"04" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2556/23
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО „ТАЇРОВЕ“” Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевченко Богдана Петровича про стягнення 42379,12 грн заборгованості.
Встановив:
Комунальне підприємство “ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО „ТАЇРОВЕ“” Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченко Богдана Петровича (далі - ФОП Шевченко Б.П., Відповідач) 42379,12 грн заборгованості, з яких 30000,00 грн основного боргу, 549,00 грн пені, 10318,61 грн інфляційних нарахувань, 1511,51 грн 3% річних, у зв'язку із неналежним виконання взятих на себе за умовами укладеного 03.09.2021 р. договору поставки товару № 140/21 зобов'язань з поставки товару після здійснення попередньої оплати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 14.06.2023 р. позовній заяві КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/2556/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 р. позовну заяву КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» залишено без руху та запропоновано надати суду докази оплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
27.06.2023 р. від КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» до господарського суду на виконання вимог ухвали від 19.06.2023 р. представлено відповідні докази.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2023 р. прийнято позовну заяву КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2556/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.07.2023 р.
Надіслана ФОП Шевченко Б.П. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась до господарського суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
20.07.2023 р. від КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2023 р. відкладено розгляд справи на 04.09.2023 р., поза межами строку, встановленого статтею 248 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 24.07.2023 р. до електронної скриньки КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“», зазначеної безпосередньо у позовній заяві, доставлено ухвалу суду від 20.07.2023 р.
Враховуючи те, що надіслана ФОП Шевченко Б.П. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась до господарського суду неврученою, господарським судом з метою додаткового оповіщення Відповідача про судове провадження та надання йому можливості реалізувати наявні права розміщено оголошення на сайті судової влади України - https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1454137/.
Надіслана ФОП Шевченко Б.П. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали від 24.07.2023 р. повернулась до господарського суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, відтак надіслані Відповідачу ухвали вважаються врученими належним чином.
При цьому ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу ФОП Шевченко Б.П. зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб'єктивної поведінки останнього.
Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ФОП Шевченко Б.П. до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
04.09.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
03.09.2021 р. між КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» (Замовник) та ФОП Шевченко Б.П. (Постачальник) укладено Договір (поставки товару) № 140/21 (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовника Товар, зазначений в п.1.2. Договору, Замовник - прийняти і оплатити такий Товар.
Найменування Товару: обслуговування і налагодження серверу, комп'ютерної мережі та переферійного приладдя (ДК 021:2015:50320000-4 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування персональних комп'ютерів) (пункт 1.2 Договору).
Ціна Договору становить 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ (пункт 2.1 Договору)
Загальна вартість кожної партії Товару визначається Сторонами у відповідності до ціни за одиницю визначеної у договорі та попереднього замовлення Замовника (пункт 2.2 Договору).
Постачальник на підставі попереднього замовлення Замовника формує рахунок на оплату для кожної конкретної партії Товару, в якому зазначаються асортимент Товару в межах Предмету закупівлі та загальна вартість партії (пункт 3.1 Договору).
Оплата вартості Товару (окремої партії), зазначеного у п.1.2. даного Договору, здійснюється Замовником в національній валюті України, у безготівковій формі, на підставі виставленого Постачальником рахунку, на умовах відстрочення платежу протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати передачі Товару (окремої партії) за видатковою накладною або актом приймання-передачі Товару (пункт 3.2 Договору).
Товар (окрема партія), вказаний у п.1.2. Договору поставляється відповідно до письмових заявок Замовника, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб, які направляються на адресу Постачальника за допомогою електронної пошти або іншого зв'язку. Про наявність Товару на складі й про можливість передачі відповідної партії Товару Постачальник інформує Замовника шляхом направлення повідомлення за допомогою електронної пошти або іншого зв'язку (пункт 4.1 Договору).
Доставка Товару здійснюється на умовах EXW (склад продавця) - у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 р. (пункт 4.2 Договору).
Поставка Товару здійснюється транспортом Заявника протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником заявки (пункт 4.3 Договору).
Датою отримання Товару є дата підписання видаткової накладної або акту приймання- передачі Товару (пункт 4.9 Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним Договором (пункт 7.1 Договору).
У випадку, якщо Постачальник не виконав свої зобов'язання з поставки Товару в строки та на умовах, передбачених даним Договором, Замовник має право вимагати повернення грошових коштів. При цьому Замовник направляє письмову вимогу щодо повернення грошових коштів на адресу Постачальника (пункт 7.2 Договору).
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,01% від вартості не поставленого вчасно Товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (пункт 7.4 Договору).
У випадках, не передбачених умовами даного Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 7.6 Договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох Сторін, скріплюється печатками Сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами (пункт 11.1 Договору).
Договір підписано представниками сторін.
06.09.2021 р. ФОП Шевченко Б.П. як Постачальником виставлено КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» як Покупцю рахунки на оплату № 129-1 загальною вартістю № 19090,00 із відповідним переліком Товару та № 129-2 загальною вартістю 10910,00 грн із відповідним переліком послуг.
Відповідно до платіжних доручень від 23.09.2021 р. № 1054,1055 ПАТ БАНК "ПІВДЕННИЙ" КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» перераховано на вказаний у Договорі та рахунках на оплату банківський рахунок ФОП Шевченко Б.П. 19090,00 грн та 10910,00 грн із призначенням платежів «оплата згідно Договору, рах. № 129-1 від 06.09.2021 р./№129-2 від 06.09.2021 р.». Аналогічні операції по перерахування коштів відображено у виписці по банківському рахунку КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“».
04.11.2021 р. КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» звернулось до ФОП Шевченко Б.П. із листом № 450, який отримано останнім 05.11.2021 р. відповідно до залишеної розписки та в якому просить в строк до 04.11.2021 р. надати докази в підтвердження виконання взятих на себе за умовами укладеного Договору зобов'язань або повернути отримані кошти.
23.11.2021 р. ФОП Шевченко Б.П. звернувся до КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» із листом, в якому повідомляє про відсутність можливості виконання умов договору у зв'язку із відсутністю доступу до налагодження та обслуговування серверу, комп'ютерної техніки та переферійного обладнання, просить надати відповідний доступ.
09.12.2021 р. та 15.12.2021 р. ФОП Шевченко Б.П. звернувся до КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» із листами, зміст яких аналогічний вище дослідженому.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у частинах 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 656 ЦК України встановлює, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом.
Згідно із статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір (поставки товару) від 03.09.2021 р. № 140/21.
При цьому КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» як Замовником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов'язків та перерахування ФОП Шевченко Б.П. 30000,00 грн (19090,00 грн + 10910,00 грн) за виставленими останнім рахунками, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку.
В свою чергу, ФОП Шевченко Б.П. як Постачальником в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,655,656,662,663,712 ЦК України, статей 193,265,267 ГК України та умов Договору доказів передачі КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» як Замовнику оплаченого Товару разом із послугами не представлено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265, частини 2 статті 267 ГК України та умов пункту 4.3 Договору строк виконання зобов'язання настав.
З огляду на відсутність в матеріалах справи попереднього замовлення Замовника, визначений умовами пункту 4.3 Договору строк поставки Товару протягом 10 робочих днів розпочинається з моменту здійснення Замовником оплати рахунків Постачальник, в яких наведено перелік Товарів та послуг, що постачається/надається, тобто з 23.09.2021 р. до 07.10.2021 р. включно.
У відповідності до приписів частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/12382/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2020 р. у справі № 918/631/19).
Приймаючи до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.02.2020 р. у справі № 918/631/19, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 1 статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підписаних між сторонами актів приймання-передачі оплаченого Товару, наявний лист КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» від 04.11.2021 р. № 450, складений після спливу строку передачі Товару та в якому останній пропонує ФОП Шевченко Б.П. надати докази виконання взятих на себе зобов'язань або повернути отримані кошти, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав та стягнення з ФОП Шевченко Б.П. 30000,00 грн основного боргу, перерахованих відповідно до платіжних доручень від 23.09.2021 р. №№ 1054,1055.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В свою чергу, умовами пункту 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,01% від вартості не поставленого вчасно Товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 22.02.2020 р. у справі № 918/631/19 правовий висновок стосовно того, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу.
Перевіривши представлені КП «ЖКП „ТАЇРОВЕ“» розрахунки 549,00 грн пені (нарахованої на суму 30000,00 грн за період з 08.10.2021 р. по 08.04.2022 р.), 10318,61 грн інфляційних нарахувань та 1511,51 грн 3% річних (нарахованих на суму 30000,00 грн за період з 08.10.2021 р. по 12.06.2023 р.) господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України, відтак стягненню з ФОП Шевченко Б.П. підлягає 549,00 грн пені, 10318,61 грн інфляційних нарахувань та 1511,51 грн 3% річних, окрім 30000,00 грн основного боргу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунального підприємства “ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО „ТАЇРОВЕ“” Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шевченко Богдана Петровича про стягнення 42379,12 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченко Богдана Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО „ТАЇРОВЕ“” Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська обл., Одеський р-н, смт Таїрове, вул. 40-Річчя Перемоги, буд. 55/1, Код ЄДРПОУ 26601323) 30000/тридцять тисяч/грн 00 коп. основного боргу, 549/п'ятсот сорок дев'ять/грн 00 коп. пені, 10318/десять тисяч триста вісімнадцять/грн 61 коп. інфляційних нарахувань, 1511/одну тисячу п'ятсот одинадцять/грн 51 коп. 3% річних та 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 11 вересня 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут