Номер провадження: 33/813/1014/23
Номер справи місцевого суду: 523/2753/23
Головуючий у першій інстанції Лупенко А. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
07.09.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипко Д.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Сафронюка Павла Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2023 року, приблизно о 22 год. 58 хв., ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1 по
вул. С.Палія, 96 в м. Одеса, як особа, яка не має права керування транспортним засобом, повторно протягом року керував транспортним засобом.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 , адвокат Сафронюк П.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року, та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в графі пояснень, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких написів, або підписів, які зроблені від імені ОСОБА_1 , оскільки поліцейські запропонували ОСОБА_1 поставити підпис в протоколі, однак коли він намагався написати пояснення по суті, правоохоронець висмикнув з його рук протокол, та не надав копію цього протоколу, за отримання якої ОСОБА_1 поставив підпис. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до протоколу додаються відеозаписи, однак ці докази фактично відсутні. На переконання захисника, фабула протоколу про адміністративне правопорушення не відображає складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, крім того у фабулі протоколу зазначено про ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.2 ст. 122 КУпАП, в частині проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофору, однак не зазначено який пункт правил дорожнього руху порушено, і не взято до уваги, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відповідно до положень ст.222 КУпАП віднесено до компетенції Національної поліції та розглядається без складення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначає, що обов'язковими ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП є керування автомобілем, та ознака повторності вчинення правопорушення, у той час як фабула протоколу не містить відомостей про повторність.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що розгляд справи проведено за відсутності ОСОБА_2 , копію оскаржуваної постанови суду не отримував, з її текстом захисник Сафронюк П.В. ознайомився 14 квітня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, вперше з апеляційною скаргою захисник звернувся 19 квітня 2023 року, однак ця апеляційна скарга постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2023 року повернута захиснику у зв'язку з не долученням до скарги витягу з договору про надання правової допомоги, повторно з апеляційною скаргою адвокат звернувся 25 травня 2023 року, у зв'язку з чим, захисник просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити цей строк.
В судовому засіданні 17 серпня 2023 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Сафронюк П.В. заявив клопотання про направлення апеляційним судом до Управління патрульної поліції запиту про витребування відеозапису обставин за яких відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи.
Будучи своєчасно, у встановленому законом порядку повідомленими про дату і час апеляційного розгляду справи, в судове засідання призначене на 07 вересня 2023 року о 15:45 год., захисник Сафронюк П.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе провести судове засідання 07 вересня 2023 року та розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Сафронюка П.В.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути
поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 16 лютого 2023 року судом прийнята оскаржувана постанова, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 17 лютого 2023 року і закінчився 27 лютого 2023 року.
Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення судом прийнято за відсутності ОСОБА_1 , відомості щодо його сповіщення судом про дату і час розгляду справи відсутні. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вручення ОСОБА_1 копії постанови суду у межах строку на апеляційне оскарження, тоді як з апеляційною скаргою вперше захисник звернувся 19 квітня 2023 року, яка постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2023 року повернута апелянту, з апеляційною скаргою повторно, захисник звернувся 25 травня 2023 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені захисником доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
У відповідності до положень ч.7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, суддя виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №098604 від 16 січня 2023 року, довідкою згідно інформаційного порталу Національної поліції від 17 січня 2023 року; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5755187 від 15 серпня 2022 року.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - Постанова №340) регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»).
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР України на вимогу правцівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Пунктом 1.9 ПДР, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Диспозиція ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом
Однією з ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП є повторне протягом року керування транспортним засобом осбою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Зважаючи на специфіку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, встановлення у діях особи факту керування транспортним засобом є обов'язковим, недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність у діях особи ознак інкримінованого правопорушення, а відтак і відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку - поліцейського.
В апеляційній скарзі, як на одну з підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.
Перевіряючи ці доводи захисника на предмет їх обґрунтованості, апеляційний суд виходить із такого.
На підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП поліцейськими надано до суду такі джерела доказів: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №098604 від 16 січня 2023 року, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5755187 від 15 серпня 2022 року, довідку згідно інформаційного порталу Національної поліції, датовану 17 січня 2023 року.
На підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, поліцейськими надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №098604 від 16 січня 2023 року відповідно до якого поліцейськими установлено, що: 16 січня 2023 року о 22.58 год. в м. Одеса, вул. Семена Палія, буд. 96, водій ОСОБА_1 керуючи ВАЗ 217030 НОМЕР_1 здійснив проїзд перехрестя вулиць Заболотного та Семена Палія на заборонений сигнал світлофору та не мав права керування даним транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 ПРД, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП».
У графі «до протоколу додаються» поліцейськими зазначено: «бодікамера 471326, 471990».
Утім, під час направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси, правоохоронцями не долучено відеозапис.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги, необхідності дотримання засад всебічності та повноти судового розгляду, перевіряючи фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом витребувано за клопотанням захисника Сафронюка П.В. із Управління патрульної поліції в Одеській області відеозаписи з нагрудного відеореєстратора №471326, 471990.
23 серпня 2023 року за №18752/41/13/13/01-23 та 30 серпня 2023 року №19312/41/13/13/01-23 на адресу Одеського апеляційного суду від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли листи у яких зазначено, що надати відеозаписи не має можливості, оскільки вони були знищені після закінчення строку їх зберігання, який становить 30 діб згідно наказу МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року.
Таким чином, матеріали справи не містять інших доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, які б слугували джерелом підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, за обставин, зафіксованих правоохоронцями у протоколі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Апеляційний суд зауважує, що усупереч приписам ст.278 КУпАП суд під час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення по суті, не вирішив питання про витребування відеозапису з нагрудного відеореєстратора, про який зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, тим самим допустив не повне з'ясування обставин справи, та дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та наявність правових підстав для накладення на нього адміністративного стягнення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на те, що правоохоронцями не надано суду доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_3 вказаним вище транспортним засобом у місці і час зазначених у протоколі від 16 січня 2023 року, зокрема, відеозапису з технічних засобів, про які зазначено у його змісті, а зібрані у справі докази цю обставину не підтверджують, і захисником серед іншого заперечується факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.
Інші доводи захисника, що наведені у апеляційній скарзі, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.
У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі
Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги щодо прийняття нової постанови не грунтуються на вимогах ч. 8 ст. 294 КупАП, а тому апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а оскаржувану постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Клопотання захисника Сафронюка Павла Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника Сафронюка Павла Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2023 року скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко