Іменем України
15 вересня 2010 року справа № 5020-12/211
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”
(пр. Московський, 60, м. Харків, 61050)
(вул. Вакуленчука, 18 “В”, м. Севастополь, 99053)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Югбетон”
(вул. П. Корчагіна, 6, кв. 10, м. Севастополь, 99059)
про стягнення заборгованості у розмірі 158 659,46 грн.,
за участю представників:
позивача -Брикіна О.С., довіреність №880 від 18.06.2010;
відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк” (позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “СП Югбетон” (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 158 659,46 грн., з яких: 139 502,83 грн. - основний борг, 15 144,03 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом, 4 012,60 грн. - пеня.
Позовні вимоги з посиланням на норми статей 526, 536, 1048, 1054 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №11352083000 від 28.05.2008, у зв'язку з чим станом на 14.06.2010 за ним утворилась заборгованість на суму 139 502,83 грн. основного боргу та 15 144,03 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судові засідання 08.09.2010 та 15.09.2010 не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином /а.с. 25/, на адресу яка зазначена у Витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 30/.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
28.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”) та товариством з обмеженою відповідальністю “СП Югбетон” був укладений кредитний договір №11352083000 (надалі - договір) /а.с. 13-18/, за умовами якого банк (позивач) зобов'язувався надавати позичальнику (відповідачу), а позичальник -прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті у сумі 33 434,00 долара США, що дорівнює 162 154,90 грн. за курсом Національного Банку України (НБУ) на день укладення цього договору.
У відповідності з підпунктом 1.2.2. пункту 1.2. договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 27 травня 2011 року.
Позичальник зобов'язувався повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору.
За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка у розмірі 13,7% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (підпункт 1.3.1. договору).
Графік погашення кредиту сторони узгодили у додатку №1 до вказаного договору, який є його невід'ємною частиною /а.с. 19/.
Згідно з підпунктом 1.3.5. договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за договором у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
У пункті 11.1. розділу 11 договору сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10, 5.11, 7.4. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2. договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит -обов'язковим до привернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язався достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін у повному обсязі.
На виконання умов вказаного договору, відповідач одержав кредитні кошти у сумі 33 434,00 доларів США, що дорівнює 162 154,90 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого, станом на 14.06.2010 заборгованість за ним склала 158 659,46 грн.
Враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань, банк, користуючись право, наданим йому умовами договору направив на адресу відповідача заяву щодо дострокового повернення відповідачем суми кредиту протягом 14 календарних днів від дати отримання цієї заяви /а.с. 20/.
Викладені обставини з'явилися підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів та процентів, нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом є таким, що настав.
Зважаючи на те, що відповідач зобов'язання з повернення кредитних коштів у сумі 139 502,83 грн. та відсотків за користування кредитом у розмірі 15 144,03 грн. не виконав, суд вважає заборгованість Відповідача доведеною і обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з пунктом 7.1. договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 27,4% річних від суми простроченого платежу, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована пеня у розмірі 3 221,65 грн. за прострочення погашення кредиту та 790,95 грн. пені за прострочення погашення відсотків за кредитом, всього на суму 4 012,60 грн. /а.с. 11/.
Проте, при проведенні судом перевірки розрахунку пені, суд встановив, що сума пені за розрахунком позивача, складає 4 012,60 грн., а по розрахунку суду - 499,97 грн.
За таких обставин суд вважає, що вказаний позивачем розрахунок не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише у розмірі 499,97 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Югбетон” (вул. П. Корчагіна, 6, кв. 10, м. Севастополь, 99059, код ЄДРПОУ 34300826, відомості про відкриті у банківських установах розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (пр. Московський, 60, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 09807750, р/р 29090000000113 у АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005) заборгованість по кредитному договору №11352083000 від 28.05.2008 у розмірі 155 146,83 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок шість грн.. 83 коп.), у тому числі 139 502,83 грн. - основного боргу, 15 144,03 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом та 499,97 грн. - пені, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 551,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,78 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно до
вимог ст. 84, ч. 4 ст. 85 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 20.09.2010.
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк”
(пр. Московський, 60, м. Харків, 61050)
(вул. Вакуленчука, 18 “В”, м. Севастополь, 99053)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Югбетон”
(вул. П. Корчагіна, 6, кв. 10, м. Севастополь, 99059)
рекомендованим з повідомленням