"02" червня 2010 р.Справа № 14/116-1943(9/230-3578)
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_2
до відповідача 1 Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_3
відповідача 2 ОСОБА_3 АДРЕСА_1
про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_4, довіреність № 173 від 19.01.09 р., ОСОБА_1; Відповідача 1: ОСОБА_5, довіреність № 9447 від 02.10.06р.;
Відповідача 2: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 22.12.05 р.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1,- приватного підприємця ОСОБА_2, відповідача 2 ОСОБА_3 про, з урахуванням уточнення позовних вимог, виділення частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності; припинення права спільної власності; визнання права власності на нерухоме майно; усунення перешкод в користуванні майном; зобов'язання відповідача передати за актом прийому-передачі нежитлові приміщення; стягнення різниці вартості фактичних ідеальних часток в сумі 34 383 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на вчинення відповідачем 1 перешкод в користуванні нерухомим майном, що перебуває у їх спільній частковій власності, зважаючи на що суб"єкт господарювання звернувся із відповідними позовними вимогами до суду.
Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Відповідач 2 посилається на те, що спірні приміщення набуті нею на підставі договору дарування.
В процесі розгляду справи повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
06 серпня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством "Агробуд" - Продавець та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (позивач по справі) і Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач 1 по справі) - Покупці, укладено договір купівлі-продажу гаражів легкового автотранспорту, згідно із п.1. якого Продавець продав, а Покупці купили в рівних долях кожен гаражі легкового автотранспорту, а саме: І гараж пл. 37,1 кв.м., ІІ гараж пл. 25,8 кв.м., ІІІ гараж пл. 26,0 кв.м., ІV гараж пл. 25,8 кв.м., V гараж пл. 25,5 кв.м., VI гараж пл. 25,8 кв.м., VI гараж пл. 25,8 кв.м., VII гараж пл. 25,8 кв.м., VIII гараж пл.25,5 кв.м., ІХ гараж пл. 26,0 кв.м., Х гараж пл. 25,5 кв.м., ХІ гараж пл. 25,6 кв.м., 1-1 прим. пл. 16,7 кв.м., 1-2 прим. пл. 17,6 кв.м., 1-3 кор. пл. 13,5 кв.м., 1-4 прим. пл. 15,5 кв.м., 1-5 прим. пл. 13,0 кв.м., 1-6 прим. пл. 19,6 кв.м., 1-7 кор. пл. 5,2 кв.м., 1-8 прим. пл. 20,1 кв.м., 1-9 туал. пл. 1,3 кв.м., 1-10 кор. пл. 10,1 кв.м., 1-11 прим. пл. 20,1 кв.м., 1012 прим. пл. 20,2 кв.м., загальна площа гаражів легкового автотранспорту, що знаходиться в АДРЕСА_4 становить 467,30 кв.м.
На підставі договору купівлі-продажу гаражів легкового автотранспорту від 06.08.2001р. Тернопільським міським БТІ позивачу видано реєстраційне посвідчення №1172, що засвідчує за останнім право власності на 1/2 частину гаражів легкового автотранспорту від загальної площі 467,30 кв.м.
Незважаючи на вказане, приватний підприємець ОСОБА_1 стверджує що відповідач 1 самовільно, без дозволу позивача використовує його частину нежитлових приміщень для ведення власної підприємницької діяльності, чинить позивачу перешкоди в доступі до приміщень, чим порушує належне СПД ОСОБА_1 право на користування майном, що перебуває у її власності, зважаючи на що позивач звернувся із відповідною позовною заявою до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 1 слід відмовити, а в решті провадження у справі припинити з огляду на наступне.
Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
При цьому, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається із позовної заяви та уточнення позовних вимог, позовна вимога позивачем пред'явлена до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2.
В той же час, відповідач у наданих в судовому засіданні поясненнях посилається на те, що він власником 1/2 частини спірних нежитлових приміщень не являється, оскільки ним вчинено правочин на їх відчуження на користь фізичної особи ОСОБА_3
На запит господарського суду Тернопільської області від ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" отримано правовстановлюючі документи на спірні об"єкти, із яких слідує, що власником 1/2 гаражів легкового автотранспорту, що знаходиться по АДРЕСА_4 являється ОСОБА_3.
Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору дарування від 09.04.2009р., укладеного між СПД ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_3, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, письмових та усних пояснень ОСОБА_3, наданих в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи те, що в матеріально-правовому зобов'язанні відбулася зміна боржника, ухвалою суду від 12.05.2010 р. ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості відповідача 2.
При цьому, позивач в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві та уточненні до неї щодо відповідача 1 - СПД ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.
Таким чином, зважаючи що наявні у справі письмові документи вказують на те, що відповідач 1 не є учасником спірного матеріального правовідношення, тобто не може відповідати за позовом, та з огляду на відсутність належних та допустимих доказів , які б вказану обставину спростовували, в задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 1 СПД ОСОБА_2 слід відмовити.
В той же час, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з вимогами статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Як слідує із наявного в матеріалах справи витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 2 - ОСОБА_3 як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована. Крім того, із договору дарування від 09.04.2009р., укладеного між СПД ОСОБА_2 та відповідачем 2 слідує, що у ОСОБА_3 за даним правочином виникли цивільні права та обов"язки як у фізичної особи, а не приватного підприємця.
Відповідно до п.1 ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Відповідно до ст.44, 47, 49 та ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" судові витрати підлягають частковому поверненню позивачу з державного бюджету.
Застосовані на підставі ухвали суду від 19.04.2010 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню на підставі ст.68 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4-3,33,43,44,49,68,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог до приватного підприємця ОСОБА_2 відмовити.
2. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.
3. У відповідності з п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93, державне мито у сумі 340 (триста сорок) грн., сплачене згідно платіжного доручення № 01 від 30.08.2006 року, підлягає поверненню.
4. У відповідності з п.2 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93, та п.13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005р. №1258, кошти від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 100 (сто) грн., сплачені згідно платіжного доручення № 02 від 30.08.2006 року, підлягають поверненню.
5. Забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу - СПД ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_3 вчиняти дії по відчуженню або в інший спосіб здійснення реалізації нерухомого майна - гаражів легкового автотранспорту по вул. Микулинецькій, 8, м. Тернопіль, загальною площею 467,30 кв.м. застосовані на підставі ухвали суду від 19.04.2010 року скасувати.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 09.07.2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя