"16" серпня 2010 р.Справа № 5/41-1029
Господарський суд Тернопільської області
у складі
розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Опілля", вул. Білецька, 33, м. Тернопіль
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
за участю представників від:
Позивача: Палащук І.С. -представник (довіреність від 05.02.2010р.)
Гловак В.І. -представник (довіреність від 30.10.2010р.);
Відповідача: ОСОБА_4 -представник (довіреність №106407 від 25.11.2009р.).
Суть справи :
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Відкрите акціонерне товариство "Опілля" звернулося в господарський суд з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору найму частини будівлі від 01.11.2008р., а також з вимогою зобов'язати останнього звільнити шляхом виселення належне ВАТ "Опілля" майно за адресою: вул. Білецька, 33, м. Тернопіль, а саме приміщення площею 152,8 кв. м. та площадку площею 140кв. м. та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 39751,20грн.
В позовній заяві та згідно пояснень повноважних представників в судових засіданнях, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір найму частини будівлі від 01.11.2008р. є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим не може бути підставою для виникнення будь-яких правовідносин, з огляду на те, що даний Договір не містить усіх істотних умов, передбачених ч.1 ст.284 ГК України, а саме: відсутні відомості стосовно об'єкту оренди (складу та вартості майна) -не вказано розміру приміщення та площадки, що орендуються і не зазначено вартості цих об'єктів з урахуванням індексації; відсутні положення щодо індексації орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, положення відновлення орендованого майна, а жодних інших документів, які узгоджують або конкретизують істотні умови Договору чи засвідчують факт передачі належного позивачу майна відповідачу відсутні. Таким чином, позивач вважає, що договір оренди вчинено з порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України. Згідно приписів ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. А згідно приписів ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Зазначає, що оскільки сукупна вартість користування майном згідно експертного висновку за весь період користування (18 місяців) становить 83311,20грн., з яких відповідачем у період з 01.11.2008р. по 26.05.2010р. оплачено 43560грн., та враховуючи застосування наслідків недійсності правочину, різниця яка підлягає відшкодуванню Відповідачем становить 39751,20грн. (83311,20грн -43560грн.). Окрім того, позивач посилається і на те, що відповідач порушив умови договору, а саме з 01.01.2010р. і до дня подачі позову (більше чотирьох місяців) не вносив плату за користування належним ВАТ "Опілля" майном . в зв"язку з чим відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідач у відзиві на позов від 10.08.2010р. (вх.№16106(н) від 11.08.2010р.), та згідно пояснень повноважного представника в судових засіданнях, проти позову заперечує з підстав, що 01 листопада 2008 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 і ВАТ "Опілля" було укладено договір найму частини будівлі. За договором ВАТ "Опілля" передало, а суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування (найм) частину будівлі, яка розташована у м. Тернополі по вулиці Білецька,33, а саме: приміщення площею 124,2 кв.м. та прилеглу територію -площадку (літній торговельний майданчик) площею 120 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності. Відповідач приступив до користування майном з моменту підписання договору найму частини будівлі, тобто з 01.11.2008р. на термін дії договору тобто до 20.09.2011р. (пункт 5.1. Договору). На виконання умов договору позивачем передано ключі від приміщень. За користування майном Позивачем виставлялися рахунки для оплати з посиланням на договір найму від 01.11.2008р. Відповідачем використовувалися приміщення за призначенням, платіжними дорученнями та квитанціями здійснювалася оплата за найм приміщень та спожиті комунальні послуги. Сторонами договору не вчинялися дії до його припинення чи розірвання відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Недосягнення згоди з усіх істотних умов договору, відповідно до ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України не тягне за собою його недійсності чи нікчемності. Згідно положень ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійним. На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Норми Глави 58 (найм) не передбачають таких істотних умов договору оренди нерухомого майна, як-от: індексація орендної плати, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення та викупу. Частина перша статті 180 ГК України містить норму згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Відповідно