30.08.2023м. СумиСправа № 920/952/19
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши матеріали справи № №920/952/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АГРОБІОПРОДУКТ” (вул. Стрийська, буд. 3, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 36113608),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бакс” (вул. Кленова, буд. 6, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 23054636),
про стягнення 502 974 грн 19 коп.,
за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідач: не з'явився;
Ухвалою господарського суду від 03.10.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.09.2019 зупинено провадження у справі № 920/952/19 до набрання чинності рішенням господарського суду м. Києва у пов'язаній справі № 910/10954/19.
Відповідно до ухвали суду від 21.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача про поновлення провадження у справі від 16.03.2023 (вх.№207); провадження у справі № 920/952/19 було поновлено; призначено розгляд справи по суті на 05.04.2023, 11:30.
В судовому засіданні 05.04.2023 оголошено перерву на 26.04.2023, 12:30.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. 26.04.2023, згідно ухвали суду від 20.04.2023 підготовче засідання у даній справі було призначено на 11.05.2023, 12:00.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. підготовче засідання призначено на 29.05.2023, 12:00, згідно ухвали суду від 09.05.2023.
Судове засідання 29.05.2023 у справі № 920/952/19 не відбулось, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, згідно ухвали суду від 31.05.2023 підготовче засідання призначено на 19.06.2023, 12:30.
Ухвалою суду від 19.06.2023 було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 19.06.2023; відкладено підготовче засідання на 17.07.2023, 12:45.
Ухвалою суду від 17.07.2023 підготовче провадження у справі № 920/952/19 закрито; призначено розгляд справи по суті на 09.08.2023, 12:30.
Ухвалою суду від 09.08.2023 відкладено розгляд справи по суті на 30.08.2023, 12:30 у зв'язку з відсутністю доказів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача 502 974 грн. 19 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поворотної фінансової допомоги № 125/33 від 06.08.2013 за період з 01.09.2017 р. по 06.09.2019р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №125/33 від 06.08.2013.
Відповідачем подано суду письмовий відзив від 22.10.2019, в якому просить відмовити в задоволенні позову.
Провадження у даній справі зупинялося до набрання чинності рішенням господарського суду м. Києва у пов'язаній справі № 910/10954/19 (ухвала суду від 29.09.2019).
Відповідно до поданого представником відповідача рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 у справі № 910/10954/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, в задоволенні первісного позову ТОВ “Бакс” до ТОВ НВП “АГРОБІОПРОДУКТ” про визнання недійсним договору відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ТОВ НВП “АГРОБІОПРОДУКТ” до ТОВ “Бакс” про стягнення 2 100 000,00 грн позики та 400 000,00 грн штрафу відмовлено.
Відповідач або його представник в судове засідання не з'явилися, заяв, клопотань не подали, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Позивач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 17.07.2023 надіслано на адресу позивача - вул. Стрийська, буд. 3, м. Київ, 03062, яка повернулася до суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою”.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
06.08.2013 року між ТОВ “НВП “Агробіопродукт” та ТОВ “БАКС” було укладено договір поворотної безпроцентної позики № 125/33 (далі - Договір позики №125/23), відповідно до умов якого позивач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати відповідачу позику (фінансову допомогу на зворотній основі), а відповідач зобов'язується прийняти її і повернути позику (фінансову допомогу на зворотній основі) позивачу у визначений цим Договором термін на умовах, визначених цим Договором.
Зі змісту п. 1.2. Договору, вбачається, що у зв'язку з тим, що між сторонами за цим Договором налагоджені тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому Договорі, надається відповідачу на безвідсотковій основі.
Пунктом 1.3. Договору, визначено, що дана позика є зворотньою фінансовою допомогою. Дана позика є безпроцентною (п.1.4 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору розмір позики за цим Договором становить 2 500 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2.2. Договору, сторони домовились, що сума позики 2 500 000 грн. 00 коп. є еквівалентною 307 503 дол. США згідно з курсом 8,13 грн. за один долар США.
Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що термін надання позики визначається з моменту отримання відповідачем грошових коштів на власний розрахунковий рахунок і становить один календарний рік - до 08 серпня 2014 року.
Пунктом 3.2. Договору, встановлено, що відповідач зобов'язується повернути позивачу позику до 08 серпня 2014 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору позивач зобов'язувється надати позику (фінансову допомогу на зворотній основі) позивачу 08.08.2013. Позика надається в безготівковому порядку шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача (п. 4.2.)
Згідно з п. 5.1. Договору відповідач зобов'язується повернути позивачу суму позики (фінансову допомогу на зворотній основі) згідно вимог цього договору. У випадку зростання ринкового курсу долара США відносно гривні більше ніж на 1%, відповідач зобов'язується повернути позивачу позику у гривнях України в сумі, яка повинна бути збільшена пропорційно збільшенню ринкового курсу долара США відносно до гривні і яка повинна бути еквівалентною 307 503 долара США, згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в одному з таких банків України за вибором позивача: ПАТ КБ “Приватбанк”, ПАТ “Альфа-Банк”, ПАТ “Державний ощадний банк України” на день повернення позики.
Зі змісту п. 5.3. Договору вбачається, що позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту передачі грошових коштів відповідачу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до додаткової угоди від 30.07.2014 до договору позики №125/33 строк повернення позики встановлено до 01.09.2017.
Згідно гарантійного листа від 22.06.2026 відповідач гарантував повернення коштів позивачу до 22.12.2016. Однак, у встановлений строк відповідач кошти не повернув.
Позивач у позовній заяві посилається на рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 у справі № 920/174/17, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКС” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, 10, код 23054636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 3, код 36113608) 37 664,78 доларів США (що є еквівалентом 1 000 000 грн. 00 коп. згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ “Державний ощадний банк” станом на 18.05.2017) заборгованості, 15 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 8170 грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.
24.10.2017 господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ на виконання рішення суду.
У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання за договором позики №125/23 від 06.08.2023 позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.09.2017 по 06.09.2019 у розмірі 502 974,19 грн.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що ним було перераховано позивачу в період з 21.11.2017 по 27.02.2019 суму позики в рамках розгляду справи № 920/174/17, та підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 41-48). Також посилається на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі № 920/174/17, відповідно до якої зазначено, що загальна сума грошових зобов'язань ТОВ “БАКС” перед ТОВ “НВП “Агробіопродукт” по договору позики № 125/33 становить 7 988 928,55 грн, яку відповідач повністю сплатив на користь позивача.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 05.10.2017 у справі № 920/174/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БАКС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Агробіопродукт” 37664,78 доларів США (що є еквівалентом 1 000 000 грн. 00 коп. згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ “Державний ощадний банк” станом на 18.05.2017) заборгованості, 15000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 15000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 8170 грн. 00 коп. витрат за проведення судової експертизи.
24.10.2017 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/174/17 виданий відповідний судовий наказ.
Відповідно до наведеного у позовній заяві розрухунку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) із суми заборгованості 7 988 928,55 грн. за період з 01.09.2017 по 06.09.2019 року. Позовна заява не містить обгрунтування щодо визначення розміру заборгованості (7 988 928,55 грн.) та обраного позивачем періоду (з 01.09.2017 по 06.09.2019 року).
Так, до позовної заяви надана вимога-повідомлення про сплату штрафу від 11.09.2017 № 79/2017, у тексті якої зазначено про необхідність повернення 307 503,00 доларів США позики згідно з договором № 125/33 до 01.09.2017 (враховуючи додаток від 30.07.2014, який позивачем у матеріали справи не наданий). Згідно наведеного розрахунку гривневий еквівалент суми позики становить 7 988 928,55 грн. (а.с. 10).
Іншої інформації та доказів щодо суми заборгованості та періоду нарахування 3% річних позивачем не надано.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 наказ від 24.10.2017 визнано таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із сплатою суми боргу, визначеної відповідним виконавчим документом.
Так, відповідачем надані докази перерахування коштів (копії платіжних доручень) у сумі 7 988 928 грн. 55 коп.:
№ 90 від 21.11.2017 на 535 000 грн. 00 коп.;
№ 958 від 20.12.2017 на суму 135 000 грн. 00 коп.;
№ 957 від 20.12.2017 на суму 425 000 грн. 00 коп.;
№ 39 від 22.01.2018 на суму 460 000 грн. 00 коп.;
№ 47 від 23.01.2018 на суму 69 997 грн. 10 коп.;
№ 5 від 24.01.2018 на суму 48 002 грн. 90 коп.;
№ 155 від 21.02.2018 на суму 89 972 грн. 00 коп.;
№ 158 від 22.02.2018 на суму 109 957 грн. 50 коп.;
№ 159 від 22.02.2018 на суму 342 904 грн. 50 коп.;
№ 235 від 20.03.2018 на суму 384 250 грн. 00 коп.;
№ 236 від 20.03.2018 на суму 145 750 грн. 00 коп.;
№ 408 від 04.05.2018 на суму 526 000 грн. 00 коп.;
№ 450 від 30.05.2018 на суму 169 975 грн. 00 коп.;
№ 455 від 05.06.2019 на суму 353 700 грн. 00 коп.;
№ 433 від 03.07.2018 на суму 526 000 грн. 00 коп.;
№ 636 від 26.07.2018 на суму 536 000 грн. 00 коп.;
№ 830 від 12.09.2018 на суму 282 000 грн. 00 коп.;
№ 831 від 12.09.2018 на суму 282 000 грн. 00 коп.;
№ 882 від 01.10.2018 р. на суму 394 800 грн. 00 коп.;
№ 888 від 05.10.2018 на суму 168 900 грн. 00 коп.;
№ 28 від 02.11.2018 р. на суму 564 000 грн. 00 коп.;
№ 118 від 27.11.2018 р. на суму 578 000 грн. 00 коп.;
№ 219 від 26.12.2018 на суму 399 926 грн. 00 коп.;
№ 233 від 28.12.2018 на суму 153 176 грн. 00 коп.;
№ 90 від 13.02.2019 на суму 200 015 грн. 00 коп.;
№ 189 від 27.02.2019 на суму 248 317 грн. 30 коп.;
№ 190 від 27.02.2019 на суму 282 000 грн. 00 коп.;
№ 118 від 27.02.2019 на суму 16 100 грн. 00 коп.;
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Берегиня-Агро" (особа, яка не приймала участі у справі) зверталося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі № 920/174/17 та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви відповідача від 10.06.2019 про визнання виконавчого документу (наказу) таким, що не підлягає виконанню, у справі № 920/174/17 відмовити.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Берегиня-Агро" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі № 920/174/17 залишено без змін.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" зверталося до суду із заявою про перегляд рішення місцевого господарського суду від 05.10.2017 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про витребування оригіналу документа та відкладення розгляду справи; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бакс" в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленними обставинами рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 по справі № 920/174/17 та залишено зазначене судове рішення в силі; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бакс" в задоволенні заяви про поворот виконання рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 по справі № 920/174/17; вирішено витрати по сплаті судового збору в розмірі 22500 грн та витрати на оплату професійної правничу допомогу в розмірі 30 000 грн покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 зазначена ухвала суду першої інстанції була залишена без змін.
Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade" (особа, яка не приймала участі у справі) зверталося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі № 920/174/17, в якій просило її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" про визнання наказу у справі №920/174/17 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 у справі № 920/174/17 залишено без змін.
Також, у межах справи № 920/174/17 третьою особою - ТОВ Агрофірмою “Берегиня-Агро” було подано до суду заяву про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 р. по справі №920/174/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ “БАКС” від 10.06.2019 року про визнання наказу у справі №920/174/17 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 29.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Берегиня-Агро” про перегляд ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі №920/174/17 було повернуто заявнику.
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано обгрунтованого (по сумі та періодам нарахування) розрахунку 3% річних, а відповідачем надано докази в підтвердження своїх заперечень щодо повернення суми позики в повному обсязі у період з 21.11.2017 по 27.02.2019, що позивачем не відображено у наведеному в позові розрахунку.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є безпідставними, не підтвердженими належними доказами і такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Відповідачем заявлено до стягнення з позивача 20 000,00 грн витрат з оплати правової допомоги.
Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію додаткової угоди №4 від 07.10.2019 до Договору про надання правової допомоги №1 від 01.08.2019 про визначення ціни договору та порядку проведення розрахунку; платіжне доручення №629 від 22.10.2019 про оплату правової допомоги у сумі 20 000,00 грн; копію довіреності від 01.08.2019.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009, справа “Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited” проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що представником ТОВ “Бакс” подано належні докази, які підтверджують обґрунтованість витрат відповідача з оплати правової допомоги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат з оплати правової допомоги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АГРОБІОПРОДУКТ” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бакс” про стягнення 502 974 грн 19 коп. - відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АГРОБІОПРОДУКТ” (вул. Стрийська, буд. 3, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 36113608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бакс” (вул. Кленова, буд. 6, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 23054636) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.) витрати на оплату правової допомоги.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 11.09.2023.
Суддя О.Ю. Соп'яненко