHBO Інжиніринг» №28-18/155 від 19.08.2022 p.; наряд на підключення №189 від 31.10.2022;
- попередження про припинення надання послуг з теплопостачання №1524 від 15.03.2023;
акт про обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту та підключення №20.03.2023.031 від 20.03.2023.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої стаття 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Факт надання позивачем відповідачеві послуг за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи.
Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за надані послуги за договором про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 01.10.2020 № 58-Т в сумі 186057,41 грн за березень 2023 року підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 8155,94 грн пені за період з 16.04.2023 до 17.05.2023 та 489,36 грн 3 % річних за вказаний період суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі п. 8.3.1 договору за несвоєчасну сплату за теплову енергію за умовами Договору Споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення виконання грошового зобов'язання Споживачем від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення та інфляційні втрати за весь час прострочення оплати.
За частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача пені та 3 % річних суд встановив, що вищезазначений розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.
Посилання відповідача на заборону нарахування пені у період з 16.04.2023 до 17.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, судом відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, і стосується саме населення як побутових споживачів, а відтак, на юридичних осіб не розповсюджується.
Також суд ураховує, що карантин закінчився, а умови договору, в тому числі щодо відповідальності за їх невиконання, є обов'язковими для сторін.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 489,36 грн за період з 16.04.2023 до 17.05.2023 та пені в сумі 8155,94 грн за період з 16.04.2023 до 17.05.2023 підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
На підставі частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2920,54 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Іжиніринг” (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код 00205618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892) 186057 грн 41 коп. (сто вісімдесят шість тисяч п'ятдесят сім гривень 41 копійка) заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 8155 грн 94 коп. (вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 94 копійки) пені, 489 грн 36 коп. (чотириста вісімдесят дев'ять гривень 36 копійок) 3% річних та 2920 грн 54 коп. (дві тисячі дев'ятсот двадцять гривень 54 копійки) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 11.09.2023.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суддя В.В. Яковенко