до частини другої ст.180 ГК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому, істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. У договорі найму частини будівлі від 01.11.2008р. присутні усі істотні умови передбачені у ч.1 ст.284 ГК України, і якщо сторони не обумовили у договорі оренди спеціальні умови, діють правила, визначені нормами Закону (Закон України "Про оренду державного та комунального майна"). Орендна плата за користування майном та порядок її сплати визначено у розділі 2 Договору. Відповідно до умов оплати вона здійснюється на підставі рахунків наймодавця, а тому сторонами узгоджено істотну умову -розмір орендної плати та порядок її сплати. Питання розрахунку орендної плати з врахуванням індексації віднесено до компетенції наймодавця. Наймодавець виставляє рахунки, які оплачуються відповідачем, а тому недотримання норми щодо розрахунку орендної плати з врахуванням індексації не є підставою для висновку, що сторонами не досягнуто згоди з даного питання, а може слугувати лише підставою для внесення змін до договору в цій частині на що відповідач не заперечує. Плата за користування майном сплачується на підставі рахунків, що надходять від позивача, а в позові не зазначено на підставі яких виставлених рахунків, відповідачем не здійснено оплату, тому твердження позивача про неоплату відповідачем не підтверджується належними доказами. Відповідно до п.2 Договору від 01.11.2008р. обов'язок зі сплати протягом 10-ти банківських днів орендної плати виникає у орендаря з моменту виставлення рахунків, доказів подання яких позивач не подав. Окрім того, відповідач посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 09.12.2009р. у справі №4/115-1905 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2010р.), яким у позові ВАТ "Опілля" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору найму від 01.11.2008р. нікчемним (недійсним) та стягнення коштів, відмовлено, і при цьому зазначає, що відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Для надання сторонам можливість надати суду додаткові документи в обґрунтування відповідно їхніх вимог і заперечень в судовому засідання в порядку ст..77 ГПК України оголошувалась перерва з 11.08.2010 року до 11год.00хв. 16.08.2010 року та в судовому засіданні 16.08.2010 року до 15год.30хв..
Після перерви представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зазначили, що позивач просить визнати недійсним з підстав, зазначених в позовній заяві, Договір найму частини будівлі від 01.11.2008 року з моменту його укладення, а також зауважили, що позивачем помилково невірно вказаний розрахунковий період з 01.11.2009 року до 26.05.2010 року, в той час коли такий період починає свій відлік з 01.11.2008 року, в зв"язку з чим уточнили позовні вимоги, зазначивши, що плата за користування майном нарахована та яку просять стягнути з відповідача за період з 01.11.2008 року по 26.05.2010 року.
Представник відповідача надав суду копії платіжних документів по сплату коштів за користування майном за весь час користування ( з 01.11.2008 року по серпень 2010 року)
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, 01листопада 2008р. між ВАТ “Опілля” (Наймодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Наймач) укладено договір найму частини будівлі -надалі Договір найму, згідно з умовами якого Наймодавець зобов'язався передати, а Наймач - прийняти в строкове платне користування (найм) частину будівлі, яка розташована у м. Тернополі по вул. Білецька, 33, а саме: приміщення площею 124,2кв. м., (Приміщення) та прилеглу територію -площадку (літній торговельний майданчик) площею 120, 00 кв. м. (Площадка) (надалі разом - майно) (п. 1.1 договору);
- згідно п. 1.2. договору -майно передається в найм з метою використання його Наймачем для здійснення підприємницької діяльності;
- відповідно до п. 1.3. договору -наймач вступає у строкове платне користування Приміщенням з дня підписання сторонами даного договору на термін його дії;
- п. 1.4. договору передбачено, що наймач вступає у строкове платне користування Площадкою щороку з 01 травня по 30 вересня;
- згідно п. 2.1. договору місячна плата за користування майном становить:
за приміщення - 1 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 166,66 грн.;
за площадку -8 520, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 420, 00 грн.;
п.2.2.1 та п.2.2.2 сторони передбачили, що оплата за Приміщення(щомісячно) та оплата за Площадку (травень -вересень) здійснюється Наймачем протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку Наймодавця.
- відповідно до п. 5.1 договору - даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 20.09.2011р.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони,.
Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.12.2009 року у справі №4/115-1905 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ВАТ "Опілля" про зобов"язання припинити дії, які порушують право користування приміщенням, що винаймається згідно договору найму частини будівлі від 01.11.2008року та за зустрічним позовом ВАТ "Опілля" до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні належним ВАТ "Опілля" майном та про стягнення з ОСОБА_1 вартості користування майном за період з 01.06.2009року по 27.10.2009 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року, встановлено, що на момент укладення Договору найму частини будівлі № б/н від 01.11.2008р. сторонами дотримано порядок щодо його форми, а також досягнуто згоду з усіх його істотних умов, оскільки на виконання цих умов позивачем було передано ключі від приміщення та за користування майном виставлялися рахунки для оплати з посиланням на цей договір. А як свідчать подані ФОП ОСОБА_1 копії платіжних документів, ним сплачувалась орендна плата на підставі виставлених ВАТ "Опілля", що знову ж таки підтверджує факт виконання зобов"язань за договором (п.3.4.3 договору) і з сторони ВАТ "Опілля".
Зазначене також підтверджується і наданими позивачем у даній справі (№5/41-1029) рахунками, які виставлялись відповідачу для оплати в т.ч за оренду приміщення та площадки по спірному договору за період з січня 2009 року по липень 2010 року включно та наданими відповідачем квитанціями до прибуткового касового ордеру, за січень 2009 року -липень 2010 року (належними чином засвічені копії яких знаходяться в матеріалах справи), які свідчать про оплату виставлених позивачем рахунків за оренду приміщення і площадки.
Згідно з приписами ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, далі ГК України, договір є укладеним, якщо сторони у передбачених законом порядку та формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосовно оренди нерухомого майна, яке є об'єктом права колективної власності -ВАТ “Опілля”, поширюється дія норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України “Про оренду державного та комунального майна”;
Згідно ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” -надалі Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу статі 12 Закону договір оренди вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах та підписання сторонами тексту договору. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Норми Глави 58 (найм) ЦК України не передбачають таких обов'язкових істотних умов договору оренди нерухомого майна, як -то: індексація орендної плати, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення та викупу.
Проте зазначені умови договору оренди детально регламентуються вищезазначеним Законом ("Про оренду державного та комунального майна"), зокрема, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна, умови його повернення -ч.3, 4 п. 3 ст. 23, ст.27 Закону, тому є звичайними тобто такими, що не потребують спеціального включення до тексту договору, оскільки вважається, що вони є обов'язковими для сторін в силу самого факту укладення договору.
Тому посилання позивача на ту обставину, що оскільки договір оренди не містить усіх істотних умов, передбачених ч.1 ст.284 ГК України, а тому він є недійсним в силу приписів ч.1ст.215 ЦК України спростовуються вищенаведеним та визнаються судом помилковими та необґрунтованими. Окрім того недосягнення згоди з усіх істотних умов договору відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України не тягне за собою його недійсності. При цьому слід зазначити, що і сам позивач допускає помилковість свого твердження про недійсність договору оренди, про що свідчить його посилання в позовній заяві на вимоги ч.1ст.782 ЦК України, згідно якої Наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд
При таких обставинах не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 39751грн.20коп. вартості користування майном ВАТ "Опілля" в силу вимог ч.1ст.216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину).
Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити шляхом виселення належне ВАТ "Опілля" майно за адресою: вул. Білецька, 33, м. Тернопіль, а саме приміщення площею 152,8 кв. м. та площадку площею 140кв. м. з посиланням на недійсність Договору і відповідно відсутність підстав для виникнення будь-яких правовідносин а також на вимоги ч.1ст.782 ЦК України - невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд , то позов в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на те, що, як зазначено вище, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання Договору найму від 01.11.2008 року недійсним, а згідно вимог ст..782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержанням наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, проте позивачем не надано, а судом не здобуто доказів направлення відповідачу та одержання останнім такого повідомлення (про відмову від договору).
З огляду на викладене позов заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись ст..ст.43, 49, 82-82 ГПК України, господарський суд
1. В позові -відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „26”.08.2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя