83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.09.10 р. Справа № 37/177пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи
за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код13511245
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”, м. Волноваха, ідентифікаційний код 325011025
про: повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі
із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Держане підприємство „Донецька залізниця” в особі Маріупольського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 04735922
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - не з'явився;
від Третьої особи - Лугова О.В. (за довіреністю №Н-01/2468 від 09.07.2008р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 30.08.2010р. на 14.09.2010р.
У судовому засіданні 14.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”, м. Волноваха (далі - Відповідач) про повернення орендованого майна - частини пасажирської платформи, загальною площею 50кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Леніна, ст. Волноваха його балансоутримувачу - Маріупольському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Донецької залізниці за актом приймання-передачі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №2546/2006 від 31.03.2006р. понад три місяці поспіль, відмову Орендодавця від означеного договору та не повернення Орендарем об'єкту оренди у встановленому порядку.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №2546/2006 від 31.03.2006р. з додатками, лист від 20.01.2010р. №11-06-03-00327 з доказами його отримання Відповідачем, листування із Балансоутримувачем, довідку ЄДРПОУ відносно Відповідача.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10,18, 19, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 611, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем на виконання вимог ухвал суду надані додаткові документ щодо надсилання примірників позовної заяви іншим учасникам справи задля забезпечення належної реалізації останніми своїх процесуальних прав в межах цієї справи (а.с.а.с.23, 24, 30, 31).
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.
Ухвалою суду від 06.08.2010р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Держане підприємство „Донецька залізниця” в особі Маріупольського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Маріуполь (далі - Третя особа).
Третя особа надала пояснення №295/3525 від 10.09.2010р. (а.с.33), якими повідомила, що Відповідач навіть не звертався до неї задля поверхня майна за актом приймання-передачі, а також - додаткові документи (а.с.а.с.34-38) для залучення до матеріалів справи.
Представник Позивача у судовому засіданні 30.08.2010р. наполягав на задоволені позову.
Представник Третьої особи у судовому засіданні 14.09.2010р. підтримав заявлені вимоги, повідомив, що поточною адресою об'єкту оренди згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно є: Донецька область, волноваський район, м. Волноваха, пров. Путейський (пров. Колійний), 35, та зазначив на можливості вирішення спору в цьому судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка у судові засідання належним чином повідомлених представників Позивача та Відповідача і ненадання останнім певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору у розумінні ст. 77 цього Кодексу.
Наразі, реалізація гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. принципу щодо вирішення справ впродовж розумного строку не може перебувати у залежності від здійснення сторонами своїх процесуальних прав.
Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача і Третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
31.03.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №2546/2006 (а.с.а.с.5-8), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - частину пасажирської платформи, загальною площею 50кв.м., що знаходиться на балансі Маріупольського будівельно-монтажного управління Донецької залізниці (Балансоутримувач) і розташована за адресою: м. Волноваха, вул. Леніна, ст. Волноваха, строком на 360 днів - до 26.03.2007р.
У п. 2.4. сторони дійшли згоди, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, обов'язок зі складання якого згідно п. 2.5. в даному випадку покладається саме на Відповідача. Зазначені положення відповідають обов'язку Орендаря, визначеному п. 5.7. договору оренди, у разі його припинення або розірвання повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до умов розділу 3 договору оренди №2546/2006 на Відповідача були покладені грошові зобов'язання із сплати орендної плата, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України із розміру 292,7грн. без ПДВ за базовий місяць оренди (лютий 2006р.) з щомісячним інфляційним коригуванням, з розподілом між державним бюджетом та балансоутримувачем у співвідношенні 70% на 30%, щомісячно, не пізніше 25 числа наступного місяця (з урахуванням необхідності здійснення інфляційного коригування). За умовами п. 5.2. договору своєчасне і повне здійснення орендних платежів віднесено до обов'язків Орендаря.
Умови п. 10.6 договору передбачено його автоматичне продовження на той самий строк і на тих саме умовах у разі відсутності заяви сторони про припинення або зміну після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.
Пунктом 10.7. договору сторони визначили випадки припинення його чинності, у тому числі - наявності заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців.
31.03.2006р. об'єкт оренди згідно із п.2.1. договору був переданий Відповідачеві, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі (а.с.10) за ціною, визначеною в розрахунку орендної плати (а.с.9)
Після закінчення визначеного договором строку його дії орендні правовідносини сторін неодноразово автоматично продовжувались на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору в порядку п. 10.6. договору.
Листом №11-06-03-00327 від 20.01.2010р. (а.с.а.с.11,12), отриманим Відповідачем 27.01.2010р. (а.с.14), Позивач повідомив останнього про наявність заборгованості перед державним бюджетом по орендній платі в сумі 1833,71грн (понад 3 місяці, зокрема зі сплаті платежів 25.10.2009р., 25.11.2009р. та 25.12.2009р.), яка підтверджується представленим розгорнутим розрахунком (а.с.13), відмову від договору оренди в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України та необхідність повернення об'єкту оренди Балансоутримувачу за актом приймання-передачі.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті заявлених до відома суду не довів, доказів на спростування наведених Позивачем обставин не представив.
Третя особа свою позицію по суті спору виклала у пояснення №295/3525 від 10.09.2010р. (а.с.33). Згідно наданого нею свідоцтва про державну реєстрацію про право власності на нерухоме майно (а.с.36) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.35) від 12.09.2007р., об'єкт оренди як складовий елемент комплексу нежитлових приміщень, приналежних державі в особі Міністерства транспорту і зв'язку України (Маріупольське будівельно-монтажне експлуатаційне управління) ДП „Донецької залізниці, розташовано за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, пров. Путейський (пров. Колійний), 35
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, іншими актами законодавства та умовами укладеного договору оренди №2546/2006 від 31.03.2006р.
З природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку - державним цілісним майновим комплексом, який знаходиться у сфері управління Третьої особи.
В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об'єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, припинення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном.
Частиною 6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди допускається застосування відповідних положень Цивільного кодексу України. В свою чергу, за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України у разі невнесення наймачем (орендарем) плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору, що кореспондується із ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України. При цьому, згідно ч.2 ст. 653 цього Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом наведених приписів можливість припинення правовідносин за договором оренди у зв'язку із відмовою Орендодавця покладена у залежність від наявності наступної сукупності умов:
- наявність прострочення орендних платежів не менше ніж за три місяці підряд на момент відмови від договору;
- одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.
Як вбачається із матеріалів справи та Відповідачем не спростовується, останнім на момент надсилання Позивачем листа №11-06-03-00327 від 20.01.2010р. (а.с.34) про відмову від договору понад 3 місяців підряд не здійснювалися орендні платежі, що зумовлює висновок про наявність однієї з зазначених вище обов'язкових умов. Будь-яких доказів іншого Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.
В свою чергу, факт отримання цього листа Відповідачем 27.01.2010р. достатньою мірою підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.14), а відтак - наявність іншої обов'язкової умови для припинення орендних правовідносин у зв'язку із відмовою від договору.
Таким чином, судом встановлено, що орендні правовідносини між сторонами за договором оренди №2546/2006 від 31.03.2006р.. припинились 27.01.2010р.
Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за договором оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в п. 5.7. договору оренди.
Між тим, до матеріалів справи на надано належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу - акту приймання-передачі - про повернення об'єкту оренди Балансоутримувачу, який підтверджує, що майно не повернуто.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що умовами договору такий строк не визначений, суд, враховуючи характер об'єкту оренди, дійшов висновку про необхідність встановлення строку тривалістю 5 календарних днів з момент набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача в доход державного бюджету, оскільки заявник позову звільнений від сплати означених витрат у встановленому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”, м. Волноваха (ідентифікаційний код 325011025) про повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі задовольнити у повному обсягу.
2. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю „Шанс”, м. Волноваха (ідентифікаційний код 325011025) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Держаному підприємству „Донецька залізниця” в особі Маріупольського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Маріуполь державне майно - частину пасажирської платформи, загальною площею 50кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, пров. Путейський (пров. Колійний), 35 за актом приймання-передачі.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 14.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2010р.
Суддя