Номер провадження: 11-кп/813/1899/23
Справа № 521/9930/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 15.06.2023 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_8 , засудженого вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 19.03.2021 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду 1-ої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 , засудженого вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 19.03.2021 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що засуджений ОСОБА_8 заохочень не має, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, посилання про готовність громадської організації працевлаштувати засудженого не є безумовною підставою для задоволення його клопотання, у зв'язку із чим, суд прийшов до висновку про те, що засуджений ОСОБА_9 своєю поведінкою не довів те, що він став на шлях виправлення.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону з таких підстав:
- при постановленні оскаржуваної ухвали, суд 1-ої інстанції врахував, що ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак всі його судимості погашені та він вважається особою, яка не має судимостей;
- судом не надана належна оцінка характеристиці ОСОБА_8 , який не допускає конфліктних ситуацій, підтримує рівні товариські стосунки із засудженими та з ним забезпечується проведення морального, трудового та психологічного виховання;
- ОСОБА_8 підтримує стосунки з батьками, які мають незадовільний стан здоров'я;
- ГО Всеукраїнський рух «Будинок милосердя» має намір працевлаштувати ОСОБА_8 та в подальшому, він зобов'язується відраховувати 20 % свого доходу в дохід держави.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 скасувати ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 15.06.2023 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_8 , замінити його невідбуту частину покарання на виправні роботи у ГО «Будинок милосердя».
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд 1-ої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Згідно із ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджений вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 19.03.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Початок строку покарання - 06.05.2020, кінець строку - 20.10.2025.
Засуджений ОСОБА_8 відбув половину строку призначеного судом покарання, що дає йому підставу звернутися до суду з клопотанням про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким.
В той же час, згідно з ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
При вирішенні клопотання про зміну невідбутої частини покарання більш м'яким, згідно положень ст. 82 КК України, слід враховувати весь період відбування покарання. При цьому, засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.
Висновок про можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Апеляційний суд враховує характеристику ОСОБА_8 , який відбуваючи покарання за вказаним вироком загалом характеризувався посередньо, притягувався до дисциплінарної відповідальності, на виробництві установи не працевлаштований, заохочень не має.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не допускає конфліктні ситуації. Підтримує рівні товариські стосунки із засудженими як позитивної так і негативної спрямованості, не завжди дотримується правомірного та ввічливого ставлення до персоналу установи, приймає участь в організації виховних заходів.
В результаті оцінки ризиків вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення встановлений середній рівень імовірності небезпеки для суспільства. На адресу установи виконання покарань відомості щодо відшкодування позовних вимог та процесуальних витрати не надходило.
Колегія суддів враховує доводи захисника відносно того, що ряд судимостей ОСОБА_8 знято, відповідно, він є особою, яка в силу ст. 89 КК України не судима, однак зауважує, що при вирішення питання щодо виконання вироку судам слід також враховувати дані щодо особи засудженого.
Таким чином, в якості характеризуючої обставини засудженого наявність судимостей також повинна прийматися до уваги, водночас як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_8 притягувався до відповідальності за вчинення злочинів проти власності, що у сукупності із характеризуючими його обставини викликають об'єктивні сумніви у його виправленні.
Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що установа покарання вирішила не направляти матеріали до районного суду з приводу заміни невідбутої частини покарання більш м'яким стосовно засудженого ОСОБА_8 , який не став на шлях виправлення.
Апеляційний суд враховує посилання захисника відносно того, що засуджений має батьків похилого віку та має намір працевлаштуватися у ГО «Будинок милосердя», однак зауважує, що зазначені обставини не є безумовною підставою для заміни невідбутого покарання більш м'яким.
З огляду на викладене, апеляційний суд проаналізувавши відомості про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, дані про його особу в цілому та вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріали провадження в своїй сукупності не свідчать про те, що ОСОБА_8 став на шлях виправлення.
Відповідно до припису п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції - залишенню без змін, як законну та обґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 537, 539КПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 15.06.2023 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_8 , засудженого вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 19.03.2021 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4