вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі
11.09.2023м. ДніпроСправа№ 904/4843/23
Суддя Фещенко Ю.В. , розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості за договором поставки № 0795 від 30.09.2021 у розмірі 261 120 грн. 84 коп.
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 0795 від 30.09.2021 у розмірі 261 120 грн. 84 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 246 838 грн. 05 коп. - основний борг;
- 14 282 грн. 79 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 30.09.2021 між фізичною особою - підприємцем Макаровим Владиславом Вадимовичем (відповідач, ФОП Макаров або постачальник) та громадянином ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 або покупець) був укладений договір поставки № 0795 (далі - договір поставки). Так, 30.09.2021 до Бойка О.А. прибув особисто ФОП Макаров В.В. для підписання договору поставки та в супроводі Курченка Дмитра Вікторовича для виконання замірів та збору інформації для поставки й для подальшого монтажу сонячних панелей. Того ж дня між Бойко О.А. та ФОП Макаров В.В. також було укладено договір підряду № 0795/1, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язувався протягом строку дії цього договору надати покупцю обладнання для встановлення сонячної електростанції (генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання) (далі - товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
- у додатку № 1 до договору постачальник та покупець узгодили поставку наступного товару:
1. Фотомодулі Leapton в кількості 50 шт. загальною вартістю 12 250 доларів США;
2. Інвертор Huawei в кількості 1 шт. вартістю 2900 доларів США;
3. Кабельний з'єднувач в кількості 14 шт. загальною вартістю 35 доларів США;
4. Кабель сонячний в кількості 400 шт. загальною вартістю 820 доларів США;
5. Наземна система кріплення + бетон в кількості 50 шт. загальною вартістю 3000 доларів США;
6. Аварійна система захисту в кількості 1 шт. загальною вартістю 400 доларів США;
- також додатком №1 передбачені накладні витрати на суму 100 доларів США. Всього на суму 19505 доларів США. Додаткова знижка 505 доларів США. Отже, до поставки та сплати згідно додатку №1 всього підлягало товару на суму 19 000 доларів США
- згідно з пунктом 3.3. договору поставки строк поставки товару - не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання від покупця завдатку, відповідно до пункту 4.1. цього договору.
- порядок оплати передбачений в пунктами 4.1., 4.2. договору поставки.Так, пунктом 4.1. договору поставки передбачено, що в день підписання цього договору покупець зобов'язаний внести завдаток у розмірі 10% від вартості товару, зазначеної в додатку №1. В день надходження та отримання покупцем товару, покупець зобов'язаний оплатити решту суми в розмірі 90 % від вартості товару, зазначеної у додатку №1;
- на виконання пункту 4.1. договору поставки в день підписання договору поставки 30 вересня 2021 року Бойко О.А. оплатив ФОП Макарову В.В. завдаток 2000,00 доларів США, що підтверджується записом до Графіку платежів до договору № 0795 та показаннями свідка ОСОБА_3 . У відповідності до умов договору сторони підписали Заяву на поставку товару №1, згідно з якою відповідач до 01.10.2021 був зобов'язаний доставити товар, а саме (фотомодулі Leapton) у кількості 50 шт. та Інвертор Huawei. Тобто, після внесення 30.09.2021 попередньої оплати 06.10.2021 постачальник частково поставив товар, а саме, покупцю були поставлені лише сонячні панелі (фотомодулі Leapton) у кількості 50 шт., інше обладнання поставлене не було;
- під час поставки частини товару, яка виконувалася 06.10.2021 представником ФОП Макарова В.В. Березою В.Г., відповідач в телефонному режимі особисто звернувся до позивача та повідомив, що залишок непоставленого товару може бути йому поставлений лише за умови повної сплати вартості товару за договором (тобто, після оплати 17 000 доларів США). Під час такого спілкування про зміну умов оплати були присутні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Того ж дня 06.10.2021, з метою отримання всього товару позивачем на вимогу відповідача вказаній особисто ОСОБА_2 особі ( ОСОБА_5 , який привіз сонячні панелі), було сплачено/передано кошти в сумі 17 000 доларів США, про що свідчить надпис на договорі його представника ОСОБА_5 . Передача коштів в обох випадках (2 000 доларів США та 17 000 доларів США) 17 000 доларів США відбувалася в присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- не зважаючи на передачу повної суми вартості товару відповідач постійно зволікав з поставкою, а потім взагалі перестав контактувати з позивачем, не відповідав на телефонні дзвінки. Факт оплати позивачем товару в повному обсязі випливає й з того, що від дати укладення між сторонами договору поставки від відповідача до позивача не надходило жодних вимог/претензій щодо сплати покупцем вартості частини поставленого товару. До такого висновку можна прийти виходячи з того, що вартість частини поставленого товару становить 12 250 доларів США, а внесення лише попередньої оплати в розмірі 2000 доларів США не покривало її вартості. А тому після отримання повної суми, що передбачена договором (19 000 доларів США), відповідач не висував жодних вимог, оскільки поставлена частина товару (сонячні панелі) - була оплачена, а його зобов'язання з постачання залишку товару залишилися невиконаними;
- 18.02.2023 позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення було направлено вимогу від 11.02.2023 про повернення суми оплати або поставки обладнання (докази направлення додаються). Однак, лист не було отримано відповідачем та повернуто відправнику з причини "за закінченням терміну зберігання". Крім того, в подальшому позивачу стало відомо, що 21.03.2023 відповідач за власним рішенням припинив свою підприємницьку діяльність згідно запису № 2002320060001014718;
- щодо розрахунку суми, яка підлягає сплаті відповідачем, позивач зазначає, що останнім було сплачено відповідачу 19 000 доларів США, товар поставлено на суму 12 250 доларів США. (19000-12250 = 6750), отже, поверненню підлягає 6 750 доларів США, що станом на 04.09.2023 по курсу НБУ (36,5686 грн. за 1 долар США) становить 246 838, 05 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за наступним розрахунком: 6750 доларів США х 704 (кількість днів з 01.10.2021 року по 04.09.2023 року) х 3 : 100 : 365 = 390, 57 доларів США, що станом на 04.09.2023 по курсу НБУ (36,5686 грн. за 1 долар США) становить 14 282 грн. 79 коп. Всього стягненню підлягає 261 120 грн. 84 коп., що складається з 246 838 грн. 05 коп. та 14 282 грн. 79 коп.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у її прийнятті з наступних підстав.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Тобто, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Слід також відзначити, що право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
У відповідності зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що за загальним правилом сторонами у господарському судочинстві є особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При цьому, статтею 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач не є суб'єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем), а даний спір не є таким, що виник із правовідносин, які мають господарський характер.
Таким чином, позов пред'явлено фізичною особою, доказів реєстрації підприємцем якої позовні матеріали не містять, а тому він не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи ту обставину, що позивач є фізичною особою, яка не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а також, що спір не містить ознак правовідносин господарського характеру, з огляду на зміст статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4-5, 175, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки № 0795 від 30.09.2021 у розмірі 261 120 грн. 84 коп.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 11.09.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.09.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко