Запорізької області
18.08.10 Справа № 16/30/10
За позовом приватного підприємства “Наукове промислово-комерційне об'єднання “Тата” (вул.Макаренка, 13, м.Запоріжжя)
до відповідача приватного підприємства “Дніпротранс”, (вул. Степова, 3, м.Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область; вул.Степова, 3А, село Балки, Василівський район, Запорізька область)
про стягнення 129451,20 грн.
Суддя Ніколаєнко Р.А.
Представники сторін:
від позивача -Булейко А.А. (дов.12 від 11.03.2010)
від відповідача -Баркін В.А. (дов.138 від 19.10.2009), Ус С.В. (директор, наказ № 3 від 31.01.2008)
ПП “НПКО “Тата” заявлено позов про стягнення з ПП “Дніпротранс” 129451,20 грн.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/30/10 з призначенням судового засідання на 11.03.2010. Ухвалою від 26.02.2010 судове засідання перенесене на 22.03.2010. Ухвалою суду від 22.03.2010 провадження у даній справі було зупинено до завершення розгляду господарським судом Запорізької області справи № 10/96/10 за позовом ПП “Дніпротранс” до ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364” про визнання договору про відступлення права вимоги від 14.12.2009 № 88 недійсним. Ухвалою від 29.06.2010 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 13.07.2010. Ухвалою в.о.голови господарського суду Запорізької області від 13.07.2010 строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць, до 18.08.2010. Ухвалою суду від 13.07.2010 розгляд справи відкладено до 05.08.2010, ухвалою від 05.08.2010 -до 18.08.2010. В засіданні 18.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На обґрунтування позову позивач пояснив, що за договором № 88 про відступлення права вимоги від 14.12.2009, укладеним ним з ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364”, оплатно набув належні останньому права вимоги, що витікають з договору оренди автобуса від 01.08.2005, укладеного між ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364”, як орендодавцем, та ПП “Дніпротранс”, як орендарем, у тому числі, права на стягнення заборгованості, збитків, штрафних санкцій. Зазначив, що в оренду передавався новий автобус, а повернутий він був взагалі не на ходу, що зафіксовано актом прийому-передачі, що потягло збитки орендодавця у вигляді витрат на придбання запасних частин та ремонт автобусу. Вартість запасних частин склала 81240,00 грн., яку орендодавець сплатив за платіжним дорученням від 10.12.2009 № 967, вартість ремонтних робіт -48211,20 грн., яку орендодавець сплатив за платіжним дорученням від 10.12.2009 № 966. За таких обставин, зазначив позивач, на підставі договору № 88 про відступлення права вимоги від 14.12.2009 він має право на отримання від відповідача понесених ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364” збитків в сумі 129451,20 грн., які просить стягнути, позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду відзив. Вказав на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 у справі № 10/96/10 був встановлений факт нікчемності укладеного сторонами договору № 88 про відступлення права вимоги від 14.12.2009 через невідповідність договору вимогам закону, а тому на цей час відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, оскільки недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю і отже, позивач не має права вимоги до відповідача з підстав, що виникають з договору оренди автобуса від 01.08.2005, який був укладений відповідачем з ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364”. Просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Встановлено, що 14.12.2009 між позивачем - ПП “НПКО “Тата” та ВАТ “Автотранспортне підприємство 12364”, укладено договір № 88 про відступлення права вимоги (далі -Договір № 88), за яким ВАТ “АТП 12364” -первісний кредитор за плату відступив позивачу -новому кредитору належні ВАТ “АТП 12364” права вимоги за рядом договорів оренди, у тому числі за договором оренди автобуса від 01.08.2005, що був укладений ВАТ “АТП 12364” з відповідачем - ПП “Дніпротранс”.
Згідно з п.1.2 Договору № 88 до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у договорах оренди в обсязі і на умовах, що існували на момент укладення цього договору, у тому числі, але не виключно, права на стягнення заборгованості, збитків, штрафних санкцій за порушення договорів оренди ПП “Дніпротранс”.
Позовні вимоги ПП “НПКО “Тата” полягають у стягненні 129451,20 грн. збитків, які ПП “НПКО “Тата” вбачає у витратах, понесених ВАТ “АТП 12364” з вини ПП “Дніпротранс” в результаті оплати послуг з ремонту переданого за договором оренди від 01.08.2005 автобуса після його повернення з оренди у неналежному стані та в результаті оплати придбаних запасних частин, право на що ПП “НПКО “Тата” набуло за Договором № 88.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з імперативними приписами ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
23.04.2010 господарським судом Запорізької області вирішено спір у справі № 10/96/10 за позовом ПП “Дніпротранс” (відповідача у даній справі) до ПП “НПКО “Тата” (позивача у даній справі) про визнання недійсним договору № 88 про відступлення права вимоги від 14.12.2009, за зустрічним позовом ПП “НПКО “Тата” до ПП “Дніпротранс” про визнання вказаного договору дійсним.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2010 у справі № 10/96/10 рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без змін, а відтак рішення набрало законної сили.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2010 у справі № 10/96/10 встановлено, що Договір № 88 є нікчемним у зв'язку з недодержанням сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.
У відповідності до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України (ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Встановлений рішенням господарського суду факт нікчемності, тобто недійсності за законом, Договору № 88 в силу наведеного вище є преюдиціальним при розгляді даної справи та не потребує доказування.
За ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За ч.1 ст.236 нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Нікчемність Договору № 88, покладеного у підставу позову, виключає підстави для заявлення до стягнення сум згідно з його умовами, оскільки Договір № 88 не створив прав та зобов'язань для сторін.
За таких обставин, в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід залишити за позивачем. .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Р.Ніколаєнко
Рішення оформлено та підписано 18.08.2010