"11" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2266/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)
до відповідача: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 290898,52 грн.
Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 290898,52 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору кредиту №б/н від 07.02.2022.
Ухвалою від 05.06.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою від 20.06.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
20.06.2023 копія вищевказаної ухвали суду була направлена відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі.
20.07.2023 направлена відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку із чим, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, та забезпечення прав позивача та відповідача у справі, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 07.02.2022 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 1.1 Загальні положення та підрозділу 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщенні на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http//privatbank.ua.
Тобто, 07.02.2022 між сторонами було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.
07.02.2022 на підставі укладеного кредитного договору банком було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.
30.09.2022 відповідачем була припинена підприємницька діяльність, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував з порушенням його умов, у зв'язку з чим станом на 27.04.2023 за ним обліковується заборгованість, яка складається з 274098,52 грн. заборгованості за кредитом та 16800,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.2.3.2 та 3.2.2.9 Умов, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором приєднання.
Частиною 1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як слідує з Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", істотними є наступні умови кредитного договору (далі - Заява про приєднання):
- Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати ФОП ОСОБА_1 строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п.1.1. Заяви про приєднання);
- розмір кредиту: 300000 грн (п. 1.2 Заяви приєднання);
- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі кредитних коштів (п. 1.3 Заяви приєднання);
- у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту (п. 1.4 Заяви приєднання));
- проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором - 4% в місяць від суми простроченої заборгованості (п. 1.5 Заяви приєднання);
- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит включно із цим числом.
Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - Клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, - Клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.
Згідно з п. 1.7 договору сторони узгодили, що в разі:
- порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку,
- настання обставин, передбачених п. 3.2.2.3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні банку,
- настання обставин, передбачених п. 3.2.2.6.2, п. 3.2.2.6.6 Умов та правил надання банківських послуг, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту,
Клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.
Клієнт доручає банку розмістити у мережі інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким банк надає кредит (п. 1.8 договору Заяви приєднання).
Положеннями п. 3.2.2.1 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" (далі - послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Відповідно до п. 3.2.2.3.1 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ", повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу протягом 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку (п. 3.2.2.3.1.1 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені у заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п. 3.2.2.3.1.4 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Згідно з п. 3.2.2.3.2 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ", за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в заяві та тарифах.
Відповідно до п.п. 3.2.2.5.2, 3.2.2.5.3 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ", клієнт зобов'язався оплачувати щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.2.3.2, повернути кредит та здійснювати інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.2.3.1, 3.2.2.3.2, 3.2.2.5.14, 3.2.2.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
У пункті 3.2.2.9.1 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно п.п. 3.2.2.1, 3.2.2.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.
Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.2.9.2 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені в заяві. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 3.2.2.9.3 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
У разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів із використанням каналів взаємодії з НБУ (п. 3.2.2.9.4 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення неустойки за цим договором здійснюються у гривні відповідно до умов цього договору (п. 3.2.2.9.5 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюються у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (п. 3.2.2.9.7 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.5 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ").
Пунктом 3.2.2.11 Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Згідно з додатком № 1 до Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 07.02.2022 №б/н сторони погодили Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.
На виконання умов кредитного договору позивач перерахував відповідачу на поточний рахунок кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 27.04.2023 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 274098,52 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 16800,00 грн.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено у формі заяви про приєднання, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов; кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, про строк кредитування, процентну ставку за користування кредитом, строки сплати платежів, а також про права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність за порушення зобов'язань.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов кредитного договору від 07.02.2022 №б/н перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 300000,00 грн.
Разом з тим, відповідач, всупереч умов договору та приписам чинного законодавства, не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом в сумі 274098,52 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 16800,00 грн.
Відповідач здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростував, доказів на підтвердження сплати боргу суду не надав.
На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суб'єктного складу сторін, суд зазначає наступне.
Так відповідачем у даній справі визначена фізична особа ОСОБА_1 .
В свою чергу, як слідує з матеріалів справи, спірний договір було укладено між банком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) визначено, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, позивачем цілком правомірно пред'явлено даний позов саме до фізичної особи.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Так з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 274098,52 грн. та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 16800,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) - 274098 (двісті сімдесят чотири тисячі дев'яносто вісім) грн. 52 коп. заборгованості за кредитом, 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості за відсотками, 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) грн. 48 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 11 вересня 2023 р.