вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2023 р. м. Київ
Справа № 911/1723/23
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» про стягнення 37090,66грн, без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (далі - ТОВ «Ціновал») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Птахофабрика Київська» (далі - ТОВ «ТД «Птахофабрика Київська») про стягнення 37 090,66грн, які складаються з: 2469,23грн - втрати від інфляції за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року; 815,23грн - 3% річних за період з 04.09.2022 по 15.05.2023; 9925,72грн - пеня за період з 04.09.2022 по 15.05.2023; 23880,48грн - штраф у розмірі 30%.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №23/05-22Т від 23.05.2022 в частині оплати товару у встановлений договором строк (а.с.1-10, 46-50).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2023: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.52-53).
Копія відповідної ухвали вручена позивачу 04.07.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0600029462230 (а.с.59). Поштове відправлення №0600029462710, яким відповідачу направлено копію відповідної ухвали, повернуто з довідкою відділення поштового зв'язку с.Пухівка Київської області від 06.07.2023, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.55-58). При цьому, відповідне поштове відправлення направлено за адресою відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.06.2023 та відповідає адресі також станом на 14.08.2023 (а.с.39,60).
В силу п.п.3,5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Отже, відповідна ухвала суду вважається врученою: позивачу - 04.07.2023, відповідачу - 06.07.2023.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У встановлений строк відповідач правом подати відзив на позов не скористався та з клопотанням про поновлення відповідного строку до суду не звертався.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.
Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
23.05.2022 між ТОВ «Ціновал» (далі - постачальник) та ТОВ «ТД «Птахофабрика Київська» (далі - покупець) укладено договір №23/05-22Т (далі - договір, а.с.12-14), відповідно до якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору та на його умовах з урахуванням його додатків поставити (передати у власність) покупцеві промислові чорнила та розчинники ТМ Promark, TM JetMa (вказано у заявці покупця), а також запасні частини, фільтра до маркувального обладнання (надалі - товар), а покупець - сплатити його повну вартість згідно умов договору (п.1.1 договору).
Найменування, асортимент, кількість товару, ціна, вартість товару, умови та період (строк) поставки товару (партій товару) погоджується сторонами у рахунках-фактурах на поставку товару (п.1.1, 2.1 договору).
Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, поставленого постачальником протягом строку дії договору згідно видаткових накладних, підписаних обома сторонами.
Сторонами узгоджено, що: постачальник здійснює поставку товару на умовах (базисі) поставки: DDP - склад покупця згідно ICC "Incoterms 2010"; товар постачається партіями, асортимент та кількість товару в партії визначається згідно заявки, яка формується покупцем; покупець зобов'язаний оплатити та прийняти товар від постачальника згідно рахунку-фактури або видаткових накладних; поставка товару здійснюється Новою поштовою за адресою: м.Київ, пр. Броварський, 99 (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).
Також договором визначено, що: оплата за товар здійснюється у гривні в безготівковій формі; покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено домовленістю сторін; при здійснені кожного платежу за договором, покупець в обов'язковому порядку повинен вказати у платіжному доручення номер та дату договору; приймання товару за якістю та кількістю здійснюється покупцем за товарно-супровідними документами (п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 5.1 договору).
Окремо, п.4.3 договору сторони визначили, що у разі воєнного стану у країні постачальника/покупця всі платежі проводяться до моменту поставки товару.
В силу п.5.4 договору після приймання партії товару, покупець зобов'язаний не пізніше одного дня відправити на електронну адресу постачальника (ІНФОРМАЦІЯ_1) сканкопію видаткової накладної, скріплену підписом представника покупця і печаткою покупця; згідно такої накладної вказана кількість товару у видатковій накладній вважається фактично отриманою покупцем.
За порушення строку оплати товару сторонами встановлена відповідальність п.6.2 договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати/несплати, а за порушення строку оплати товару більш ніж на 15 календарних днів покупець додатково до пені і не виключаючи її сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% вартості своєчасно несплаченого товару.
Відповідно до п.10.4 договору сторони встановили строк позовної давності для вимог, пов'язаних із сплатою неустойки за договором - 3 роки та визначили, що нарахування неустойки за прострочення виконання стороною грошових зобов'язань за договором не припиняється після закінчення 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу п.10.11 договору такий договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а у разі, якщо кожна із сторін письмово за 30 днів до його закінчення не повідомить іншу сторону про припинення даного договору, він вважається пролонгованим на один календарний рік, кількість таких пролонгацій необмежена (п.10.14 договору).
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів того, що будь-яка із сторін договору повідомила за 30 днів до закінчення відповідного договору (31.12.2022) про його припинення.
Заявок відповідача за таким договором позивачем не надано.
На підтвердження поставки товару за відповідним договором на суму 96 321,60грн позивачем надано видаткові накладні, які містять посилання на вказаний договір:
- №479 від 02.08.2022 на суму 9 888грн, що підписана сторонами (а.с.9);
- №480 від 02.08.2022 на суму 31 152грн, що підписана сторонами (а.с.10);
- №549 від 26.08.2022 на суму 6864грн, з позначкою щодо підписання електронним цифровим підписом від імені постачальника та покупця (а.с.7);
- №733 від 19.10.2022 на суму 15 100,80, що підписана сторонами (а.с.11);
- №216 від 24.02.2023 на суму 33316,80грн, яка не підписана покупцем (а.с.8).
Також, у поданій позовній заяві позивач посилався на факт поставки товару відповідачу за видатковою накладною №548 від 26.08.2022 на суму 8 280грн, однак, відповідну обставину не підтвердив шляхом подання доказів, у т.ч. після залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 01.09.2023.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази, як визначено ч.3 такої статті, подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, суд вважає недоведеною обставину поставки відповідачу товару на вказану суму за зазначеною видатковою накладною.
У підтвердження передачі товару для відправлення відповідачу за відповідними накладними надані експрес-накладні Нової пошти з відомостями щодо отримання відправлень за такими накладними, а саме:
№20450569800383 від 02.08.2022, отримано 04.08.2022 (а.с.30; а.с.30, зворот);
№20450579746118 від 26.08.2022, отримано 27.08.2022 (а.с.33; а.с.33, зворот);
№20450604546567 від 19.10.2022, отримано 20.10.2022 (а.с.31; а.с.31, зворот);
№59000933667191 від 24.02.2023, отримано 25.02.2023 (а.с.32; а.с.32, зворот).
В рахунок оплати за відповідним договором відповідачем перераховано відповідачу 117 081,60грн, що підтверджується платіжними інструкціями та платіжними дорученнями (а.с.15-20):
- №9728961499 від 21.06.2022 - 10000грн;
- №9760158701 від 08.08.2022 - 2480грн;
- №9760158840 від 25.08.2022 - 10000грн;
- №9760159034 від 15.09.2022 - 15000грн;
- №9760160187 від 21.02.2023 - 26000грн;
- №25/05/2023 від 25.05.2023 - 53601,60грн.
Предметом спору в даній справі є право позивача на застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення виконання зобов'язання з оплати переданого у власність товару в установлений договором строк.
Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими в частині з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою, враховуючи зміст зобов'язань сторін за таким договором, їх суб'єктний склад, є договором поставки, зміст якого визначений ст.265 ГК України. До такого договору застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, визначений ГК України, як передбачено ч.1 ст.193 ГК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи умови договору, відповідач мав оплатити товар, переданий йому позивачем за вищевказаними видатковими накладними у строк, встановлений п.4.2 договору протягом 30 календарних днів з дня поставки, яким, враховуючи умову договору (п3.1 договору - поставка на склад покупця) є дата надходження товару до покупця.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи умови договору, дати надходження товару до відповідача, товар, поставлений за наступними накладними, мав бути оплачений включно до нижченаведених календарних дат:
- №№479, 480 на загальну суму 41040грн (9888+31152) - 05.09.2022 (03.09.2022, 04.09.2022 - неробочі дні);
- №549 на загальну суму 15144грн (8280+6864) - 26.09.2022;
- №733 на суму 15100грн - 21.10.2022 (19.10.2022, 20.10.2022 - неробочі дні);
- №216 на суму 33 316,80грн - 27.03.2022.
При цьому, визначаючи у поданій позовній заяві останній день строку виконання зобов'язання з оплати та день, з якого зобов'язання з оплати товару за відповідними видатковими накладними є простроченим, позивачем не враховано положення наступних норм.
Відповідно до ч.1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно ч.1 ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, оскільки сторонами встановлено строк виконання зобов'язання з оплати у днях і початок такого строку пов'язується саме з подією - поставкою товару на склад покупця, перебіг строку для виконання зобов'язання тривалістю у 30 календарних днів починає свій перебіг з наступного дня за днем поставки товару).
Як установлено ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, у тому випадку, якщо останній день строку виконання зобов'язання з оплати товару припадав на неробочий день, останнім днем строку виконання відповідного зобов'язання слід вважати перший за ним робочий день, що не враховано позивачем.
Як свідчать подані докази, відповідачем допущено порушення строків виконання відповідних зобов'язань з оплати поставленого товару за видатковими накладними №№480, 548, 549,733,216.
Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов'язання відповідача розрахуватись за переданий у власність товар є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, за не виконання грошового зобов'язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин. Окрім того, само по собі факт введення воєнного стану на території України та спричинені цим та військовою агресією недружньої країни подальші події, не спричиняють неможливість виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки він може мати на рахунках грошові кошти, майно, від реалізації якого отримати грошові кошти тощо. Іншого відповідачем у даній справі не доведено.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи порушення строку виконання зобов'язання з оплати товару, вимоги позивача в частині стягнення процентів та втрат від інфляції є обгрунтованими, однак, суд не може погодитись з наданими позивачем розрахунками таких вимог.
Так, у даній справі позивач вимагає стягнути з відповідача 2469,23грн втрат від інфляції та 815,23грн процентів, що нараховані за загальний період з 04.09.2022 по 15.05.2023.
Між тим, за розрахунком суду розмір втрат від інфляції за період з 06.09.2022 по 15.05.2023 складає 1 206,63грн. При цьому, суд починає розрахунок саме з 06.09.2022, оскільки товар за видатковими накладними №№479,480 мав бути оплачений по 05.09.2022 включно, однак, позивач починає обрахування відповідних нарахувань за видатковою накладною №480 з 04.09.2022, а за видатковою накладною №733 - з 20.11.2022, хоча останнім днем строку є 21.11.2022, отже, простроченим таке зобов'язання є лише з 22.11.2022, за видатковою накладною №216 - з 27.03.2023, між тим останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати товару за такою накладною є 27.03.2023 і відповідне зобов'язання прострочене лише з 28.03.2023.
Розбіжності у розрахунку також пов'язані з тим, що позивачем не враховані платежі, здійснені до поставки товару за видатковими накладними №№479,480, а саме: 21.06.2022 - 10 000грн, 08.08.2022 - 2480грн, 25..08.2022 - 10000грн. Однак, суду не надано доказів того, що ця оплата стосується інших поставок, про які позивач не вказує у поданій позовній заяві; відсутні докази поставки товару за таким договором у іншому обсязі ніж встановлено на підставі наданих видаткових накладних; договір передбачає здійснення передплати за товар у період оголошення воєнного стану (п.4.3 договору). Окрім того, позивачем здійснено нарахування на суму боргу за видатковою накладною №548, яка не враховується судом, оскільки факт поставки відповідачу товару доказами позивачем недоведений.
Так, втрати від інфляції у розмірі 1206,63грн за розрахунком суду складаються з сум за періоди:
- з 06.09.2022 по 14.09.2022 на суму 18560грн (борг за накладними №480, №479 після врахування оплат 21.06.2022, 08.08.2022, 25.08.2022 на загальну суму 22480грн) - 0 (період менше місяця, нарахування втрат від інфляції неможливо);
- з 06.09.2022 по 20.02.2023 на суму 3560грн (борг за накладними №480, №479 після врахування оплат 21.06.2022, 08.08.2022, 25.08.2022 на загальну суму 22480грн та 15.09.2022 на суму 15 000грн) - 267грн;
- з 27.09.2022 по 20.02.2023 на суму 6864грн (борг за видатковою накладною №549) - 377,52грн;
- з 22.11.2022 по 20.02.2023 на суму 15100,80грн (борг за видатковою накладною №733) -332,22грн;
- з 28.03.2023 по 15.05.2023 (дата, зазначена у розрахунку позивача, хоча відповідне зобов'язання фактично виконано 25.05.2023 - дата здійснення платежу на суму 53601,60грн) на суму 32 841,60грн (борг за видатковою накладною №216 склав 32841,60грн, оскільки на момент поставки у відповідача існувала переплата на 475,20грн / (9888+31152+6864+15100,80)-(10 000+2480+10000+15000+26000) / - 229,89грн.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню частково - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1206,63грн, а у задоволенні позову в частині стягнення 1262,6грн суд відмовляє.
Розмір 3% річних за період з 06.09.2022 по 15.05.2023 складає 388,4грн, а саме за періоди:
- з 06.09.2022 по 14.09.2022 на борг у розмірі 18560грн - 13,73грн;
- з 15.09.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 3560грн - 46,52грн;
- з 27.09.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 6864грн - 82,93грн;
- з 22.11.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 15100,80грн - 112,95грн;
- з 28.03.2023 по 15.05.2023 на борг у розмірі 32841,60грн - 132,27грн.
Розбіжності у розрахунках суду та позивача пов'язані із помилками, про які вказано вище.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 388,40грн - 3% річних, а у задоволенні позову в частині стягнення 426,83грн - 3% річних суд відмовляє.
Враховуючи встановлення факту порушення позивачем зобов'язання з оплати товару, а також встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафу за відповідне порушення п.6.2 договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є мотивованими.
Так, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені, який встановлено за згодою сторін у договорі, не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.
В силу ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, нарахування пені за заявлений період позивачем у розмірі, встановленому договором, враховуючи допущене порушення строків виконання відповідного зобов'язання, є обґрунтованим.
За розрахунком суду розмір пені за період з 06.09.2022 по 15.05.2023, враховуючи розміри боргу, періоди прострочення та розмір облікової ставки НБУ, становить 6473,29грн, а саме за періоди:
- з 06.09.2022 по 14.09.2022 на борг у розмірі 18560грн - 228,82грн;
- з 15.09.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 3560грн - 775,40грн;
- з 27.09.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 6864грн - 1382,20грн;
- з 22.11.2022 по 20.02.2023 на борг у розмірі 15100,80грн - 1882,43грн;
- з 28.03.2023 по 15.05.2023 на борг у розмірі 32841,60грн - 2204,44грн.
Розбіжності у розрахунках суду та позивача пов'язані із помилками, допущеними вище, а також не доведенням факту поставки товару за накладною №548.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6473,29грн, а у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 3452,43грн - відмовляє.
Зважаючи на те, що відповідачем прострочено оплату товару, поставленого за деякими накладними більш ніж на 15 календарних днів, вимоги щодо стягнення штрафу є мотивованими, однак, розрахунок таких вимог є невірним.
Так, позивачем розмір штрафу обраховано без врахування розміру боргу за певною накладною, що є простроченим понад 15 календарних днів, що обумовлено не врахуванням деяких платежів, здійснених до поставки товару, здійснення обрахунку з урахуванням боргу за накладною №548, поставка за якою є недоведеною.
За розрахунком суду розмір штрафу складає 17509,92грн (58366,40:100*30), а саме, враховуючи прострочення оплати за видатковими накладними більше ніж на 15 календарних днів на загальну суму 58366,40грн; №480 - частково - на суму 3560грн; №549 на суму 6864грн; №733 на суму 15100,80грн; №216 - частково - на суму 32841,60грн.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє позивачу у стягненні штрафу на суму 6370,56грн, а вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 17 509,92грн задовольняє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1480,74грн / (1206,63+388,40+6473,29+17509,92)*2147,20:37090,66/.
У першій заяві по суті - позовній заяві позивач вказував, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн, однак, доказів у підтвердження відповідних витрат до прийняття рішення у справі не надав, вказавши, що вони будуть надані в порядку, визначеному ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, ст.ст. 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ЛІМ «ПТАХОФАБРИКА КИЇВСЬКА» (ідентифікаційний код 40045885; 07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІНОВАЛ» (ідентифікаційний код 42184514; 50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 9А) 1206,63грн - втрат від інфляції,388,40грн - 3% річних, 6473,29грн - пені, 17509,92грн - штрафу, а також 1480,74грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 1262,6грн - втрат від інфляції, 426,83грн - 3% річних, 3452,43грн - пені, 6370,56грн - штрафу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова