ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.08.2023Справа № 910/5841/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за первісним позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 561 801,74 грн.
за зустрічним позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Міністерства оборони України
про визнання недійсною специфікації до договору в частині
Представники учасників справи:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Хмара Ю.О.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Шендріков Д.О.
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі - відповідач) про стягнення 561 801,74 грн., у тому числі 294 594,54 грн. пені, 40 442,64 грн. 7 % штрафу від суми прострочення, 226 764,56 грн. 7 % штрафу від суми непоставленої продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Державним контрактом № 370/3/5/2/2/294 USE-30-179-ДК-22 від 24.08.2022 в частині строків поставки продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5841/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
09.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява.
В обґрунтування зустрічного позову Державна компанія з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" зазначає,що у суду є підстави для визнання недійсною Специфікації продукції до контракту в частині визначення строку поставки продукції (до 15.12.2022), оскільки така умова не спрямована на реальне настання правових наслідків та не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності і справедливості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/5841/23, вирішено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023.
30.05.2023 до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив та відзив на зустрічний позов.
05.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов та заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 22.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.07.2023.
Розгляд справи у судовому засіданні 20.07.2023 відкладено на 22.08.2023.
У судовому засіданні 22.08.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.08.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Державною компанією з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (виконавець) укладено Державний контракт № 370/3/5/2/2/294 USE-30- 179-ДК-22 (далі - Контракт) на загальну суму з врахуванням додаткової угоди - 22 463 578,19 грн.
Згідно з п. 1.1. Контракту виконавець зобов?язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію у кількості та у строки, зазначені в Специфікації продукції (далі - Специфікація), що постачається з іноземної держави в умовах воєнного стану з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти через вантажоодержувача та оплатити таку продукцію.
Відповідно до п. 4.1. Контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією.
Укладеною між сторонами Специфікацією визначено, що виконавець зобов'язаний поставити продукцію не пізніше 15.12.2022.
Згідно з п. 3.4. Контракту датою виконання виконавцем зобов?язань щодо поставки продукції с дата приймання продукції, зазначена в Акті приймання-передачі продукції.
Міністерство оборони України зазначає, що Державною компанією з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" порушено умови Контракту, а саме невчасно поставлено продукцію, що підтверджується Актом приймання-передачі військового майна № 709/22 від 29.12.2022, Актом приймання-передачі військового майна № 710/22 від 29.12.2022, Актом приймання-передачі військового майна № 7/23 від 16.01.2023.
Підпунктом 1 п. 7.2 Контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені цим Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до пп. 3 п. 7.2. Контракту за відмову від поставки продукції з виконавця стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості продукції за цим Контрактом. Крім того, виконавець повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.
У зв'язку з простроченням поставки товару за Контрактом, Міністерством оборони України нараховано до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 294 594,54 грн. пені, 40 442,64 грн. 7 % штрафу від суми прострочення, 226 764,56 грн. 7 % штрафу від суми непоставленої продукції, що і стало підставою для звернення до суду з первісним позовом.
У свою чергу Державна компанія з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" зазначає, що у суду є підстави для визнання недійсною Специфікації продукції до контракту в частині визначення строку поставки продукції (до 15.12.2022), оскільки така умова не спрямована на реальне настання правових наслідків та не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності і справедливості.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 3.4. Контракту датою виконання виконавцем зобов?язань щодо поставки продукції с дата приймання продукції, зазначена в Акті приймання-передачі продукції.
Матеріалами справи підтверджено, що Державна компанія з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" всупереч Контракту свої зобов'язання зі своєчасної поставки продукції - до 15.12.2022 не виконала, що підтверджується Актом приймання-передачі військового майна № 709/22 від 29.12.2022, Актом приймання-передачі військового майна № 710/22 від 29.12.2022, Актом приймання-передачі військового майна № 7/23 від 16.01.2023.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Підпунктом 1 п. 7.2 Контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені цим Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до пп. 3 п. 7.2. Контракту за відмову від поставки продукції з виконавця стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості продукції за цим Контрактом. Крім того, виконавець повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу на підставі пп. 1 п. 7.2. Контракту, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є арифметично вірним, а первісні позовні вимоги про стягнення 294 594,54 грн. пені та 40 442,64 грн. 7 % штрафу від суми прострочення є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленого позивачем за первісним позовом штрафу на підставі пп. 3 п. 7.2. Контракту, суд зазначає таке.
Як на підставу для стягнення штрафу за даним пунктом Контракту Міністерство оборони України посилається на лист Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" вих. № USE-30-9120 від 22.12.2022.
Проте, за переконанням суду, даний лист не містить відмови від поставки продукції, а містить пропозицію про збільшення строків поставки виробів.
Враховуючи викладене, первісні позовні вимоги про стягнення 226 764,56 грн. 7 % штрафу задоволенню не підлягають.
Що зустрічних позовних вимог, суд зазначає таке.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, у силу частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Однак, в ході розгляду справи позивач за зустрічним позовом належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійсною Специфікації продукції до контракту в частині визначення строку поставки продукції
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а у зустрічному позові слід відмовити.
Судовий збір за розгляд справи покладається на сторін, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Первісний позов Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 561 801,74 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36, ідентифікаційний код 21655998) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 294 594 (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 54 коп. пені, 40 442 (сорок тисяч чотириста сорок дві) грн. 64 коп. штрафу, 5 025 (п'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.У задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
4.У задоволенні зустрічного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Міністерства оборони України про визнання недійсною специфікації до договору в частині - відмовити повністю.
5.Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покласти на Державну компанію з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.09.2023.
Суддя С. В. Стасюк