"08" вересня 2010 р.Справа № 8/57-1136
Господарський суд Тернопільської області у складі
Судді Гирили І.М.
Розглянув справу:
за позовом Тернопільського транспортного прокурора, вул. С. Бандери,6, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, Львів
до відповідача Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область
про стягнення заборгованості на загальну суму 60 508 грн. 60 коп.
За участю представників сторін від:
Прокурора: Клим М.М. -старшого помічника Тернопільського транспортного прокурора, посвідчення №28
Позивача: Тарарука Л.Р. -юрисконсульта юридичного сектора відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень ДТГО "Львівська залізниця", довіреність № НЮ-416 від 04.06.2010 року.
Відповідача: не прибув
В попередньому судовому засіданні представникам прокурора та позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22,29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Тернопільський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", Львів до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область про стягнення заборгованості на загальну суму 60 508 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами оренди рухомого складу: №9 від 26.01.2010 року, №11 від 28.01.2010 року, №12 від 29.01.2010 року та №16 від 03.02.2010 року, зокрема щодо своєчасного повернення залізниці орендованих цистерн, внаслідок чого, за час затримки повернення цистерн відповідно до п.3.4 згаданих вище договорів, Залізницею нараховано відповідачу орендну плату в розмірі 59 496грн. 02 коп. Окрім того, за несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу, відповідно до п.8.5 вказаних договорів нараховано пеню в розмірі 1 012грн. 58 коп. Таким чином, позивач просить стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" заборгованість в загальній сумі 60 508 грн. 60 коп.
В підтвердження викладеного надано: договори оренди рухомого складу: №9 від 26.01.2010р., №11 від 28.01.2010р., №12 від 29.01.2010р. та №16 від 03.02.2010р.; акти прийому-передачі вагонів в оренду від 26.01.2010р., від 28.01.2010р., від 29.01.2010р. та від 03.02.2010р.; акти передачі вагонів з оренди від 23.02.2010р., від 20.04.2010 року, від 26.02.2010 р. та від 20.04.2010р.; накопичувальну картку №01050002 за період з 01.05.2010р., акти загальної форми, вимогу №109/ДНЮ від 19.05.2010 року та докази її надіслання, претензію №18/06-ДНЮ від 07.06.2010 року на суму 59 496,02грн. та докази її надіслання відповідачу, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:35 год. 19.07.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:00 год. 08.09.2010р. у зв'язку із неявкою та клопотанням відповідача, а також неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів.
В судовому засіданні 08.09.2010р. представники позивача та прокурора позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 08.09.2010 року не прибув, документально обґрунтований відзив на позов не надав, хоча про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.
Разом з тим, 19.07.2010 року судом було отримано клопотання відповідача №19-07-10/02 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути повноважного представника в дане судове засідання та неотриманням долучених до позовної заяви документів, зокрема, розрахунку позовних вимог, а також із зазначенням, що підприємство позову не визнає та просив визнати участь представників сторін у даній справі обов'язковою та не проводити судових засідань без їх участі.
З огляду на наведене суд відзначає, наступне:
Твердження відповідача викладені у клопотанні за вих. №19-07-10/02 від 19.07.2010 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи є доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви.
Стаття 56 ГПК України вказує на обов'язковість надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін не має. Разом з тим, в матеріалах справи є доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви; долучені до позовної заяви документи дають суду підстави вважати, про їх наявність у відповідача, оскільки на кожному із документів є відтиск печатки підприємства або підпис його повноважного представника.
Щодо твердження відповідача про відсутність у нього копії розрахунку позовних вимог та неможливості, у зв'язку із наведеним, з'ясувати дійсний розмір заборгованості та перевірити правильність нарахування штрафних санкцій, суд відзначає, що в силу ст. 22 ГПК України, відповідач, як сторона у справі не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та викласти свою позицію, оскільки, саме з метою надання сторонам рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи в судовому засіданні 19.07.2010 року і було відкладено до 08.09.2010р. Відтак, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Суд звертає увагу на те, що в силу ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись своїми правами. Ст. 69 ГПК України чітко визначені строки вирішення спору.
Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи та обґрунтування представників позивача та прокурора, судом встановлено наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
26 січня, 28 січня, 29 січня та 03 лютого 2010 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" -Орендодавець, з однієї сторони, та Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" -Орендар, з другої сторони, укладено договори оренди рухомого складу №9, №11, №12 та №16, за умовами яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування вагони для перевезення спирту на термін з дати оформлення акту передачі вагонів у оренду, а саме цистерни: -№73947970 на термін з 26.01.2010р по 14.02.2010 року, №73948010 на термін з 28.01.2010 року по 16.02.2010р., № 73956120 на термін з 29.01.2010р. по 17.02.2010р. та №75080085 на термін з 03.02.2010 року по 17.02.2010 року, для слідування на станцію Медика Польської залізниці (п.п.1.1, 1.2 Договорів).
Відповідно до п.п.2.1 вищезазначених Договорів, відбір та передача вагонів в оренду та прийом їх з оренди проводиться на станції Пишківці "Залізниці", з оформленням акту прийому-здачі форми.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе по договорах зобов'язань, згідно Актів прийому-передачі вагонів в оренди від 26.01.2010р., від 28.01.2010р., від 29.01.2010р. та від 03.02.2010 р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у користування цистерни: №73947970, побудована 1431 1997р., кап.рем. -, деп.рем. 862:18.08.09.-12р., № 73948010, побудована 143-97р., кап.рем. -, деп.рем. 862 - 26.11.09р., №73956120, побудована 143 89р., кап. рем. 115 14.08.02, дем. рем. 862 29.10.08р. та №75080085, побудована 143: 2000р., кап. рем. -, деп.рем. 862 17.09.09р.
Факт передачі цистерн позивачем та їх прийняття відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі вагонів в оренду, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Р.3 Інструкції про порядок передачі в оренду вантажних вагонів, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 28.04.1997р. №151 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.1997 року за №223/2027, яка визначає порядок укладення, продовження та розірвання договору оренди вантажних вагонів, встановлено, що за оренду вагонів справляється плата, яка встановлюється згідно із Законом України "Про оренду державного майна", Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Орендна плата сплачується у розмірі вказаному у договорі на оренду вагонів.
Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Відповідно до п.4.1 Договорів Орендар зобов'язаний використовувати рухомий склад у відповідності з його призначенням, визначеним Статутом залізниць України,чинними нормативними актами України та умовами цього договору.
Відповідно до п.4.2 Договорів Орендар зобов'язався своєчасно, не пізніше як за 2 доби до початку розрахункового місяця, в повному обсязі сплатити Орендодавцеві орендну плату згідно з актами прийому-передачі.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.1995р. та складає 40% від експертної оцінки майна на рік і за перший місяць становить відповідно за цистерни: №73947970 - 370,17грн/добу; №73948010 -370,17грн./добу, №73956120 -316,20грн/добу та №75080085 -316,44грн/добу (р.3 Договорів).
Згідно із п.13 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За умовами укладених Договорів оренди рухомого складу, цистерни надавались в оренду на термін до 14.02.2010 року, до 16.02.2010р., до 17.02.2010р. та, відповідно, до 17.02.2010 року.
Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна виконав неналежним чином та з порушенням строку повернення об'єкту з оренди, а саме: цистерну №73947970 повернуто з оренди 23.02.2010р., в той час як термін оренди закінчився 14.02.2010р., цистерну №73956120 передано з оренди 26.02.2010р., замість 17.02.2010р., цистерну №73948010 передана з оренди 20.04.2010р. в той час коли термін оренди збіг 16.02.2010р., цистерну №75080085 повернуто з оренди 20.04.2010р., замість 17.02.2010 року., про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти загальної форми №12 від 23.02.2010р., №13 від 26.02.2010р., № 16 від 20.04.2010р. та №17 від 20.04.2010 року, а також Акти передачі вагонів з оренди від 23.02.2010р., від 20.04.2010р., від 26.02.2010р та від 20.04.2010 року, які підписані повноважними представниками сторін, у тому числі зі сторони відповідача -представниками Паньків Б.В. та Балайда І.І., повноваження яких підтверджуються дорученням №4 від 06.01.2010 року та дорученням №12 від 02.01.2010 року (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до п.3.4 Договорів у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди, орендна плата нараховується за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції
П.8.3 Договорів передбачено, що в разі затримки з вини орендаря повернення вагонів Орендодавцеві в обумовлений договором термін, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції, у разі зміни діючих коефіцієнтів.
Сторони Договорів мають статус платника податку на прибуток підприємств на загальних умовах згідно ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Оскільки орендовані цистерни повернені з оренди з порушенням встановлених договорами термінів оренди, позивачем за час затримки нараховано відповідачу орендну плату в загальній сумі
59496,02грн. (в т.ч. 9916 грн. ПДВ), з яких: 3331,53грн. (без ПДВ) по цистерні №73947970; 23572,02грн. (без ПДВ) по цистерні №73948010; 2845,80грн. (без ПДВ) по цистерні №73956120 та 19830,67 грн. (без ПДВ) по цистерні №75080085.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок орендної плати за час затримки, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем термінів повернення орендованого майна, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ДП "Ковалівський спиртовий завод" 59 496грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Згідно із ст. 625. ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8.5. Договорів сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний прострочений день.
20.05.2010 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист (претензію) з проханням погашення заборгованості по сплаті орендної плати за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 59496,02грн., однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Зважаючи на вищенаведене позивачем, за період з 30.05.2010 року по 30.06.2010 року, нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1012 грн. 58 коп.
Проте, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.07.2009 року порушено провадження у справі №15/Б-1176 про банкрутство Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства (крім випадків, передбачених п. 4 статті 12 Закону); нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд відзначає, що станом на день розгляду даного спору в суді провадження у справі про банкрутство триває (ухвалою суду від 18 січня 2010 року по справі № 15/Б-1176 затверджено реєстр вимог кредиторів).
В силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Відтак, зважаючи на те, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1012,58грн., за період з 30.05.2010 року по 30.06.010 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та в період дії мораторію, суд вважає, що вимоги в даній частині задоволенню не підлягають, оскільки заявлені неправомірно.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд відзначає, що у випадку невиконання боржником грошових зобов'язань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство та розглядаються у порядку позовного провадження.
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, або спростування доводів позивача підприємством не надано, а судом не здобуто.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 594,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,05грн., покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 00375059), на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя,1, м. Львів (ідентифікаційний код 01059900) - 59 496 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі.
3. Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 00375059) в доход Державного бюджету України: 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
4. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 012грн. 58 коп. пені відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання «13»вересня 2010 року), через місцевий господарський суд.
Суддя